Нещодавно компанії «Укргазвидобування» і «Укрнафта», що входять до складу державного холдингу «Нафтогаз України», вперше виступили партнерами в розробці газових родовищ: реалізували спільний проєкт із буріння свердловини глибиною близько 5700 м.
Mind – про те, що спонукало їх до співпраці, як це позначиться на корупційних ризиках, характерних для тендерів газового ринку, та чи стане це трендом діяльності групи.
За даними НАК «Нафтогаз України», такий проєкт «став першим практичним кроком у розвитку внутрішньої співпраці в межах групи». Роль Укргазвидобування (УГД) – забезпечити буріння свердловин власними буровими верстатами на газових родовищах Укрнафти, яка й відповідатиме за їхнє подальше освоєння та експлуатацію.
«Якщо бути юридично точним, то компанії підписали договір підряду. Увесь видобутий газ із цієї свердловини на 100% належатимуть власнику ліцензії – Укрнафті. З погляду корпоративного управління, це приклад кооперації між компаніями та інтеграції сервісних потужностей усередині одного холдингу, що дозволяє оптимізувати витрати державних ресурсів під час війни», – пояснив Mind співрозмовник в Укргазвидобуванні.
Судячи зі слів очільника Нафтогазу Сергія Корецького, це не одноразовий крок – група має намір розвивати кооперацію: «Уже на 2026 рік заплановано додатково вісім нових свердловин у такій співпраці. Синергія між компаніями групи дозволяє ефективніше використовувати ресурси та пришвидшувати реалізацію проєктів, які дають конкретний результат».
До повномасштабного вторгнення Укргазвидобування й Укрнафта розвивали бізнес незалежно й конкурували на ринку, попри те що УГД входив у групу, а контрольний пакет акцій Укрнафти належав НАК «Нафтогаз України».
Конкуренція була зумовлена «національними особливостями» політики й бізнесу. Укрнафту довгий час контролювала група «Приват» Ігоря Коломойського. У 2022 році влада забрала контроль над активами в олігарха, а компанію інтегрували в діяльність групи, посиливши роль держави в цій сфері.
Імпорт і видобуток газу в Україні, млрд куб. метрів
| Показник / рік | 2022 | 2023 | 2024 | 2025 | 2026 (попередній прогноз) |
| Імпорт | 1,5 | 4,3 | 0,724 | 6,47 | 3,5–4,5 |
| Загальний видобуток, у т. ч.: | 18,5 | 18,7 | 19,12 | 16,97 | 17,2–17,5 |
| - видобуток Укргазвидобування | 12,5 | 13,22 | 13,9 | 14,08 | 13,5–13,8 |
| - видобуток Укрнафти | 1,02 | 1,097 | 1,167 | 1,201 | 1,2 |
Дані: «Оператор ГТС України», ExPro, Мінекономіки
Логіка нової моделі поведінки на ринку очевидна: гроші за виконання бурильних робіт надходять не зовнішньому підряднику, а залишаються всередині групи. Крім того, буріння виконується без зайвих націнок, які, на думку фахівців із тендерних закупівель, збільшують собівартість видобутку газу на 15–30%. Це вкупі дозволяє скористатися перевагами економіки «однієї кишені»
Серед інших переваг опитані Mind експерти називають прискорення видобутку, гнучкіші умови доступу «Укрнафти» до бурильного обладнання, якого вона сама на балансі не має, економію часу на узгодження тендерних процедур, технічних завдань і низьку ймовірність судових суперечок, які часто виникають між незалежними гравцями на ринку через форс-мажори в процесі буріння.
Особливий ефект від «внутрішньокорпоративної синергії», який виділяють експерти, – це можливість зменшити корупційні та тендерні ризики для Укрнафти й Укргазвидобування в закупівлях, які виникають при залученні зовнішніх контрагентів.
Зокрема, через постійні скарги учасників до Антимонопольного комітету України та судові позови Державної аудиторської служби критично важливі тендери (наприклад, на бурові послуги чи постачання труб) можуть блокуватися на 6–12 місяців, що безпосередньо впливає на темпи буріння й виконання державних планів із нарощування видобутку газу.
Специфіка галузі створює можливості для штучного звуження конкуренції. Унікальні характеристики нафтогазового обладнання дозволяють замовнику прописувати технічні завдання на тендер так, що імпортну продукцію може поставити лише один дилер в Україні, який закладає в ціну надвисоку маржу. Що є прикритою формою хабаря.
Тобто пряма співпраця між компаніями загалом не розв'язує проблеми (усе одно потреба в зовнішніх постачальниках залишається), але принаймні зменшує ці ризики.
Операційна інтеграція всередині корпорацій є поширеною практикою. Великі міжнародні гравці почасти спеціально розділяють свої дочірні компанії за напрямками діяльності.
Зокрема, у складі Saudi Aramco є дочірня сервісна компанія ARO Drilling, яка експлуатує високотехнологічні бурові установки та надає послуги з морського буріння. Це дозволяє не залучати підрядників зі сторони, а використовувати власний буровий флот, що економить мільярди доларів.
Інший приклад – з досвіду корпорації BP (British Petroleum). Для освоєння складних глибоководних блоків головна видобувна «дочка» BP зазвичай працює в тісній колаборації з BP Shipping, яка забезпечує логістику та роботу бурових платформ, і – власними дослідницькими інститутами для технічних розрахунків буріння свердловин. Окрім економії фінансових ресурсів, це також дозволяє зберегти комерційно значущу, цінну інформацію від небажаного витікання до конкурентів.