Засновник енергетичного кластеру «Ноосфера»: «Обленерго займаються самогубством і цим сприяють розвитку децентралізованої енергосистеми»

Десять років Володимир Шведкий керував компанією Energy Trade Group (ETG), вивівши її в когорту лідерів українського енергоринку. Але в серпні минулого року він вирішив залишити посаду СЕО, щоб зосередитися на власному бізнесі.

Володимир Шведкий заснував енергетичний кластер «Ноосфера» – групу компаній, яка реалізує проєкти «під ключ» у сфері відновлювальної енергетики (ВДЕ). Технологічне ядро кластеру – ТОВ «Ресурс Сторедж», яке виробляє та інтегрує новаторські установки зберігання енергії (УЗЕ) для бізнесу під брендом Resource.

Mind розпитав Володимира Шведкого про те, куди рухається енергетичний ринок в Україні під час війни, як формується нова архітектура української енергосистеми, а також про роль розподіленої генерації та відновлювальних джерел енергії та найбільш прибуткові напрями для інвестицій і майбутнє енерготрейдінгу.

Він також відверто розповів про специфічні практики обленерго, які продовжують спотворювати ринок, та урядові рішення, яких потребує бізнес, щоб якнайефективніше працювати на посилення енергетичної стійкості України.

Про інвестиції в енергетику та генерацію прибутків

– Володимире, розкажіть про ваш власний бізнес. Чим займається «Ноосфера»?

– Ми працюємо з корпоративними інвестиціями за принципом end-to-end. Це означає, що ми втілюємо всі етапи енергетичного проєкту: від ідеї та інвестицій до реалізації, введення в експлуатацію і комерційного управління енергетичними активами через трейдингові операції.

Зараз наша команда формує портфель активів, який включає вітрову та сонячну генерацію, УЗЕ, BTM-рішення для бізнесу, які працюють безпосередньо на підприємстві, а не в централізованій енергосистемі.

– Що таке ВТМ-рішення?

– BTM – це абревіатура від «behind the meter», тобто «за лічильником». Для бізнесу такі рішення передбачають будівництво сонячних електростанцій на дахах будівель або території підприємств, систем накопичення енергії, когенераційних газових установок, систем енергоменеджменту, локальних мікромереж. Це те, що потрібно для енергетичної автономії, безперервного живлення виробництва, для заощадження витрат.

Але для нас у «Ноосфері» це не просто набір активів, які ми будуємо для клієнтів. Ми інтегруємо всі елементи – генерацію, накопичення, управління – у єдину керовану систему. Ми не продаємо окремі рішення, а беремо на себе відповідальність за генерацію прибутків. Саме так працює логіка end-to-end.

Головне в цій справі – «остання миля». Наші фахівці забезпечують управління енергетичними активами і трейдинг електроенергією.

Я переконаний: найближчими роками саме трейдинг стане найбільш технологічним сегментом енергетики в Україні. Виграють не ті, хто просто виробляє електроенергію, а ті, хто вміє керувати портфелем активів, працювати з даними, швидко реагувати на ринок і монетизувати гнучкість. Саме на цьому перетині – генерації, накопичення, цифрових платформ і трейдингу в наші дні формується нова архітектура української енергетики.

Про децентралізовану енергетику і нові можливості для споживачів

 – У якому стані опинилася наша енергетика на п’ятому році повномасштабної війни?

– Досвід минулої зими та постійні атаки ворога на інфраструктуру довели, що наявна в Україні централізована енергосистема не відповідає викликам вієнного часу. Стара модель, де магістральні та розподільчі лінії електропередач (ЛЕП) транспортують значні обсяги енергії на великі відстані, втрачає актуальність.

Ми бачимо певну зміну географії споживання. Окремі підприємства релокуються зі сходу та півдня переважно в західний регіон. Нова індустріальна мапа України вимагає переосмислення всієї структури мереж. Відновлення має будуватися на засадах децентралізації, з орієнтиром на стрімку розбудову ВДЕ теренами країни.

