Очільник спілки польського бізнесу: «Понад 1200 польських компаній збільшили свої доходи за 2025 рік в Україні на 20% – до 123 млрд грн»

Попри періодичні дипломатичні суперечки між нашими державами, польські інвестиції в Україну під час війни надходять, адже бізнес керується економічною вигодою, а не політикою. Так, з початку повномасштабного вторгнення інвестори з Польщі відкрили в Україні сотні нових підприємств, утримуючи лідерські позиції серед європейських сусідів. Проте воєнні ризики обмежують появу масштабних «довгих» грошей, через що частина амбітних планів перебуває в режимі очікування.  

З Даріушем Гурчинським, який очолює Міжнародне товариство польських підприємців в Україні (МТППУ), Mind обговорив вплив політичних загострень на бажання польського бізнесу вкладатися в Україну, динаміку польських інвестицій і перепони на шляху капіталовкладень. Також торкнулися участі підприємців з Польщі в майбутній відбудові Україні та наслідків нещодавнього блокування кордонів для обох сторін.

Про вплив історичних суперечок на настрої польського бізнесу

– У політичних колах є думка, що через політико-історичні розбіжності між Україною та Польщею двосторонні відносини зараз переживають найбільшу кризу з часів повстання Богдана Хмельницького. Хоча в польських ЗМІ неодноразово лунав меседж представників бізнесу, що історичні питання не повинні руйнувати наше економічне партнерство. Наскільки ця позиція сьогодні домінує серед польських підприємців і що конкретно робить бізнес, щоб зменшити напруженість? І чи впливає ця напруженість на плани польських компаній щодо інвестицій в Україну?

– Атмосфера наших сьогоднішніх відносин турбує майже всіх. Проте конференція URC-2026, яка відбулася в червні у Гданську, показала, що польський і український бізнеси мають співпрацювати, попри політичні та історичні колізії між нашими державами. Зокрема, на цій конференції між учасниками з польської та української сторони було укладено низку домовленостей, підписано важливі меморандуми та листи про наміри. І це дає можливість польським й українським компаніям ширше дивитися на економічно-інвестиційну співпрацю.

До речі, URC-2026 у Гданську проходила як раз у момент чергового загострення польсько-українських взаємин. І це теж показово, що навіть у такі критичні моменти ми йдемо на діалог і не полишаємо економічної підтримки України. Між сусідами завжди виникають ті чи інші суперечливі питання, які іноді переростають у надмірні емоції. Проте це відповідальність політиків й урядовців – не загострювати своїми заявами та рішеннями ситуацію й не провокувати радикальні суспільні настрої.

Польські бізнесмени зі свого боку бачать широкі горизонти співпраці з Україною. І, незважаючи на понад чотири роки війни та політично-історичні суперечності, залишаються в Україні, зберігають робочі місця, сплачують податки, підтримують економіку в умовах війни й мають намір розширювати тут свою діяльність, дивлячись у майбутнє.

Організації, які об’єднують польський і український бізнес, зокрема представлені в Україні (МТППУ, PUIG, ZPP), також постійно проводять активну роботу задля поліпшення бізнес-клімату у відносинах між нашими країнами. Про це свідчать наші публічні звернення, зокрема спільна заява за підсумками круглого столу під час URC-2026.

– Ви зазначили, що на URC-2026 було підписано низку документів щодо майбутніх польсько-українських бізнес-контактів. Про що конкретно йдеться?

– Наприклад, польський концерн Orlen підписав з НАК «Нафтогаз» меморандум щодо розширення співпраці в енергетичній галузі. Варто наголосити, що торік Orlen збільшив десь на 11% постачання американського газу (LNG /LPG) до України – приблизно до 600 млн кубометрів. А цього року планується довести об’єми до мільярда кубометрів.

І це дуже важливі кроки напередодні вкрай складного для українців зимового періоду. Окрім цього, Orlen веде переговори щодо можливого придбання частки в найбільшій українській мережі АЗС «Укрнафта» з метою посилення присутності в регіоні.  

Також на полях URC-2026 важливим стало укладання двох угод про розподіл воєнних ризиків між Kredobank (100% належить найбільшому польському банку PKO Bank Polski) і ЄБРР.  Ідеться про кредитування підприємців в Україні на загальну суму 100 млн євро (це стосується як польського, так і українського бізнесу: 60 млн євро для МСБ та 40 млн євро для великого бізнесу).

