Від гаража – до кодифікації NATO: як виробник військових тренажерів «Ю-Форсе» конкурує з глобальними гравцями в Україні

Навесні 2022 року, коли підрозділи територіальної оборони, навчальні центри й місцеві адміністрації шукали способи швидко готувати людей до війни, команда з трьох ентузіастів почала збирати у гаражі перші прототипи лазерних тренажерів. Уже за кілька тижнів після старту роботи вони відвантажили перші системи для бійців.

Згодом ця ініціатива виросла в науково-виробничу компанію «Ю-Форсе» (U-Force) – виробника військових тренажерних систем, VR-рішень і продуктів на базі M.I.L.E.S. (Multiple Integrated Laser Engagement System; система лазерної імітації бою).

У компанії від самого початку виходили з простої логіки: класична підготовка залишається необхідною, але вона не завжди дозволяє відтворити сучасні загрози. Насамперед – масове застосування FPV-дронів, потребу в антидроновій підготовці та тренуванні підрозділів ППО.

На цьому перетині – між традиційною підготовкою та новими викликами війни – компанія і почала створювати свої тренажерні рішення.

Як «Ю-Форсе» пройшла шлях від гаражних прототипів до виробника військових тренажерів із сертифікатом NATO? Що вважає головними бар’єрами для масштабування? Чому робить ставку на антидроновий напрямок і як готується до експорту? По це та багато іншого – у публікації Mind.

Як компанія, що виросла з лазертагу, «зайшла» у військові тренажери?

Засновником та СЕО «Ю-Фосре» став Сергій Середа – підприємець і проєкт-менеджер із досвідом у сфері електроніки та розробки інтерактивних ігор для розважальних центрів.

«Сергій розвивав напрямок лазертагу в Україні. Керував створенням і впровадженням нових ігор у цій сфері, пейнтбольними та лазертаг-клубами, де формувалися спільноти людей, зацікавлених у тактичних іграх і командній взаємодії», – розповідають у компанії.

Після початку війни у 2014 році підприємець разом із колегами почали організовувати безплатні виїзні тренування для військових: надавати ресурси для відпрацювання тактичних дій, командної взаємодії та обміну бойовим досвідом.

«Ми не випадково обрали напрямок військових тренувань і симуляцій. Ще, починаючи з 2014 року, надавали військовим можливість тренуватися з використанням пейнтбольного й лазертаг-обладнання. Але масштаб цієї допомоги був сильно обмежений наявними ресурсами нашого обладнання та можливостями фінансування. Спілкуючись із бійцями й отримуючи від них зворотний зв’язок, розуміли їхні потреби та бачили, що сучасні технології можуть значно поліпшити підготовку», – пригадує Сергій Середа.

Цей бекграунд згодом став основою для створення «Ю-Форсе». Її заснували навесні 2022 року – у перші тижні повномасштабної агресії рф.

«Одним із ключових моментів став телевізійний сюжет, знятий ще до повномасштабного вторгнення, у якому готували бійців тероборони з дерев’яними макетами автоматів. Тоді усвідомили, що в таких реаліях дуже складно протистояти ворогу: нашій армії конче необхідні сучасні тренажери, максимально наближені до реального бою», – розповідають у компанії.

Тож команда – спочатку з трьох людей – уже в березні 2022-го почала розробку лазерних тренажерів, подібних до системи M.I.L.E.S., яку з 1980-х років застосовують у країнах НАТО. І не випадково: такі тренажери можуть моделювати бойові ситуації без використання реальних боєприпасів.

Фото із сайту компанії

«Прототипи робили власними силами в гаражі й тестували їх на відкритій місцевості, поки не довели до ладу систему. Згодом вдалося налагодити технологію, і команда почала зростати», – пригадує Сергій Середа.

Першими замовниками стали підрозділи територіальної оборони, навчальні центри, місцеві адміністрації та благодійні фонди, які допомагали організовувати підготовку військових.