– Чому так відбувається?

– ЛЕП передають електроенергію від великих джерел генерації до споживачів. Проте вагому частку таких об’єктів знищив наш ворог – росія. Тому в Україні від початку війни стрімко набирає обертів будівництво розподіленої генерації, яка має меншу потужність, але дозволяє уникнути перебоїв зі світлом.

Отже, не тільки бізнес, а й домогосподарства дедалі частіше переходять на автономне самозабезпечення, оскільки магістральні ЛЕП більше не спроможні їх стабільно забезпечувати електроенергією.

Російська агресія не тільки прискорила зміни в енергосистемі, а й спонукала до нової філософії енергоспоживання. Енергоефективність, автономія, незалежність від мережі – ось нова ідеологія енергозабезпечення в нашій державі. Про це свідчать сотні мегават-годин імпортованих в Україну систем накопичення енергії, сотні мегаватів реалізованих проєктів відновлюваної генерації.

Найпопулярнішими усе частіше стають інтегровані рішення, що поєднують сонячні електростанції (СЕС) з установками зберігання енергії (УЗЕ). При професійному девелопменті ці проєкти забезпечують доступне живлення бізнесу і виробничих потужностей.

– Окрім автономії, що такі проєкти дають споживачам?

– Незалежність від тарифів та їхнього зростання, а ще – чималу можливість заощадити. Тому що економіка – на боці розподіленої генерації. Якщо для мешканця багатоповерхівок ціни ще більш-менш доступні, то для бізнесу ситуація зовсім інша. Сьогодні немає компаній, які платять менше 11–12 грн за кВт-год.

Електроенергія з дизель-генератора нині коштує понад 40 грн за кВт-год. Вартість електроенергії для бізнес-споживачів у лютому сягала 15 грн за кВт-год. А енергія з власної СЕС і УЗЕ може обходитись до 7 грн за кВт-год. при окупності такого проєкту за три-чотири роки.

Специфіка українського енергоринку дозволяє економити навіть ще більше. Тільки уявіть: з власною УЗЕ ви можете накопичити електроенергію за ціною 10 копійок за кВт-год (наприклад, у денні години весняно-літнього сезону), а споживати її в пікові години, коли ціна може зрости й до 15 грн.

Таких кейсів, які приносять вигоду бізнесу, в Україні стає дедалі більше. За нашою оцінкою, зараз понад 60% великих компаній активно впроваджують проєкти самозабезпечення, в основі яких – будівництво ВДЕ й УЗЕ. Частка середнього бізнесу не перевищує 30%, а малого – лише 10%. Та очевидно, що ці показники для невеликих компаній зростатимуть.

– На чому заснована ваша впевненість?

– Стабільне автономне енергозабезпеченя, ще й за прийнятною ціною – чималі стимули. Тому я не сумніваюсь, що поширення розподіленої генерації в Україні – справа часу.

Я не вірю у спроможність держави відновити втрачену централізовану генерацію, яка працювала на потреби всіх споживачів. Тому в енергозабезпеченні кожен має взяти на себе власну відповідальність. Тим паче, що дієві рішення на ринку є. Головне, щоб держава не заважала, а навпаки – створювала достатньо сприятливі умови. Тільки це допоможе нашій країні уникнути колапсу в енергетиці.

Про урядову політику, тарифи та маніпуляції обленерго 

– Які сприятливі умови від держави ви маєте на увазі?

– Міненерго має визначитися зі стратегією – головними векторами розвитку української енергосистеми бодай на наступні 10 років. Для бізнесу такий документ має велику цінність. Він – як орієнтир, куди варто спрямовувати інвестиції, щоб забезпечити енергетичну стійкість національної економіки і всієї держави.

– Яка інформація від держави для вас має особливу цінність?

– Урядова стратегія має визначити пріоритетні види генерації, враховуючи географічні особливості українських регіонів, їхній промисловий потенціал. Це сприятиме розбудові потужної розподіленої генерації на 25–100 МВт. Ми вже готові впроваджувати такі проєкти. Потрібно лише, щоб держава задала ключові напрямки.

