Суди, страхування та програми підтримки: як формується система компенсацій для бізнесу через збитки від російських атак
Покрокові поради – що варто робити для відшкодування втрат
Російські атаки на бізнес-активи України тривають уже понад чотири роки, системно руйнуючи виробничі потужності, логістику та енергетику – ключові елементи функціонування бізнесу. Попри адаптацію економіки до умов війни, масштаб завданих збитків лише зростає, а питання їх компенсації стає для компаній не менш важливим, ніж питання виживання.
За останніми оцінками Світового банку, сукупні прямі збитки в Україні вже перевищили $195 млрд (166 млрд євро). Найбільше постраждали житловий, транспортний та енергетичний сектори. Причому основний тягар втрат і надалі припадає на прифронтові регіони та великі міста.
Водночас потреби у відновленні обчислюються ще більшими сумами. Лише транспортна інфраструктура потребує понад $96 млрд, енергетика – майже $91 млрд, житловий сектор – близько $90 млрд, а втрати бізнесу в торгівлі, промисловості та агросекторі сумарно перевищують $118 млрд.
На цьому тлі в Україні поступово формується система інструментів для фіксації та компенсації збитків – від національних механізмів обліку втрат до міжнародних ініціатив, спрямованих на їх відшкодування коштом російських активів. Паралельно держава розвиває програми підтримки бізнесу, які дозволяють частково компенсувати втрати або відновлювати пошкоджені активи.
Проте на практиці доступ до цих механізмів залишається фрагментованим і складним. Бізнесу важливо не лише знати про наявні інструменти, а й правильно зафіксувати збитки та обрати ефективну стратегію їх відшкодування. Які можливості компенсації вже доступні, як коректно документувати втрати та на які механізми може реально розраховувати бізнес, розбирався Mind.
Юристи попереджають: станом на початок 2026 року жоден із наявних правових механізмів не забезпечує повного відшкодування збитків «тут і зараз». Проте кілька інструментів дозволяють надійно зафіксувати втрати та сформувати правову основу для майбутнього стягнення.
Що дає Міжнародний реєстр збитків RD4U
Один з інструментів – міжнародний реєстр збитків Register of Damage for Ukraine (RD4U). Створений під егідою Ради Європи, він не здійснює виплат, але фіксує претензії та має стати першою ланкою майбутнього міжнародного компенсаційного механізму.
Зараз подання заяв від юридичних осіб через портал «Дія» ще не відкрито, хоча відповідні категорії вже визначені Статутом реєстру. Тому бізнесу варто, по-перше, стежити за стартом цього процесу, адже фіксація збитків у RD4U – важлива передумова для потенційного доступу до компенсацій. По-друге, вже варто сформувати доказову базу для реєстрації в системі.
Наступний етап – запуск Міжнародної комісії з розгляду заяв (скарг) для України. Конвенцію про її створення у грудні 2025 року підписали 34 держави: члени Ради Європи, а також ЄС як окрема інституція.
Водночас комісія поки що не створена. Наразі ухвалено лише установчий документ. Її формування розпочнеться після ратифікації конвенції щонайменше 25 державами. Очікується, що комісія працюватиме в Гаазі, Нідерланди, і може розпочати діяльність наприкінці 2026 року.
Чи варто подаватися в українські суди
Здавалося б, щоб не чекати запуску міжнародного механізму, власники бізнесу можуть звернутися до національних судів із позовами про відшкодування збитків, завданих рф. Однак на цьому шляху виникає фундаментальна перешкода – доктрина суверенного імунітету, відповідно до якої держава не може бути підсудною в судах іншої держави без її згоди. Проте фіксувати збитки в українських судах варто.
«Попри загальну доктрину суверенного імунітету, Верховний Суд України сформував підхід, який дозволяє розглядати позови до рф про відшкодування шкоди, завданої її збройною агресією. Зокрема, у низці постанов ВС виходить із концепції обмеженого імунітету держави та визнає, що деліктні вимоги щодо шкоди життю, здоров’ю та майну, заподіяної на території України, становлять виняток із судового імунітету. А отже, українські суди можуть ігнорувати посилання рф на імунітет і розглядати такі позови по суті», – зазначає Ігор Мулярчук, адвокат, партнер і керівник практики вирішення міжнародних спорів адвокатського об’єднання Investment Lawyer Group.
Втім, за його словами, виконання таких рішень в іноземних юрисдикціях залишається вкрай складним. Навіть за наявності позитивного рішення змусити рф виконати його за кордоном – там, де зосереджені ліквідні активи, – практично неможливо. Іноземні суди, як правило, посилаються на принципи недоторканності та суверенного імунітету держави-відповідача.