«Потреба в таких рішеннях була настільки великою, що розробка йшла максимально швидко. Уже у травні 2022-го відбулися перші відвантаження систем, після чого тренажери почали використовувати для підготовки бійців у різних підрозділах», – зазначають у компанії.

Як тренажери стали частиною підготовки до війни дронів?

«На фронті військовий робить так, як звик на тренуваннях, тому важливо максимально реалістично та багаторазово відпрацьовувати пошук цілей, взаємодії з підрозділом і застосування зброї», – пояснює СЕО компанії.

Та уточнює: у сучасних арміях НАТО значну частину підготовки проводять саме на тренажерах і симуляторах. Наприклад, для підготовки операторів ПЗРК Stinger використовуються спеціальні тренажери, адже реальні ракети коштують 300–780 тис. євро, і їхня кількість обмежена для ефективного навчання. Додатково для кожного пуску потрібні реальні цілі, на які також треба виділяти ресурси. Тому всі ключові навички – пошук цілі, супровід і пуск – спочатку відпрацьовують на симуляторах.

Фото із сайту компанії

«Що найважливіше, така підготовка реально зменшує ризик поранень і втрат у бою приблизно на 60–70%. Сьогодні однією з проблем підготовки військових є поєднання традиційних методів тренування із сучасними викликами війни. Класичні вправи залишаються важливою частиною підготовки, однак деякі з них не завжди дозволяють повністю відтворити сучасні загрози. Наприклад, для відпрацювання боротьби з дронами бійці іноді тренуються стріляти по тарілках бойовими набоями. Це допомагає розвивати влучність і реакцію, але не відтворює реальну загрозу повною мірою», – пояснює Сергій Середа.

Нові тренажерні системи цю проблему розв’язують: доповнюють класичну підготовку та моделюють бойові ситуації максимально наближено до реальних умов. Наприклад, VR-тренажери й системи M.I.L.E.S. моделюють ситуації боротьби з дронами у віртуальному або польовому середовищі, де боєць тренує пошук цілі, швидкість реакції та дії у стресових умовах.

«Поєднання традиційних і сучасних методів підготовки допомагає військовим краще орієнтуватися в бойових умовах і може врятувати їм життя. При цьому інструктори мають можливість налаштовувати сценарії тренування для кожного бійця й отримують детальну аналітику результатів, щоб ефективніше працювати над помилками», – кажуть у компанії.

Як «Ю-Форсе» позиціонована на ринку?

Основними конкурентами у «Ю-Форсе» називають понад 10 компаній: українські L7 Simulators, Atmaraksi, Skiftech, КБ «Логіка», «Інтерактивні системи плюс» і глобальні міжнародні Saab Training & Simulation, VirTra, Cubic Defense, Rheinmetall Simulation, Bohemia Interactive Simulations та Laser Shot.

Втім у компанії вважають, що одна з переваг «Ю-Форсе» у тому, що вона не зводить бізнес до одного типу продукту, а поєднує різні технології в одну систему підготовки. Зараз у компанії – три види тренажерних систем:

• лазерні тренажери, що дозволяють імітувати бойові зіткнення та тренувати підрозділи в польових умовах;
• VR-тренажери, які імітують реалістичні сценарії сучасної війни, зокрема протидію дронам чи роботу ППО;
• інтерактивні проєкційні системи, які застосовуються у стрілецьких тренажерах і в мобільних тирах для відпрацювання базових навичок володіння зброєю.

Бізнес «Ю-ФОРСЕ» побудований власне на продажі самих тренажерів, сервісній підтримці та за запитом на адаптації рішення під конкретні завдання підрозділів, навчальних центрів, коли замовнику потрібна конфігурація під окремий сценарій.

Флагманом продажів залишаються тренажери на базі M.I.L.E.S. «Основою є індивідуальний комплект бійця з датчиками та лазерна зброя, які фіксують влучання й передають аналітику на планшет інструктора», – пояснюють у компанії.

