Від цифрової трансформації до цифрового суверенітету: новий етап розвитку українських хмарних сервісів

У Європі продовжує активно розвиватися концепція Sovereign Cloud та ініціативи на кшталт Gaia-X. Проте питання вже не в тому, як використовувати хмарні технології і в якому обсязі. На перший план виходить інше – хто контролює цифрову інфраструктуру, де обробляються державні реєстри, фінансові й медичні дані, критичні сервіси та бізнес-процеси.

Україна не є винятком. Цього року поняття цифрового суверенітету дедалі частіше звучить у професійній спільноті та на державному рівні. Якщо раніше його сприймали переважно як вузькопрофільну тему для дата-центрів і хмарних провайдерів, то сьогодні цифровий суверенітет став одним із ключових напрямів розвитку цифрової держави.

Причина очевидна. Дані, обчислювальні потужності, хмарні платформи, дата-центри та безпека інформації перетворилися на стратегічні ресурси. Від їхньої доступності, захищеності та керованості залежить не лише конкурентоспроможність бізнесу, а й стійкість і незалежність держави.

У результаті дата-центри, хмарні платформи та AI-інфраструктура розглядаються як стратегічні активи держав нарівні з енергетичною та транспортною інфраструктурою.

Цифровий суверенітет – наступний вектор розвитку українського ІТ

Цифровий суверенітет перестав бути лише європейською дискусією. Це глобальний тренд, який сформувався під впливом геополітичної нестабільності, масштабних кібератак, стрімкого розвитку штучного інтелекту та зростаючої залежності від глобальних технологічних платформ.

Європейський Союз визначив технологічний суверенітет одним із пріоритетів свого розвитку. На початку червня Європейська комісія представила пакет ініціатив Tech Sovereignty Package, який передбачає розвиток власної AI- та хмарної інфраструктури, підтримку європейських дата-центрів, виробництва напівпровідників і відкритого програмного забезпечення. Його головна мета – зменшити залежність від зовнішніх технологічних постачальників та посилити цифрову автономію Європи.

Франція інвестує у розвиток суверенних хмарних рішень, Німеччина розвиває відкриті цифрові платформи та поступово переходить на програмне забезпечення з відкритим кодом, а країни Балтії приділяють особливу увагу кіберстійкості та розвитку власної цифрової інфраструктури. Попри різні підходи, усі ці країни мають спільну мету – посилити контроль над критично важливими цифровими сервісами та зменшити залежність від зовнішніх технологічних платформ.

Ці приклади демонструють спільну тенденцію: цифрова інфраструктура більше не розглядається лише як комерційний ресурс. Вона стає одним із фундаментів національної безпеки та економічної стійкості.

Складові сучасного цифрового суверенітету

Досить часто цифровий суверенітет помилково зводять до питання, де фізично розташовані сервери або дата-центри. Насправді це поняття значно ширше.

Йдеться про здатність держави та бізнесу контролювати власну цифрову інфраструктуру, забезпечувати стабільну роботу критичних сервісів, захищати дані, самостійно визначати правила їх використання та розвивати власні технологічні компетенції.

При цьому цифровий суверенітет не означає, що абсолютно всі дані обов'язково мають фізично зберігатися в межах країни. Вирішальне значення має контроль над ними: використання сучасних механізмів шифрування, розмежування доступу, зберігання резервних копій у зашифрованому вигляді та можливість розміщення основної системи або резервної інфраструктури під українською юрисдикцією. Саме поєднання технологічних і правових механізмів забезпечує реальний цифровий суверенітет.

В умовах безперервних кібератак, обстрілів і надзвичайних ситуацій організації мають бути готовими швидко відновити роботу критично важливих систем і даних. Використання рішень з аварійного відновлення (Disaster Recovery), резервного копіювання та географічного резервування ставатимуть невід'ємною частиною сучасної цифрової інфраструктури.

До цього додається ще один важливий фактор – стрімкий розвиток прикладного використання штучного інтелекту. Якщо раніше цифровий суверенітет асоціювався переважно із захистом даних, то тепер він дедалі більше пов'язаний із доступом до обчислювальних ресурсів, GPU-інфраструктури, хмарних платформ і можливістю розгортати, навчати та масштабувати AI-рішення всередині країни.

Бум корпоративного використання штучного інтелекту змінює саме поняття цифрового суверенітету. Уже недостатньо просто контролювати свої дані. Не менш важливо мати інфраструктуру, здатну обробляти ці дані, навчати моделі та забезпечувати безперервну роботу цифрових сервісів під українською юрисдикцією. Саме спільний розвиток української цифрової інфраструктури силами вітчизняних провайдерів стає основою цифрової незалежності.

Наш унікальний досвід

Для України тема цифрового суверенітету не є теоретичною. Робота державних реєстрів, фінансової системи, телекомунікацій, державних сервісів і бізнесу напряму залежить від надійності дата-центрів, хмарної інфраструктури та систем кіберзахисту.

Український ІТ-ринок і оператори цифрової інфраструктури доводять здатність швидко адаптуватися до нових умов. Компанії масштабували резервні майданчики, розгортали нові хмарні сервіси, будували георезервування та забезпечували безперервність роботи критично важливих систем навіть під час масованих атак на інфраструктуру.

Від нормативної бази до цифрової стійкості

Розвиток цифрового суверенітету в Україні переходить із концептуального рівня у практичну площину. Важливим етапом стала постанова Кабінету Міністрів №154, яка розвиває положення Закону України «Про хмарні послуги» та фактично формує нову модель роботи з державними й критично важливими даними.

Відповідно до документа, після 31 грудня 2026 року державні органи та об'єкти критичної інфраструктури зможуть закуповувати хмарні послуги або послуги центрів обробки даних лише у провайдерів, включених до Переліку надавачів хмарних послуг та послуг центрів обробки даних, погодженого Держспецзв'язку.

Це означає, що дедалі більшого значення набуватимуть не лише технічні можливості провайдера, а й відповідність вимогам щодо безпеки, сертифікації, контролю за розміщенням даних, можливості міграції між провайдерами та забезпечення цифрової стійкості держави.

У чому виклик

Побудувати цифровий суверенітет силами окремої компанії чи лише держави неможливо. Це комплексне завдання, яке потребує об'єднання експертизи бізнесу, державних інституцій та професійної спільноти. Лише спільними зусиллями можна формувати ефективну цифрову політику, розвивати національну інфраструктуру та створювати умови для технологічної незалежності країни.

Саме з таким розумінням було створено DSUA – Український альянс цифрового суверенітету, одним із співзасновників якого є Датацентр «ПАРКОВИЙ». Альянс став платформою для співпраці між українськими технологічними компаніями, що об'єднує експертизу, інфраструктурні ресурси та можливості учасників ринку для розвитку цифрового суверенітету України.

Важливим кроком у цьому напрямі стало підписання Меморандуму про співпрацю між Міністерством цифрової трансформації України та DSUA. Документ закладає основу для системної взаємодії держави й технологічного бізнесу щодо розвитку цифрового суверенітету – від розбудови сучасної цифрової інфраструктури до вдосконалення нормативної бази та стратегічного планування.

Саме така модель співпраці між державою та технологічним бізнесом створює основу для розвитку цифрової інфраструктури, здатної забезпечити довгострокову цифрову стійкість і незалежність України.