До речі, від початку повномасштабного вторгнення Kredobank надав кредитів для підприємців (МСБ) в Україні на суму близько 850 млн євро. У тому числі цими кредитами могли скористатися підприємці, які працюють у «сірій» зоні, адже на прифронтовій території під постійними російськими обстрілами дуже складно вести бізнес.

Про зростання польських капіталовкладень в економіку України

– За даними НБУ, інвестиції Польщі в Україну помітно зростають. Зокрема, по сумі інвестицій за I квартал 2026 року Польща посіла третє місце у світі – $89,2 млн. До прикладу, як писав Mind, в Україні навіть може розгорнутися боротьба між двома великими польськими ритейлерами – LPP (мережа Sinsay) та Pepco. На які розрахунки опирається польський бізнес при оцінці потенціалу українського споживчого ринку під час війни?

Частка Польщі в загальному накопиченому обсязі ПІІ (залишки)*

Частка Польщі в нових ПІІ, річне порівняння (операції / сума інвестицій за зазначений період)*

Частка Польщі в нових ПІІ, квартальне порівняння (операції / сума інвестицій за зазначений період)*

*Джерело: дані НБУ

– Якщо опиратися на офіційне консолідоване зведення даних NBP (Нацбанку Польщі), GUS (Головного статистичного управління Польщі) та PIE (Польського економічного інституту), то польські прямі інвестиції (вихідний капітал) характеризуються обережним зростанням через високі воєнні ризики. Але попри це Польща посідає третє місце у світі за кількістю нововідкритих компаній в Україні від початку повномасштабної війни.

Станом на кінець 2024 року, за звітами NBP, накопичений обсяг польських прямих інвестицій в Україні становив близько $495 млн (приблизно 1,95–2,1 млрд злотих, залежно від курсу). Статистика Нацбанку України наводить вищу цифру – близько $1,21 млрд. Але ця різниця зумовлена різницею в методології обліку реінвестованого прибутку. Станом на 2025 рік, обсяг накопиченого капіталу вже перевищив $780–800 млн. А кількість фірм із польським капіталом зросла майже на 300 нових суб’єктів.

Щодо польських ритейлерів на українському ринку, то Україна є одним із ключових і найбільших ринків для європейського ритейлу, у тому числі польського. Акцентую на компанії LPP, яка працює в Україні з 2003 року й має тут понад 500 магазинів брендового одягу. Вона активізувала свої інвестиції в Україні, спрямувавши 978 млн грн на розвиток мережі, логістики та цифрових систем. Зокрема, за підсумками 2025 року виторг компанії в Україні зріс на 54% і досяг 17 млрд грн (чистий прибуток – 1,1 млрд грн), а Україна увійшла до трійки найважливіших ринків для групи LPP.

Щодо мережі магазинів одягу та побутових товарів Pepco, то цей ритейлер належить південноафриканській компанії Pepkor, яка має свої дисконтні магазини також у Польщі. І я розумію, чому дисконтна мережа Pepco саме зараз заходить в Україну – адже сьогодні покупна спроможність українців, на жаль, стрімко падає. Наскільки я знаю, мережа має намір відкривати магазини дешевих товарів у Києві, Тернополі, Чернівцях і Мукачеві. І думаю, що Pepco стане конкурентом українському бізнесу в цій ніші.

Загалом понад 1200 компаній із польським капіталом, які реально працюють в Україні (переважно в Києві та Львові), збільшили свої доходи за 2025 рік приблизно на 20% – до 123 млрд грн. І це дуже позитивний показник.

Бізнес шукає кращих можливостей на будь-яких ринках. Але попри те, що кількість мешканців в Україні значно зменшилася через війну, все одно український ринок залишається привабливим для польських ділових кіл. У воєнні часи це переважно торгівля товарами. І тут значну роль відіграє товарообмін між нашими країнами, обсяги якого постійно зростають.

Про наймасштабніших польських інвесторів і проблеми польського бізнесу в Україні  

– За даними українського посольства в Польщі, найбільший обсяг інвестицій в Україну надходив у промисловість – майже 50%. А в які сектори економіки зараз ідуть основні потоки польського капіталу? Наведіть приклади найбільших вкладень або планів у 2026 році.

