До 100-річчя «п’ятиденки»: дискусія про віддалену роботу

1 травня 2026 року світ відзначив 100 років з дня запровадження п’ятиденного робочого тижня – саме 1 травня 1926 року на виробництвах Генрі Форда була впроваджена ця норма. Якою б непорушною і вічною вона не здавалась, їй лише століття, а за нею не стоїть ані наука, ані мудрість предків, ані божественна звістка. Це – елементарний спадок індустріальної епохи, який можна (і потрібно) переглядати на предмет адекватності реаліям.

Проте досі велика кількість компаній по світу роздумують, як примусити працівників повернутись до офісів, а віддалену роботу обмежити. При цьому, переконує підприємець Алекс Буазіз, співзасновник та СЕО компанії Deel, багато хто просто не усвідомлює, що його бізнес вже діє у форматі розподіленої роботи: в численних офісах, часових поясах чи навіть на різних поверхах будівлі. Він знає, про що каже – Алекс керує міжнародною компанією з найму персоналу та бухгалтерського супроводу із 7 000 працівників у 110 країнах.

Його порада: замість обмеження віддаленої роботи бізнесу вартує зосередитись на максимізації продуктивності. Про це він розповів у колонці для Всесвітнього економічного форуму. Наводимо адаптований переклад.

Роками в бізнес-медіа точаться дебати щодо повернення до офісів. Менеджери тиснуть. Працівники опираються. Заголовки повідомляють то про кінець віддаленої роботи, то про її розквіт. Знову і знову. Поки одні захоплено обговорюють, де саме мають сидіти працівники, найбільш ефективні компанії світу займаються геть іншим: наймають найкращих спеціалістів, де б ті не перебували, та створюють по-справжньому розподілені команди, отримуючи від цього стратегічні переваги.

На думку Алекса Буазіза, суперечка є фундаментально хибною. Справжнє питання полягає в тому, чи вміє компанія діяти, як розподілена організація. Адже незалежно від того, вважаєте себе компанія розподіленою чи ні, вона насправді вже такою є.

Визначити «розподіленість»

Підприємець наводить приклад компанії, яку доволі нескладно собі уявити сьогодні: із центральним офісом в Нью-Йорку, відділом продажів у Лондоні, розробниками в Києві та командою підтримки у Сан-Паоло.

Це – класична розподілена команда, можливо, з вимогами щодо роботи в офісі. В момент, коли компанія починає оперувати в різних часових поясах, кількох приміщеннях по країні чи навіть орендує декілька поверхів в одній офісній будівлі, вона стикається із ключовими викликами розподіленої роботи: асинхронною комунікацією, міжкультурною взаємодією та управлінням результатами (а не відвідуваністю).

Пандемія COVID-19 привернула увагу до цієї реальності, проте аж ніяк не створила її. Компанії були розповсюдженими вже десятиліттями. Але там, де раніше вирував хаос та «зоопарк» інфраструктурних рішень, зараз є технологія, яка здатна заповнити розриви і зробити розповсюджену роботу безшовною.

Дані проти міфів

Коли більшість чує вираз «глобальний найм», вони чомусь одразу думають про скорочення витрат. Проведене за підсумками 2025 року дослідження понад мільйона трудових контрактів чітко продемонструвало, що це зовсім не так.

Серед близько 100 стартапів, що у 2021-2025 роках залучили понад $100 млн інвестицій кожен, основний країнами пошуку працівників є Велика Британія (12,2%), Канада (11,9%), Німеччина (8,8%) та Іспанія (5,2%). Це – не дешеві ринки із професіоналами високого рівня – тобто, не країни, в яких вдасться добряче зекономити. Якщо знизити вимоги до компаній-учасниць опитування, географія пошуку працівників розшириться на Філіппіни, Мексику, Колумбію та Індію.

28% усього міжнародного найму складають розробники програмного забезпечення, за ними слідують менеджери з продажів технологічних рішень та продуктів, а також ШІ-інженери. Найкраще фінансовані стартапи на 13,6% більш схильні найняти працівника з іншої країни, аніж традиційний малий і середній бізнес. Різниця між ними – в ухваленні стратегічного рішення про залучення талантів із рідкісним набором навичок, які мають високу ціну. Такі стартап-зірки не можуть дозволить географії обмежити їхнє зростання.

Ще більш промовистою є частка маркетингу, продажів та клієнтської підтримки у закордонному наймі – сім з десяти. Розуміння місцевого ринку – знання, як клієнти в регіоні міркують та купують – практично неможливо розвинути у штаб-квартирі компанії. Тому компанії шукають місцевих спеціалістів, про який би регіон не йшлося.

Віддалені працівники не дуже віддалені

Існує ще один міф, який варто розвінчати: ідея про те, що члени розподілених команд проживають у віддалених від великих міст районах. Результати дослідження свідчать, що це також неправда.

Середня відстань, на якій працівник знаходиться від великого міста, скорочується з 2022 року. В США цей показник зменшився до рівня 2021 року. Така ж динаміка – у Великій Британії та Франції. Віддалені працівники не перетворились на відлюдників і досі бажають долучатись до енергії, спільноти та можливостей, які створюють міста.

Питання до засновників

Насправді, вважає Алекс Буазіз, підприємці, які вагаються, чи вартує повертати працівників до офісів, ставлять питання, на які вже існують відповіді. Дослідження ринку вже підказали, де знаходяться найкращі таланти – тож відповідь є очевидною.

Краще замислитись, чи створена в компанії система, яка дозволяє наймати та управляти людьми попри кордони? Чи відомо, якою має бути корпоративна культура компанії, якщо команда заходиться в різних часових зонах? Чи обмежує географія доступ до талантів, які здатні зробити компанію винятковою?

У 2026 році компанії, які виграють боротьбу за талантів, не обов’язково мають кращі офісні «плюшки» чи суворі вимоги до відвідування. Вони просто знають, як знайти по світу найвизначніших людей і змусити їх відчути себе частиною чогось надзвичайного – незалежно від місця перебування.

Розмови про повернення до офісів точитимуться і надалі. Проте в них навряд чи братимуть участь компанії, що визначатимуть наступне десятиліття. Вони будують команди, які точно не вміщуються в організаційні таблиці 2019 року. І вони ставляться до розподіленої роботи не як до проблеми, але як до конкурентної переваги.

Майже всі компанії працюють віддалено. Єдине питання, чи роблять вони це правильно.