Питання можливого «енергетичного перемир’я» актуалізувало дискусію: якщо тимчасово припиняються удари по об’єктах у глибині території росії, що тоді робить підрозділ стратегічної дії? Чи означає це паузу в роботі? Наприклад, у т. о. Криму.
Щоб відповісти на це запитання, важливо розрізняти типи уражень, які часто в публічному просторі зводять до одного поняття ‒ Deep Strike.
Насправді існує щонайменше три різні формати застосування засобів великої дальності: Deep Strike, Middle Strike та Front Strike.
Deep Strike ‒ це ураження стратегічних об’єктів у глибині території росії. Йдеться про аеродроми, великі промислові об’єкти, інфраструктурні вузли. Це глибинні удари засобами з великою дальністю і значною бойовою частиною. Водночас не кожне ураження на території рф можна назвати Deep Strike. Удар на відстані 10–20 км від кордону не є глибинною стратегічною операцією. Deep Strike ‒ це саме вплив на стратегічному рівні.
Middle Strike ‒ це застосування подібних за класом засобів, але по цілях на тимчасово окупованих територіях. Йдеться про заздалегідь сплановані удари по важливих об’єктах ‒ складах, штабах, місцях накопичення техніки або особового складу. Цілі затверджуються на відповідному рівні управління та уражаються в плановому порядку, а не в режимі «випадкової можливості».
Front Strike ‒ це засоби оперативно-тактичного рівня. Їх застосування часто відбувається в динамічному режимі: підрозділи перебувають на чергуванні, отримують цілевказання від розвідки та оперативно здійснюють ураження.
Це інший тип тактики та інший принцип роботи. Тому об’єднання Front Strike і Middle Strike в один термін є некоректним ‒ це принципово різні формати застосування.
Навіть якщо тимчасово не здійснюються удари по об’єктах енергетики у глибині рф, це не означає відсутності завдань. На тимчасово окупованих територіях залишається значна кількість цілей стратегічного та оперативного значення: логістичні вузли, місця накопичення ресурсів, штаби, інфраструктурні об’єкти, що забезпечують діяльність угруповань противника.
Робота підрозділу стратегічної дії не обмежується одним напрямком. Якщо змінюється вектор завдань, змінюється і фокус застосування засобів.
Крім того, оперативно-тактичний рівень ‒ Front Strike ‒ залишається важливим інструментом впливу на противника. Ці засоби дозволяють системно знижувати його можливості на полі бою, впливати на логістику й обмежувати маневреність.
Засоби великої дальності теоретично можуть застосовуватися і на оперативному рівні, проте це не завжди доцільно. Для цього існують більш адаптовані рішення ‒ дешевші, мобільніші та простіші в розгортанні.
Оперативно-тактичні системи дозволяють швидко реагувати на ситуацію, запускатися з менш підготовлених позицій і забезпечувати масовість застосування. Вони оптимально підходять для регулярного ураження цілей у межах визначеної глибини.
У разі зміни стратегічних умов можливе накопичення засобів для подальшого використання. Гнучкість ‒ одна з ключових характеристик сучасної війни.
Стратегічність визначається не лише глибиною удару, а його впливом на систему противника. Підрозділ стратегічної дії ‒ це не тільки Deep Strike. Це комплексна робота з поєднанням засобів різних рівнів, адаптація до змін умов і виконання завдань у межах загального задуму.
У підрозділу завжди є багаторівневий план, а цілі змінюються залежно від бойової обстановки, стратегічного вектора та необхідності досягнення максимального ефекту в конкретний момент. Планування не пов'язане із застосуванням одного типу уражень, адже воно охоплює весь спектр можливостей і сценаріїв застосування. І саме здатність швидко перебудовувати вектор застосування ‒ одна з ключових переваг нашого підрозділу.