– Якщо говорити про цьогорічні інвестиції – яскравим прикладом є польська продовольча група Maspex, яка в червні придбала 80% акцій ТОВ «Торговий дім «Карпатські Мінеральні Води» більш ніж за $30 млн (точна сума угоди офіційно не розголошувалася. – Mind). А у квітні польська фінтех-компанія ZEN.com купила 100% акцій українського PINbank (Першого інвестиційного банку). (PINbank раніше належав російському олігарху Євгену Гінеру й був націоналізований Україною. – Mind). Сума угоди становила 175 млн грн, і компанія планує вкласти ще майже 1 млрд грн у розвиток банку.    

Окрім цього, польська компанія Hanplast Sp. z o.o. (член МТППУ) втілює проєкт KovelEnergoPort. Вона спеціалізується на литті пластмас, металевих форм для лиття та виробництві сонячних панелей. (KovelEnergoPort – інноваційний енергетичний проєкт на базі індустріального парку «Ковель-Порто», спрямований на забезпечення енергетичної автономії об’єкта. – Mind). Йдеться про будівництво СЕС потужністю 6 МВт і системи накопичення енергії (BESS), ємністю 40 МВт/год. Вартість проєкту 42 млн євро. Польська компанія також отримає 20% акцій української компанії. Старт будівництва заплановано на кінець 2026 року, а введення в експлуатацію – у середині 2028-го.

Але лідерами на українському ринку залишаються такі відомі польські промислові бренди як Cersanit – виробник керамічної плитки, керамограніту та товарів для комплектації ванних кімнат, а також Barlinek – виробник паркетної дошки, плінтусів і біопалива (пелет). (Обидві компанії належать до бізнес-групи польського інвестора Міхала Соловова. – Mind).

Група компаній Cersanit із 2008 року інвестувала в економіку України понад $187 млн: зокрема, у воєнному 2023-му запустила нову виробничу лінію на заводі у Звягелі (Житомирська область) вартістю 20 млн євро. Проєкт реалізовано за підтримки Урядового офісу Ukraine Invest. Також планує ще додатково інвестувати 15 млн грн у родовище каолінової глини у Звягельському районі.

Польська група Barlinek із 2007 року вклала в українську економіку понад 110 млн євро і є одним із лідерів експорту в деревообробній галузі України, постачаючи продукцію до десятків країн світу. Ба більше, польські інвестори продовжують бізнес в Україні попри російські атаки. Як відомо, завод Barlinek у Вінниці був атакований російськими дронами в липні 2025 року, що призвело до руйнувань.

Також польська група Unimot S.A., яка є членом МТППУ, інвестує в будівництво великого паливно-енергетичного комплексу в Мостиськах на Львівщині вартістю близько 60 млн євро та розвиває проєкти у сфері відновлюваної енергетики й оборонних технологій в Україні.

Ще назву компанію Unibep S.A. – це одна з найбільших будівельних груп у Польщі, яка є членом МТППУ, спеціалізується на будівництві доріг, будинків і мостів. Зокрема, будувала ТРЦ Nikolsky у Харкові та ТРЦ з бізнес-центром Retroville у Києві – вартість обох об’єктів понад 80 млн євро. Також були плани збудувати новий ТРЦ в Запоріжжі, але війна загальмувала завершення цього проєкту.    

Зараз Unibep працює над масштабною реконструкцією міжнародного пункту пропуску Шегині – Медика. Маю надію, що в зазначений термін (початок 2027 року) проєкт буде завершено. Договір вартістю 23,5 млн євро (на кошти польського кредиту) було укладено в березні 2024 року з Державною митною службою України. Також компанія мала виконати розбудову й реконструкцію української частини пункту пропуску Краківець – Корчова. Вартість робіт становила понад 19 млн євро (кредит від уряду Польщі), але із цим проєктом у польської компанії виникли доволі серйозні проблеми.

– У чому вони полягали? Адже в ЗМІ, дійсно, є інформація, що польські бізнесмени скаржаться на те, що їх витісняють з українського ринку, віддаючи перевагу на тендерах компаніям інших країн (зокрема, турецьким).

– Такі випадки мають місце. Польські інвестори відзначають занадто короткі строки й надмірно суворі вимоги до учасників процедур – зокрема, переклад усіх документів українською мовою. Також непоодинокі випадки, коли оголошується тендер на певний товар чи послугу, але його умови завчасно прописуються під українську компанію. І тут вже йдеться про реальний протекціонізм. Але така практика не розвиває ринок.   