На сьогодні багато генерації в Україні побудовано невпорядковано. Ми маємо в девелопменті сотні мегават вітрових і сонячних електростанцій, а також УЗЕ. Це свідчить про те, що базу нової – децентралізованої – енергосистеми України вже закладено. Стратегія, яка має бути затверджена на урядовому рівні, уже на поверхні. Як то кажуть: «Не треба вигадувати велосипед».

Водночас хочу звернути увагу, що держава має обмежувати власне втручання в ринок і не заважати бізнесу. Ми потребуємо менше бюрократії і більше свободи, щоб якомога швидше відбудовувати генерацію, якої так не вистачає для розвитку української економіки.

Крім того, вузьким горлечком залишається приєднання до енергетичних мереж, а саме його строки і вартість. Для інвесторів це поганий сигнал.

Заради справедливості варто додати, що така проблема характерна не тільки для України, а й для інших країн. Зокрема, для США і ЄС. За рахунок тарифів оператори систем розподілу (ОСР) і оператори систем передач (ОСП) буквально сидять на грошах, але користі від них фактично ринок не відчуває.

В Україні через війну виникли й свої національні особливості. В умовах значного дефіциту в енергосистемі, кожний новий мегават встановленої потужності – він для економіки на вагу золота. Тому я взагалі вважаю, що будь-яка плата ОСР за приєднання до мереж має бути скасована.

– Поясніть детальніше, чому ви так вважаєте?

– Кожний новий об’єкт генерації в енергосистемі забезпечує додаткові тарифні збори для ОСР. Але вони чомусь не мають достатньо мотивації їх приєднувати, бо постійно затягують процес.

За чотири роки повномасштабної війни енергоспоживання в Україні скоротилось до 50%. А на розподіл і транспортування в тарифі на електроенергію припадає до 30%. Це значна частка.

Тому в споживачів усе більше стимулів відмовитися від послуг монополістів, якими є ОСР, і переходити на власне, автономне енергозабезпечення, щоб відчутно заощадити витрати.

Взагалі діяльність ОСР в Україні має стати відкритішою. Непрозорість витрат на утримання ОСР призводить до несправедливих тарифів в усіх регіонах.

– Під час війни в українському суспільстві домінує запит на справедливість. Хто може виправити ситуацію з тарифами?

– Ситуацію може виправити державний регулятор – НКРЕКП. Він має встановити єдиний еталонний тариф на розподіл для всіх регіонів України. Це підштовхне обленерго до консолідації, скорочення витрат, підвищення якості корпоративного управління. У грі зможуть залишитися тільки найбільш ефективні.

Крім того, на українському енергоринку досі залишилися й успішно працюють споріднені компанії, які можуть маніпулювати тарифами.

– Що це за компанії?

– Це постачальники універсальних послуг (ПУП), які працюють в одному пулі з обленерго. Це ж архаїка, яка не лише спотворює ринок, а й спустошує державний бюджет!

– А в чому проблема?

– Проблема в тому, що на ринку існують комерційні споживачі групи «Б», яким держава дозволила працювати без автоматизованих систем комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ). Для них же відкриті можливості отримувати електроенергію від ПУПів не за ринковою, а за пільговою ціною, не маючи для цього реальних підстав.

Якщо ПУПи вступають у змову з ОСР, то вони можуть маніпулювати обсягами постачань і пільговим тарифом. Унаслідок цього держава щорічно «викидає» 1,5–2 млрд грн на компенсації ПУПам різниці між ринковою та пільговою ціною на електроенергію.

Хоча вже не раз приймалися нормативи, які зобов’язували ОСР встановити АСКОЕ для всіх без винятків споживачів, ситуація не змінюється.

– Як ви вважаєте, чому?

– Тому що все, що пораховано цифровими засобами, складно вкрасти.