Водночас Ілля Шевченко, адвокат, співкеруючий партнер і керівник практики вирішення спорів юридичної компанії «Армада», наголошує: українські суди вже сформували практику розгляду позовів проти рф.
«Головна цінність цього інструменту – не в негайному виконанні рішення, а в надійній фіксації факту та розміру збитків. Рішення українського суду стає міцною правовою основою для подальшого стягнення – зокрема, арешту закордонних активів рф або участі в майбутніх міжнародних компенсаційних механізмах», – пояснює він.
Чим обмежений Європейський суд з прав людини
У 2025 році ЄСПЛ розпочав винесення перших рішень проти росії по суті воєнних справ. Сам по собі цей факт є знаковим. Однак наразі всі рішення стосуються виключно заяв фізичних осіб. Рішень за заявами бізнесу ще немає, хоча юристи очікують їх найближчим часом.
Водночас, як зауважує Ілля Шевченко, для бізнесу, який розглядає ЄСПЛ як один із можливих інструментів компенсації, існують два принципові обмеження.
Перше – це строки. Заяву до ЄСПЛ необхідно подати протягом чотирьох місяців із моменту порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або «вичерпання національних способів захисту».
На практиці останнє означає проходження судової системи в Україні: першої інстанції, апеляції і, як правило, касації у Верховний Суд. Саме його рішення у більшості випадків вважається остаточним. І тільки після цього починає спливати строк на звернення до ЄСПЛ, який становить чотири місяці.
Тобто бізнес не обмежений у часі від моменту самого порушення (наприклад, знищення майна), але має чіткий дедлайн після завершення судового процесу в Україні.
Олійноекстракційний завод американської компанії Bunge у Дніпрі після атаки росіян .
Друге – юрисдикція. У вересні 2022 року росія вийшла з Ради Європи та припинила участь у Конвенції про захист прав людини. Відтак ЄСПЛ уповноважений розглядати лише справи щодо порушень, які відбулися до 16 вересня 2022 року. Події після цієї дати не підпадають під його юрисдикцію.
Отже, можливості звернення до ЄСПЛ є обмеженими, але не повністю втраченими. Якщо збитки бізнесу виникли до 16 вересня 2022 року, цей механізм може залишатися релевантним.
Які плюси та мінуси міжнародного інвестиційного арбітражу
Міжнародний інвестиційний арбітраж – один із найнадійніших інструментів для бізнесу, який мав активи на тимчасово окупованих територіях. За словами Іллі Шевченка, арбітражні трибунали вже ухвалювали рішення проти рф у так званих кримських справах.
Водночас цей механізм має суттєві обмеження. Вартість провадження (йдеться про витрати на процес: оплату юридичних радників, арбітрів, експертів, адміністративні збори та супровід справи) може сягати десятків мільйонів доларів, а окремим складним етапом залишається примусове виконання рішення за кордоном: пошук активів, накладення арештів, подолання бар’єрів суверенного імунітету тощо.
Саме тому, визнають юристи, на практиці цей інструмент доступний передусім великим компаніям. Для малого та середнього бізнесу він наразі залишається фактично недосяжним.
Які є державні компенсаційні програми
Попри наявність правових механізмів фіксації та майбутнього стягнення збитків, на практиці вони не забезпечують бізнесу швидкого фінансового ресурсу для відновлення. Саме тому дедалі більшого значення набувають державні програми підтримки, які дозволяють частково компенсувати втрати вже зараз.
18 березня Кабінет Міністрів, оновив програму страхування воєнних ризиків для бізнесу, яка стартувала з 1 січня 2026 року. Головна зміна, яку запропонував уряд, – збільшення граничної суми компенсації за пошкоджене або знищене майно з 10 млн до 30 млн грн.
Компенсацію надаватимуть лише за договорами страхування майна від воєнних ризиків, які бізнес має укласти зі страховою компанією.
При цьому підприємства, які вже подали заявки за програмою, до 1 травня 2026 року зможуть їх уточнити: збільшити раніше заявлені суми можливих збитків і додати до заявки інше майно. Проте в уряді уточнюють, компенсацію виплачуватимуть лише за те майно, «яке було включене до програми на дату пошкодження або знищення». Тобто було пошкоджене або знищене після 1 січня 2026 року.
Збільшив Кабінет Міністрів і граничну суму компенсації страхової премії – з 1 млн до 3 млн грн. Подати заяву на компенсацію страхової премії можна буде вже на 31-й день після укладення договору страхування. Як і в першому випадку, підприємства, які уклали договір страхування після 1 січня 2026 року, але не подали заяву одразу, зможуть приєднатися до програми до 1 травня 2026 року.