Щодо Unibep – компанія виграла тендер на реконструкцію пункту пропуску Краківець – Корчова, але потім (уже після обрання найкращої пропозиції й оголошення переможця) з українського боку виникли процедурні проблеми. У підсумку результати тендеру було анульовано й угода з компанією Unibep не була підписана. Тобто ця історія свідчить, що в Україні, на жаль, застосовуються недоброчесні методи до польських інвесторів. Проте, незважаючи на такі негаразди, Unibep не виходить з українського ринку.

Загалом, якщо говорити про можливості польського інвестування в Україну, то, крім «воєнного фактора», проявів українського протекціонізму та непрозорих тендерів, наш бізнес турбує і недосконалість судової гілки влади в Україні, адже чимало судових рішень компанії змушені оскаржувати до вищих інстанцій. У таких справах польським підприємцям, зокрема, допомагають досвідчені адвокати з юридичних компаній, які належать до МТППУ.

Якщо говорити про українську митницю – поліпшення є, зокрема спрощення процедур через надання компаніям статусу АЕО (авторизованого економічного оператора). Але проблемою залишаються довжелезні черги на кордоні, які спричиняють затримку доставки товарів і комплектуючих.

Про участь польських підприємців у проєктах відбудови України

– В опитуваннях, опублікованих у польських ЗМІ, стверджується, що 76% поляків виступають за преференції для свого бізнесу під час повоєнної відбудови України. Звісно, що Україна надаватиме всім компаніям незалежно від країни рівні права для участі в економічному розвитку. А на що більше націлений польський бізнес – на експорт до нас товарів чи на інвестиції та відкриття технологічних майданчиків під такі проєкти?

– Думаю, що якісь великі виробничі потужності в Україні буде доволі складно запускати. Бо та ж проблема з відключеннями світла, на думку експертів, зберігатиметься й після закінчення бойових дій – і не один рік. А для великого виробництва навіть надпотужний генератор не є панацеєю, адже вже сам процес зупинки й перемикання з однієї системи живлення на іншу негативно позначається на виробничих процесах.

Але варто дочекатися закінчення війни, а потім уже буде зрозуміло, які саме польські компанії дійсно готові займатися проєктами відбудови України – і чим конкретно. Бо зараз потенційних гучних заявок про участь може бути багато. А скільки охочих буде по факту – важко сказати. Однак Польща так чи інакше братиме участь у відбудові України, адже через нашу територію йтимуть усі постачання матеріалів, обладнання тощо.  

Зараз налічується понад 3500 компаній з польським капіталом, які зареєстровані в Польській агенції інвестицій та торгівлі (PAIH), з представництвами в Києві та Львові. Це малий, середній і великий бізнес. І всі вони, особливо ті, що реально працюють тут, станом на сьогодні зацікавлені брати участь у проєктах відбудови України, навіть не очікуючи закінчення війни.

Проте польські інвестори хочуть мати гарантії безпеки своїх капіталовкладень (йдеться про страхування від воєнних ризиків), адже, інвестуючи, бізнес прагне отримувати прибуток, а не рахувати збитки. Як приклад, польська компанія FAKRO (виробник мансардних вікон), львівські потужності якої постраждали 2023 року внаслідок однієї з російських атак. Згоріли склади та частина виробничих приміщень, але роботу підприємства згодом частково відновили. Втрати FAKRO оцінені приблизно у 30 млн злотих (близько 250 млн грн).  

Можу навести приклад польського інвестора, який має намір зайти на український ринок і готовий брати участь у відбудові. Мова про Budimex S.A. – найбільшу будівельну компанію в Польщі, яка є лідером ринку в Центральній і Східній Європі. Зокрема, у травні цього року вона підписала рамкову угоду з Polimex Mostostal S.A. (компанія має завод із виробництва металоконструкцій у Шептицькому на Львівщині) та AMW SINEVIA Sp. z o.o. (польська будівельна компанія, яка спеціалізується на інвестпроєктах для військових об’єктів) щодо відбудови української інфраструктури.

Йдеться про інфраструктуру, логістику, порти, енергетику. Однак польські інвестори чекають, що в Україні мають бути створені гарантії для працівників таких проєктів (у тому числі в питанні мобілізації). Адже везти сюди польську робочу силу занадто дорого, зокрема через страхування від воєнних ризиків. 