Насправді всі категорії бізнесу й побутових споживачів в Україні можна забезпечити АСКОЕ протягом двох-трьох років. Це дозволить одразу розв’язати кілька надважливих проблем: оптимізувати енергонавантаження в мережі, прогнозувати споживання, підтримувати гнучкість енергосистеми, унеможливити крадіжки електроенергії та маніпуляції з цінами. Ще один позитивний наслідок – скорочення тарифів на послуги обленерго.

Вагома складова цього тарифу, на яку приходиться близько 60%, – це фонд оплати праці ОСР. Її можна відчутно зменшити завдяки скороченню вкрай роздутого штату персоналу й реформи корпоративного управління.

До того ж обленерго через власну бездіяльність займаються самогубством, і цим сприяють розвитку децентралізованої енергосистеми в Україні.

Про ринок систем зберігання енергії та переваги кодифікації НАТО

– Невіддільна складова децентралізованої енергосистеми – установки зберігання енергії, виробництво яких дало поштовх вашому власному бізнесу. Як ви оцінюєте потенціал ринку УЗЕ в Україні?

– Усе залежить від сегменту. Перший – це УЗЕ малої потужності 5–50 кВт-год, які користуються попитом у домогосподарств і невеликого бізнесу. Ми оцінюємо його потенціал у 25–30 тис. установок щороку.

Другий сегмент формують УЗЕ середньої потужності від 200 кВт-год до 5 МВт-год. Їхні власники мають можливість щоденно зменшувати витрати: заряджати УЗЕ, коли електроенергія коштує дешевше, і споживати в пікові години. Тут потенціал 1,5–2 тис. накопичувачів на рік.

Третій сегмент – це великі УЗЕ понад 5 МВт-год, які є сенс інтегрувати із СЕС і ВЕС для підвищення ефективності їхньої роботи. За нашою оцінкою, ємність українського ринку для них сягає 100–150 одиниць щорічно.

Наша компанія є одним із найбільших виробників УЗЕ в Україні, які спеціалізуються на УЗЕ як малої, так і середньої потужності. Це так звані BTM-системи.

Процес зборки систем накопичення енергії Resource (одна з модифікацій)

– Чому ви зробили саме таку ставку?

– Це раціональне, прагматичне рішення. Бізнес убезпечений від блекауту чи тимчасових відключень завдяки резерву живлення на 24 години через власну УЗЕ. Це гарантує стабільний доступ до енергії, який уже неспроможна забезпечити централізована енергосистема. До того ж за відносно низькими цінами. Це я довів, відповідаючи на одне з попередніх ваших запитань.

У тому, що український бізнес прагне мати автономне живлення, а не чекати милості від монополістів, постійно пересвідчується наша команда, яка щодоби встановлює 12–-15 УЗЕ.

– Вас не хвилює конкуренція в цій уже доволі насиченій ніші?

– Ні. Ми впевнені у своїх позиціях. Тому що сотні компаній можуть привезти обладнання, десятки компаній можуть його встановити, та тільки одиниці спроможні правильно його інтегрувати й обслуговувати.

Наша перевага – власні технічні рішення та програмне забезпечення (ПЗ), яке керує енергетичним обладнанням, а також зберігає дані клієнтів. Я пишаюся тим, що фахівці «Ресурс Сторедж» змогли обійти китайський хмарний сервіс, куди зазвичай збігаються дані з тисяч інверторів китайських виробників. Тому кожен наш клієнт може бути впевнений, що дані про його енергоспоживання залишаються в межах України.

– Це означає, що ви змогли вийти з-під впливу «китайського фактора» в питаннях інформаційної безпеки?

– Саме так. Поки ширилися балачки про УЗЕ й розподілену генерацію, моя команда не витрачала час. Їй вдалося розробити рішення під назвою «SafeBox» для безпечної передачі даних користувачів наших УЗЕ в систему SCADA (Supervisory Control and Data Acquisition, диспетчерське управління і збір даних). Жодного сигналу в китайський хмарний сервіс не потрапляє.