Зазначимо, що, за даними уряду, станом на 19 березня цього року за напрямком компенсації за пошкоджене або знищене майно бізнес уже подав 52 заявки, з яких 20 були підтверджені. За напрямком компенсації страхової премії бізнес подав 21 заяву.
Ще один з державних інструментів – страхування воєнних і політичних ризиків через Експортно-кредитне агентство України (ЕКА). Зокрема, з 1 січня 2024 року ЕКА отримало повноваження страхувати прямі інвестиції від воєнних і політичних ризиків, а з травня того ж року почало приймати заявки.
За даними агентства, у 2025 році воно уклало кредитних угод із 75 експортерами на 1,36 млрд грн, а також підтримало 110 експортних угод. При цьому вартість експортних контрактів, підтриманих ЕКА, становила 10,4 млрд грн.
«Страхування ЕКА покриває прямі інвестиції та дивіденди. Серед ризиків – воєнний конфлікт, збройна агресія, бойові дії, терористичні акти, диверсії, окупація та анексія, а також примусове відчуження, незаконне відкликання ліцензії, заборона розрахунків і валютні обмеження. Такий захист доступний як для іноземних, так і для українських інвесторів», – пояснює Ігор Мулярчук.
Водночас, за його словами, існують і суттєві виключення: ЕКА не покриває збитки від зброї масового ураження та кібератак, а також непрямі втрати, зокрема упущену вигоду (за винятком страхування дивідендів).
Крім того, діє географічне обмеження: об’єкт інвестування не може розташовуватися на територіях активних бойових дій або окупації. Тобто страхування захищає нові інвестиції у відносно безпечних регіонах, але не компенсує вже завдані руйнування.
Наслідки удару росією по підприємству Barlinek у Вінниці
Загалом страхування воєнних ризиків в Україні зі зрозумілих причин (ворог завдає великих збитків інфраструктурі) поки що є обмежено пропозицією: лише окремі страхові компанії готові покривати такі ризики, здебільшого за підтримки міжнародних партнерів або в межах спеціалізованих програм. Вони також не готові покривати об’єкти, розташовані ближче ніж за 50 км до лінії фронту або кордону з росією та білоруссю.
Як держава намагається стимулювати страхування агросектору
У зв’язку з цим уряд 2026 року запровадив програму субсидованого агрострахування, на підтримку якої в держбюджеті передбачено 60 млн грн на компенсацію частини страхових премій – до 60% для прифронтових громад і до 45% для інших регіонів.
Програма стартувала 10 березня 2026 року та охоплює озимі зернові культури (пшеницю, ячмінь, жито). Прийом заявок та огляди страховими компаніями триватимуть до 30 травня.
Участь у програмі можуть брати лише страхові компанії, що відповідають вимогам Національного банку України, зокрема щодо фінансової стійкості, наявності перестрахування в міжнародних компаніях та експертизи в агрострахуванні.
Водночас, на думку В’ячеслава Черняховського, генерального директора асоціації «Страховий бізнес», підхід держави до питання страхування аграріїв поки що залишається обережним і поступовим.
«Йдеться лише про страхування окремих видів зернових і фактично вже з наступного сезону. Тож аграрії, найімовірніше, не встигнуть цього року застрахувати ярові культури – лише озимі. До того ж обсяг коштів, передбачених у бюджеті, є доволі обмеженим. При цьому страхові продукти вже розроблені для ширшого переліку культур, але, наприклад, для тваринництва вони поки що відсутні», – вважає експерт.
Варто зазначити, що у 2026 році уряд також удосконалив програму компенсації для аграріїв за пошкоджені посіви на прифронтових територіях. Вона передбачає виплати до 4700 грн за гектар, але не більше ніж за 2000 га на одне господарство.
Стимулювати страхування посівів намагаються й окремі гравці ринку. Але ця практика поки що не є популярною.
До прикладу, СК «ІНГО» однією з перших запровадила розширене покриття воєнних ризиків для посівів агровиробників. «Йдеться про додаткове покриття до стандартного договору, яке включає пошкодження від падіння уламків ракет, переміщення військової техніки полями або будівництво оборонних споруд на землях господарства», – уточнює Руслан Зимовець, керівник відділу агропромислового страхування СК «ІНГО».
А втім, попит якраз на такі продукти залишається обмеженим. За словами страховика, це має цілком прагматичне пояснення: сільськогосподарські культури значно менш вразливі до точкових уражень, ніж інфраструктура.
«Точковий удар може знищити до 10 кв. м посіву. Це співмірно зі звичайними втратами, які аграрії зазнають через природні фактори. Реальний ризик виникає, наприклад, у разі пожежі під час збору врожаю», – зазначає Зимовець.
Які є міжнародні програми підтримки проти воєнних ризиків
Паралельно український бізнес може скористатися міжнародними програмами хеджування воєнних ризиків.