Якщо говорити про енергосферу, то на URC-2026 у Гданську чотири найбільші польські енергетично-паливні компанії – PGE, Orlen, Enea і Tauron – за участі міністра державних активів Польщі Войцеха Балчуна підписали Меморандум про наміри щодо участі у відбудові та модернізації зруйнованої української енергоінфраструктури.

Торік такі кошти знайшло Міністерство фондів і регіональної політики – це програма «Позика для участі у відбудові України», реалізована під операційним супроводом польського державного банку BGK, яка має бюджет 250 млн злотих (понад 58 млн євро) і призначена для підтримки польського бізнесу, що інвестує в українську економіку.

Зокрема, йдеться про пільгове кредитування компаній із Польщі, які реалізують проєкти у сфері відбудови, інфраструктури й енергетики в Україні. За умовами, 10 млн злотих (десь 2,4 млн євро) може отримати компанія, яка зареєстрована в Польщі і на проєкт, реалізований в Польщі, але для підтримки української економіки (наприклад, будівництво складу для зберігання товару, призначеного для потреб України, або ж фабрики, цеху чи заводу). Половина виділених коштів уже використана.

А вже цього року, у березні, між банком BGK і Єврокомісією було укладено угоду про надання інвестиційного гарантійного кредиту на суму 175 млн євро (у межах програми Ukraine Facility), який зможуть отримати польські й українські компанії, що працюють на українському ринку. Мова про проєкти від 5 до 50 млн євро в таких ключових секторах, як енергетика, транспорт, виробництво й технології подвійного призначення.  

Про зростання польського імпорту до України й аграрні колізії

– Частки Польщі в імпорті до України, як і Польщі в українському експорті досить високі – десь десята частина. Товарообіг між країнами, за даними Держмитслужби, у 2026 році стрімко зростає – і саме за рахунок імпорту польських товарів до України (експорт з України до Польщі незначно зменшився – на 0,7%). У постачанні яких груп товарів в Україну зацікавлені польські бізнесмени та чому?

Товарообіг Україна – Польща*

*Джерело: дані Держмитслужби

– За польською статистикою, у 2024–2025 роках і першому півріччі 2026 року торговельний оборот між Польщею та Україною характеризувався високою динамікою і стабільно позитивним сальдо для Польщі. Дійсно, польський експорт до України в рази перевищує імпорт (у тому числі через зменшення виробничих потужностей України на тлі війні), що робить український ринок однією з найважливіших точок збуту для польських товарів.

За даними GUS, у 2024 році експорт із Польщі до України становив понад 56,6 млрд злотих, а імпорт з України до Польщі – понад 20,5 млрд злотих. За 2025 рік експорт із Польщі до України досяг майже 57 млрд злотих (близько 13,2 млрд євро), що забезпечило Україні четверте місце серед найбільших ринків збуту для польських товарів. А імпорт з України до Польщі становив понад 19,7 млрд злотих (4,6 млрд євро) – падіння проти 2024 року. 

За перше півріччя 2026 року GUS фіксує продовження збільшення польського експорту в річному вимірі (наприклад, у перші місяці динаміка експорту в доларовому еквіваленті демонструвала зростання у понад 11%). Тобто Україна й надалі залишається в десятці найважливіших партнерів у загальному польському експорті.

Якщо розглядати товарну структуру, то основний український імпорт до Польщі – це недорогоцінні метали та вироби з них, рослинні жири й олії, а також продукти харчування.

А основою польського експорту є мінеральні продукти (зокрема, паливо, постачальниками якого є такі наші великі компанії, як Orlen та Unimot S.A.), зброя і боєприпаси, транспортні засоби, сільгоспмашини й механічні пристрої, електронне обладнання, а також агропродовольчі товари (добрива, корми для тварин, сири, шоколад тощо). І польські бізнесмени зацікавлені й надалі постачати ці товари на український ринок.

До цього списку я б ще додав полімерні та будівельні матеріали. Проте все залежить від потреб самої України, а польські підприємці вже підлаштуються під українську споживчу кон’юнктуру.

– З’являлась інформація, що польський бізнес в Україні зазнав втрат на сотні мільйонів доларів через блокування кордону польськими фермерами у 2023–2024 роках. А наскільки під час загального блокування кордонів для імпорту українських товарів до ЄС, зокрема агропродукції, постраждав бізнес у Польщі (логістичний, промисловий тощо)?

