Постійні обстріли та руйнування змушують Україну форсувати перехід від вразливої централізованої енергосистеми до розподіленої генерації – сонячних, вітрових, газопоршневих та біогазових електростанцій. Однак масштабне розгортання «зелених» і маневрових потужностей упирається в жорстку фінансову стіну.
Кредитування енергетичних проєктів в Україні сьогодні перебуває на межі між критичною державною потребою та безпрецедентними комерційними ризиками. Попри запуск пільгових урядових програм і міжнародну підтримку, інвестори та банківський сектор натрапляють на бар'єрамперешкоди. Як наслідок, гроші в системі є, але реальний доступ до них для більшості девелоперів енергетичних проєктів залишається проблемним.
Mind у межах спецпроєкту «Бізнес і банки: діло кредиту» – про те, якими своїх «ідеальних клієнтів» бачать банки, а також про обмеження кредитної системи, ризики та можливості, які відкриваються для компаній, що будують нову генерацію на українському ринку.
За два роки дії меморандуму про відновлення енергетичної інфраструктури після російських атак, укладеного українськими банками в червні 2024 року, загальний обсяг фінансування відповідних проєктів бізнесу й населення сягнув 50,6 млрд грн. Переважну частину цієї суми отримали приватні компанії – 47,2 млрд грн. Таку статистику на початку червня навів Національний банк України (НБУ).
«Банки долучилися до реалізації проєктів розбудови, реконструкції та відновлення генерації потужністю 1,763 ГВт. Найбільші обсяги фінансування надано на розбудову сонячних електростанцій, газових і гідро-, біо-, вітрових установок», – йдеться в повідомленні. Також НБУ акцентував, що банки профінансували проєкти зі зберігання електроенергії та теплопостачання загальною потужністю 715 МВт.
На нещодавній конференції з відновлення України у Гданську міністр енергетики Денис Шмигаль заявив, що Україні необхідно відновити понад 10 ГВт генерації та створити ще близько 3 ГВт нових децентралізованих потужностей. За даними міністерства, 4 ГВт пошкодженої генерації зараз у ремонтах.
Щоб уникнути критичного дефіциту потужностей у перспективі, НЕК «Укренерго» готується оголосити конкурс на будівництво нових об’єктів на 1,505 ГВт. За словами члена правління компанії Івана Юрика, тендерна документація має бути готова «у межах тижнів», а учасники конкурсу матимуть три місяці на подачу заявок і 20 місяців із моменту укладення договору – на будівництво і введення об’єктів в експлуатацію.
Анонсовані плани стимулюють попит на банківські кредити з боку інвесторів в українську енергетику. Але питання, як бізнесу «бути bankable» (тобто прийнятним для банківського фінансування), щоб отримати бажані ресурси, залишається відкритим.
«Є дві сторони медалі. У нас чудові програми: з компенсацією відсоткових ставок, з гарантійними механізмами. Досить легкий вхід. Ми не будемо вимагати одразу застави, допоможемо з гарантіями, а від компанії візьмемо майнові права. У нас невисокий поріг авансу в проєктах. Але ми будемо кожного інвестора прискіпливо розпитувати, можливо навіть п'ять або шість разів, про структуру групи, репутацію й розрахунки майбутніх фінансових потоків», – зазначила членкиня правління Ощадбанку Наталя Буткова-Вітвіцька на профільній конференції Energy Finance.
З огляду на свій досвід, вона виокремила три проблеми, які блокують кредитування. Перша – це недостовірна інформація в бізнес-планах проєктів і розрахунках cash flow, які надають у банк підприємці. Друга – це негативна кредитна історія або небездоганна ділова репутація, наявність відкритого кримінального провадження проти власника або директора компанії, судимість керівників. Третя проблема – це нездатність підприємства пояснити джерело походження власного фінансового внеску.
«Ми досить вимогливі до інформації, дотримуємося принципу «знай свого клієнта», для нас важливо джерело походження коштів. Однак якщо кримінальне провадження пояснюється, і бізнес може викласти письмово його причини, і ці причини зрозумілі для кредитного комітету, то це також враховується в остаточному рішенні», – зауважила Наталя Буткова-Вітвіцька.
Вимоги, які висувають банки до кредитування інвесторів енергетичних проєктів, опитані Mind підприємці здебільшого вважають складними для виконання в українських реаліях.