Та додають, що станом на березень 2026-го мають уже третю варіацію цього обладнання з урахуванням відгуків Сил оборони.

Фото із сайту компанії

Деякі рішення працюють як єдина екосистема, а деякі – використовуються як окремі тренажери для конкретних завдань. Наприклад, системи на базі M.I.L.E.S. дозволяють проводити масштабні польові тренування, де в одному сценарії можуть одночасно працювати бійці зі штатною стрілецькою зброєю з навісним обладнанням, навчальними гранатометами, мінами та гранатами, FPV-дронами й технікою.

VR-рішення також можуть об’єднуватися в один віртуальний простір. Наприклад, у тренуванні можуть одночасно брати участь пілот FPV-дрона та два бійці, які відпрацьовують його знищення. Водночас інтерактивний тир більше підходить для індивідуальної або парної підготовки, де військові відточують базові навички й володіння різними видами зброї.

«Найчастіше наші системи застосовуються для декількох напрямків підготовки. Насамперед це відпрацювання базових навичок роботи зі зброєю, а також тактичні тренування підрозділів із використанням M.I.L.E.S.», – уточнює СЕО.

Як зростає попит від антидронових підрозділів?

«За останній рік стали все частіше отримувати запити щодо систем із підготовки антидронових підрозділів і підрозділів ППО. Ці напрямки є одними з найгостріших у цій війні, тож ми поступово розширюємо асортимент і можливості тренажерів», – пояснюють у компанії.

Та уточнюють, що зараз серед військових є дуже великий попит на обладнання, що дозволяє тренувати особовий склад протидії FPV-дронам: лазертаг, що підходить для тактичних тренувань на відкритій місцевості, і тренажерний комплекс «Антидрон VR», що призначений для тренувань у приміщенні.

Як налагоджене виробництво?

Зараз у команді – уже понад 50 фахівців із різних сфер: інженери, програмісти, спеціалісти з VR, виробничі спеціалісти, тестувальники тощо. 

«Наразі 100% виробництва локалізовано в Україні. Самостійно займаємося розробкою, складанням і тестуванням обладнання всередині країни», – розказує СЕО.

При цьому близько 80% робіт компанія виконує in-house: електроніка, програмне забезпечення, VR-рішення та конструкція тренажерів. Приблизно 20% передає на аутсорс (окремі виробничі процеси та виготовлення компонентів).

Фото із сайту компанії

Традиційно низку критичних високотехнологічних компонентів для виробництва: напівпровідники, лазерні модулі, процесори, мікроконтролери та комп’ютерну техніку – закуповують у країнах ЄС, Америки та Азії

«Усе ще частково залежимо від імпортних компонентів, але намагаємося диверсифікувати постачання, щоб уникати залежності від одного постачальника чи регіону. Основним вузьким місцем є швидкість логістики», – кажуть у компанії.

Хоча найбільше інвестицій зараз іде на виробництво та команду, компанія продовжує вкладатися в R&D, для частини розробок залучала грантову підтримку від Brave1.

Що виявилося найскладнішим у виробництві?

Головним викликом стало зменшення габаритів обладнання. «Важливо робити тренажери компактними та зручними для використання в польових умовах. Наприклад, з останнього нам вдалося зменшити розмір навісного лазерного обладнання приблизно на 30%, зберігши всі його можливості», – пояснює Сергій Середа.

За його словами, усі системи проходять жорсткі стрес-тести, особливо тренажери на базі M.I.L.E.S., які використовують у польових умовах. Вони мають стабільно працювати під дощем, у пилу, при ударах і радіозавадах.

«У VR-тренажерах вдалося відтворити принципи стрільби відповідно до сучасних настанов, сформованих під час російсько-української війни. Фактично перевели у формат симуляції методики та правила ведення вогню, за якими навчають військових», – пояснюють у компанії.

Також серед досягнень згадують дальність пострілу навісного лазерного обладнання на штатній зброї – вона становить до 1100 м, що відповідає характеристикам бойових аналогів.