Зокрема, DFC (Корпорація США з фінансування міжнародного розвитку) оголосила про можливість страхування політичних ризиків на суму до $1 млрд. Але корпорація надає страхування політичних ризиків і фінансову підтримку лише проєктам, що відповідають низці критеріїв. Зокрема, йдеться про бізнеси, які працюють у країнах присутності DFC (включно з Україною), відповідають екологічним і соціальним стандартам, мають професійну управлінську команду та не можуть залучити достатнє фінансування від приватних кредиторів.
Фокус DFC – на ключових секторах економіки: енергетиці, інфраструктурі, медицині, агросекторі та фінансах. Підтримка доступна як для нових проєктів, так і для тих, що вже діють у США, Європі, у тому числі в Україні. Загалом DFC уже підтримала проєкти в Україні більш ніж на $400 млн, зокрема $250 млн виділила для агровиробників.
Також бізнес може скористатися програмами MIGA (структура Групи Світового банку), яка спеціалізується на страхуванні політичних і воєнних ризиків для міжнародних інвесторів. Агентство покриває, зокрема, ризики експропріації, політичної нестабільності та збройних конфліктів.
MIGA працює з проєктами, які відповідають міжнародним стандартам прозорості: передбачає аудит, due diligence, відповідність ESG-критеріям і обґрунтовану бізнес-модель. В окремих випадках агентство може страхувати як нові, так і наявні інвестиції.
Першим кейсом страхування воєнних ризиків цією структурою в Україні став індустріальний парк М10 у Львові, для якого MIGA надала гарантію до $9,2 млн строком до 10 років.
Атакою ракет знищено складський комплекс «Оптіма-Фарм»
Яких заходів варто вжити бізнесу за описаними механізмами
Mind підсумував поради, що треба робити бізнесу, який хоче компенсувати збитки, завдані діями росії.
Перший і найважливіший крок – не зволікати з фіксацією збитків. Незалежно від обраного механізму, саме якісна доказова база є фундаментом будь-якого процесу.
«Успіх у майбутньому залежить від дій, які вчиняються одразу після настання збитків. Збір доказів покладається повністю на постраждалу сторону, і від того, наскільки швидко, якісно та всебічно буде проведено документування, залежатиме подальший розгляд й обсяг компенсації. Необхідно зібрати максимально повний пакет доказів: акти ДСНС про обстріли, супутникові знімки, фото- і відеофіксацію руйнувань, висновки експертів щодо вартості майна й обсягу неодержаного прибутку. Для аграріїв також критично важливо фіксувати забруднення ґрунтів і мінне забруднення, оскільки це окрема категорія збитків», – наголошує Богдан Яськів, адвокат, старший партнер юридичної фірми Totum LF.
Він також звертає увагу, що до переліку втрат варто включати не лише прямі збитки – знищення чи пошкодження майна та витрати на його відновлення, а й упущену вигоду, тобто дохід, який підприємство могло б одержати за звичайних умов. Саме повнота і якість доказової бази визначатимуть реальний розмір майбутньої компенсації.
Другий крок – звернення до українського суду з позовом проти рф. Таке рішення не стільки про швидке отримання коштів, скільки про юридичну фіксацію збитків.
Судове рішення суттєво спрощує подальшу участь у міжнародних механізмах. Зокрема, форми заяв до Міжнародного реєстру збитків передбачають окрему інформацію щодо наявності підтвердження суми шкоди з боку уповноважених органів України, зокрема судів.
Третій крок – подання заяви до Міжнародного реєстру збитків, щойно така можливість буде відкрита для юридичних осіб. Це безплатний інструмент, який дозволить зафіксувати вимоги та створить «квиток» до майбутніх компенсаційних механізмів.
Четвертий крок – оцінити можливість використання міжнародних інструментів. Йдеться, зокрема, про звернення до ЄСПЛ (для збитків, завданих до 16 вересня 2022 року) або до інвестиційного арбітражу – у випадку великих компаній із активами на тимчасово окупованих територіях.
П’ятий крок – розглянути участь у державних програмах підтримки, якщо підприємство ще не долучилося до них. Попри їхні обмеження, це один із небагатьох інструментів, який реально працює вже сьогодні.
Як підсумовує Ілля Шевченко, ключ до майбутнього відшкодування – це дії, вжиті вже зараз.
«Я переконаний, що український бізнес отримає належне відшкодування збитків, завданих росією. Але фундамент цього процесу закладається сьогодні. Документальна фіксація – складний і часто витратний процес, проте саме ці матеріали стануть основою для майбутніх виплат. Відкладати це питання на потім – означає суттєво зменшити свої шанси на компенсацію», – наголошує адвокат.