«Питання про доступ до кредитування дійсно доволі гостре. На практиці ж гроші отримати складно, а почасти – неможливо, якщо ти хочеш розвивати бізнес, а не просто встановити сонячну систему з акумулятором чи генератор, щоб працювала, наприклад, твоя кав’ярня чи перукарня. Банки вимагають дуже багато різних документів, дійсно все дуже прискіпливо перевіряють, щоб мати справу лише зі «стерильно чистими» клієнтами, з довгою історією або таких, за якими стоять великі активи та власні бюджети», – поділився з Mind своїми спостереженнями один із підприємців в енергетичній галузі, який побажав залишися неназваним.
Він також згадав і про додатковий фактор, який здатний вплинути на процес в окремих банках, – це «схвалення кредиту за «відкат» кредитному комітету». «Тому я не вважаю, що кредитування в нас працює настільки добре й ефективно, як про це багато розповідають самі банки», – сказав підприємець.
На складність кредитних умов, які виставляють банки компаніям, у коментарі Mind звернув увагу адвокат Сергій Антоненко, засновник і CEO інвестиційно-консалтингової компанії Paradigma Ukraine.
«Усі банки шукають ідеального клієнта, щоб і кредит на обладнання нове та високоліквідне, і отримати в заставу корпоративні права з особистим майном власника компанії. А ще треба показати мегаприбутки, оборотні кошти, ідеальний бізнес-план, який працюватиме на погашення кредиту. Але якщо оцінювати критично, то фінансування за таких умов здатні отримати лише вже сталі бізнеси. Тому по факту маємо, що кредити, які планувались як інструмент для розвитку малого та середнього бізнесу, працюють на великий бізнес, який прагне й далі масштабуватися», – зазначив співрозмовник.
Але, за його словами, «нелояльність банківського сектору до невеликих компаній» не здатна зупинити їх інвестиційну активність в українській енергетиці. «У цьому є певні особливості. Відмова банку кредитувати «неідеального клієнта» змушує такі компанії шукати приватні інвестиції з сумнівним походженням. І це точно не той ефект, який прагне мати держава», – підсумував Сергій Антоненко.
Свідчення того, що доступ до банківського кредитування є нагальною проблемою українського енергетичного сектору, Mind почув на заході Green Talks, який у червні проводила компанія ДТЕК на умовах Chatham House. Один зі спікерів – власник «середнього енергетичного бізнесу» – присвятив цій темі більшу частину свого відвертого виступу.
Він розповів, що українські банки тільки зовсім недавно почали рухатися до моделі проєктного фінансування в енергетиці, яке передбачає кредитування не материнської, а окремої компанії, створеної спеціально для реалізації конкретного проєкту. На відміну від поширеного корпоративного кредитування, повернення коштів у цьому разі здійснюється з доходів проєкту, а не з усього бізнесу, який належить власнику.
«Лише цього року нарешті з'явився інструмент розподілу ризиків від ЄБРР, risk sharing instrument, який доступний уже в кількох українських державних банках. Тому вони страхують 70% капітальних витрат, тобто фактично весь обсяг кредиту. Це дозволяє отримати фінансування без «твердих» застав у вигляді нерухомості, депозитів чи особистих порук. І це дійсно круто. Тому бізнес усе більше обирає роботу саме з українськими банками замість іноземних», – зазначив він.
Ще одним фактором на користь співпраці з українськими банками інвестор назвав їх «значно простіші, логічні та реалістичні» процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД) енергетичних проєктів порівняно з «надмірно обтяжливими» вимогами та правилами міжнародних фінансових інституцій (МФІ).
«МФІ спроможні надати доступ до значних фінансових ресурсів, але висувають надзвичайно жорсткі вимоги, прописані в законодавстві ЄС, які абсолютно неадаптовані до українських реалій, особливо в частині ESG. Ми маємо приклад із власної практики, коли екологічний аудит від МФІ зупинив будівництво вітрової станції на три місяці. За цей час ми отримали збитки приблизно на 10 млн євро лише через те, що аудитори на відстані 700 метрів від місця розташування майбутньої турбіни знайшли нору тварини, яка є охоронюваним видом, і вимагали розробити політику переселення цієї тварини з обов’язковим залученням дорогих західних консультантів», – розповів бізнесмен.
Він звернув увагу, що на п’ятому році повномасштабної війни в Україні потужним бар’єром у залученні фінансування залишається «майже повна відсутність» страхування воєнних ризиків. Певним стимулом для інвесторів в українську енергетику може стати рішення, яке напрацьовує НЕК «Укренерго», про часткове покриття воєнних ризиків для компаній – переможниць конкурсу на 1,505 ГВт нової потужності. Компанія збирається оголосити детальні умови найближчим часом.