Як фідбек від військових змінює продукт?

У «Ю-Форсе» описують розробку нових рішень як звичний для інженерної команди цикл: ідея, прототип, тестування, кілька ітерацій доопрацювання.

Втім на практиці розуміння, що в продукті справді працює, а що доведеться переробляти, приходить, коли обладнання потрапляє на польові випробування у військах.

Фото із сайту компанії

«Іноді фідбек може бути настільки якісним, що може стати основою для створення нового продукту або суттєвим доповненням системи. А іноді, навпаки, може привести в тимчасовий глухий кут із втратою часу розробників», – розповідає Сергій Середа.

Тому компанія намагається перевіряти отримані запити ширше: «приміряє» їх на інші підрозділи, щоб з’ясувати, наскільки така зміна справді буде корисною не в одному конкретному випадку, а для більшої кількості користувачів.

«Багато нових функцій і змін у наших системах з’являється саме завдяки фідбеку бійців та інструкторів. Після польових тестів зазвичай доопрацьовуються технічні деталі, ергономіка або програмні функції, інструкції з використання, а вже потім переходимо до сертифікації та серійного виробництва», – пояснює СЕО.

Що зараз стримує масштабування виробництва?

У «Ю-Форсе» кажуть, що попит на їхні рішення зростає поступово та наразі не перевищує виробничих можливостей компанії. Зараз бізнес підприємстві зосереджений на внутрішньому ринку.

«Масштабування виробництва для нас уже відносно не складне завдання, адже ми маємо необхідні ресурси та досвід для розширення. Водночас усе залежить від того, наскільки швидко зростатиме попит. У разі різкого збільшення обсягів доведеться розширювати команду, втім ми готові до такого сценарію», – каже СЕО.

Найскладніша частина росту – довгий ланцюг перевірок перед передачею обладнання замовнику. У «Ю-Форсе» пояснюють, що кожна система проходить кілька етапів контролю якості, і саме ці процеси масштабуються повільніше за все інше.

Окремий виклик – комплектуючі. Щоб не зупиняти виробництво, у компанії намагаються замовляти їх заздалегідь, ще до того, як вони фізично знадобляться. Але в такій моделі є і зворотний бік. У «Ю-Форсе» згадують, що свого часу дорого заплатили за рішення закупити частину компонентів наперед під очікуваний попит, який тоді не підтвердився контрактами.

Фото із сайту компанії

Ще один бар’єр масштабування: тривалі процедури погодження та регуляторні процеси, які супроводжують державні закупівлі. «Інколи компанії готові швидко постачати рішення, але необхідно пройти всі встановлені етапи погоджень. Хоча останнім часом тенденція змінюється в позитивний бік і процеси поступово стають швидшими та ефективнішими», – ділиться Сергій Середа.

Навіщо виробнику тренажерів кодифікація НАТО?

Тренувальному комплексу «Ю-Форсе» офіційно присвоєний номенклатурний код НАТО – NSN. Для компанії це був перший досвід проходження процедури кодифікації, процес присвоєння тривав приблизно півтора року.

Код є підтвердженням відповідності стандартам, тому спрощує участь у міжнародних програмах постачання та співпрацю з іншими країнами.

Фото із сайту компанії

Втім на експорт компанія поки що не виходила, хоча має такі плани. «Бачимо інтерес до нашого обладнання з боку західних партнерів, тож поступово опрацьовуємо вихід на зовнішні ринки. Найбільш логічні ринки – сусідні країни та партнери України у сфері безпеки й оборони», – пояснює Сергій Середа.

Він додає, що українські компанії сьогодні мають унікальний досвід, оскільки працюють у середовищі, де технології постійно перевіряються реальними умовами сучасної війни. Поєднання інженерів, практичного бойового досвіду та гнучкості українських технологічних компаній дозволяє створювати рішення, які можуть бути конкурентними на світовому ринку.