– Тема блокування кордонів доволі політизована. Але вона спричинила суттєві втрати для польського й українського бізнесу. Блокування українсько-польського кордону завдало суттєвих збитків польській логістичній й промисловій галузі через розрив виробничих ланцюгів і падіння обсягів транзиту. Зокрема, польський експорт зазнав збитків в обсязі близько 10%, адже в періоди блокування він просто не постачався.

Як відомо, українська митниця тоді недорахувала майже 20 млрд грн. Ба більше, вимушене перенаправлення логістики та тривалі простої підняли загальну вартість ланцюгів постачання, за що потім заплатив польський споживач чи компанія, яка закуповувала ці товари.

– За яких умов і чи варто взагалі очікувати скасування односторонніх польських обмежень щодо української агропродукції?

– Я не хочу робити ніяких прогнозів у цьому питанні. Такі обмеження запровадила не тільки Польща, а також Словаччина й Угорщина. Завезення української агропродукції регулюють Румунія та Болгарія. Але в Польщі воно є дуже «чутливим» для сільських господарств, бо українські виробники демпінгували на вартості товару й Україна може запропонувати значно більші обсяги для збуту.

Односторонні обмеження щодо української агропродукції є звичайним захистом польського ринку та виробника. Адже з початку повномасштабного вторгнення для України польським урядом було запроваджено багато послаблень, зокрема щодо завозу товарів до Польщі. Проте тимчасовий пільговий період закінчився, і зараз польська сторона повертає Україну до загальноринкових умов економічної співпраці (які були раніше). Це повинно також заохочувати українських виробників до виконання вимог ЄС щодо стандартів продовольчій продукції.  

– Тобто на скасування цих односторонніх обмежень найближчим часом Україні сподіватися не варто?

– Питання не до мене. Це вирішується на вищих щаблях влади, урядом. Але думаю, що пом’якшення чи повне зникнення заборони можливе за умови досягнення загальноєвропейського компромісу щодо стандартів виробництва, завершення процесу повної адаптації українського агросектору до норм ЄС і зниження гострого політичного тиску з боку польських агроасоціацій.

– Після цих обмежень з українського боку також посилилися заклики до захисту власного ринку з огляду на великий імпорт із Польщі. Зокрема, у молочній галузі дедалі частіше критикують масовий імпорт польських сирів і молочної продукції (понад 40% імпорту). Лунали пропозиції посилити ветеринарний контроль чи навіть запровадити тимчасові обмеження на імпорт цих товарів. Наскільки чутливими такі кроки могли б стати для польського агросектору?

– Загалом, польський експорт продовольчих продуктів в Україну оцінюється в межах 1,7 млрд євро. І для бізнесу завжди чутливі будь-які обмеження: повне закриття ринку чи тимчасове, санкції тощо. У разі запровадження Україною тих чи інших обмежень стосовно польської молочної продукції, звісно, це відчують компанії, яким буде частково заблоковано доступ до українського ринку.

Але це не буде катастрофічним ударом для нашого агросектору. Польща вже неодноразово стикалася з тим, що та чи інша країна з якихось причин блокувала свій ринок. І з часом його знову розблоковували. Своєю чергою наші підприємці все одно знайдуть альтернативні ринки збуту в інших країнах. Але знову ж таки ця ситуація точно позначиться (і зовсім не позитивно) на атмосфері польсько-українських відносин.

Якщо серйозно – це не шлях до розвитку взаємної співпраці. І краще завжди мати канали економічної кооперації відкритими, аніж необдумано їх зупиняти. Бо потім розірвані зв’язки дуже складно відновлювати.

Загалом для розв’язання таких питань є Польсько-українська міжурядова комісія з питань економічного співробітництва, яка збирається щороку. Цьогоріч її дев'яте засідання відбулось у травні в Києві (за співголовування Міністра фінансів і економіки Польщі Анджея Доманського).   

І думаю, якщо ці проблемні питання реально постануть, а не будуть лише на рівні емоцій окремих осіб чи агроасоціацій, посадовці зможуть їх розв'язати. А якщо ми будемо гратися немов у дитсадку: «Ти мені так, а я тобі – ось так!», то кому ми зашкодимо? Результат відчує український споживач, який вподобав польські молочні продукти, але також і польський виробник, який буде змушений шукати інший ринок для своєї продукції.