SafeBox для безпечної передачі даних користувачів УЗЕ в систему SCADA (диспетчерське управління і збір даних) без використання китайських хмарних сервісів (виробник «Ресурс Сторедж»)

– Я чула, що ви, окрім цивільних УЗЕ, також виробляєте накопичувачі енергії для військових. Причому це теж власна розробка вашої команди.

– Це дійсно так. У 2022 році стало зрозуміло, що енергоспоживання українських військових буде критично зростати. Їм потрібні автономні прилади живлення, щоб підтримувати стабільну роботу систем зв’язку, ноутбуків, старлінків, радіолокаційних систем, мобільних телефонів, дронів. Тому наш власний R&D-центр розробив акумуляторні батареї спеціально під потреби армії, які нині відомі на ринку під брендом Strumko.

У 2025 році ми поставили військовим перші зразки наших УЗЕ для випробування в реальних умовах. Отримали схвальні відгуки. До того ж військові підтвердили, що Strumko відповідають усім тактико-технічним характеристикам, яких вимагає армія. Це додало нашій команді ще більше ентузіазму. Зрештою УЗЕ Strumko був офіційно присвоєний номенклатурний код НАТО – NSN (NATO Stock Number).

АКБ Strumko, розроблені під потреби армії

– Які переваги ви здобули, пройшовши процедуру кодифікації НАТО?

– Це означає, що наша команда спроможна конкурувати в міжнародних тендерах НАТО. Нам відкрита дорога на міжнародний ринок оборонних закупівель.

Кодифікація НАТО – це як «єдиний паспорт» для обладнання, який дозволяє будь-якій країні швидко зрозуміти, що це за пристрій, як його використовувати та де знайти заміну. Тому країни НАТО можуть закуповувати УЗЕ Strumko на власне озброєння для застосування в мобільних і військових системах енергозабезпечення, інтегруючи їх із сонячними станціями, генераторами, польовими мережами.

Та головні наші зусилля завжди зосереджені на розробці та впроваджені рішень, які посилюють саме нашу рідну державу як на полі бою, так і в енергетиці. Потреби українського ринку для нас – у безумовному пріоритеті.

У відповідь на стрімку розбудову ВДЕ та УЗЕ, наші фахівці розробили власну систему агрегації енергетичних активів Resource Cloud. Вона вже пройшла сертифікацію ЄС, що підтверджує її надійність.

– Який сенс у такій новації?

– Це хмарна система, яка об’єднує генерацію, споживачів і УЗЕ у віртуальну електростанцію (VPP).

Агрегатор Resource Cloud спрощує процес отримання прибутків на енергетичних ринках для власників окремих активів. Це той випадок, коли синергія перемагає. Крім додаткового доходу, учасники нашого агрегатора зможуть оптимізувати витрати на електроенергію, керуючи навантаженням.

Володимир Шведкий з УЗЕ Resource (одна з модифікацій)

Агрегатор також працюватиме для забезпечення стабільності та гнучкості енергосистеми всієї України. Завдяки інтеграції великої кількості накопичувачів енергії, сонячних і вітрових електростанцій, малої газової генерації ми формуємо потужне об’єднання джерел енергії, спроможне балансувати енергосистему через надання відповідних послуг НЕК «Укренерго».

Агрегатор – це гідна альтернатива великим і дорогим маневровим / резервним потужностям, з яких до війни складалася централізована енергосистема України, що залишилась у спадок із радянських часів.

– Який потенціал ринку агрегації в Україні?

– За нашою оцінкою, це 600 МВт-год малих і комерційних УЗЕ, 1000 МВт СЕС, 500 МВт ВЕС, 300 МВт КГУ (когенераційних установок). Але, щоб цей потенціал повною мірою реалізувався, українські законодавці ще мають докласти зусиль і запровадити повноцінну модель агрегації розподілених енергоресурсів. Без цього в Україні не тільки залишається заблокованим розвиток агрегації, а й сповільнюються інвестиції у ВДЕ та гнучкість енергосистеми.