Молодший лейтенант Назар «Гріффіт» Гришин очолює взвод зв’язку батальйону управління 59 ОШБр БпС. Професію опановувати почав за півтора роки до 24 лютого 2022 року. Потім часу вчитися було обмаль
- Як ви опинилися у війську?
- У 2018 році закінчив школу. Вирішив здобути спеціальність столяра у одному з ПТУ Вінниці. Але група не набралася. Тому подався на маляра-штукатура. Але паралельно відвідував курси столяра. Дуже вже хотів меблі робити. Закінчив курси дистанційно, бо 2020-го прийшов час короновіруса.
Мав 19, час служити строкову службу. Двоє старших братів уже служили в 59-й бригаді. Запропонували піти до них на трирічний контракт. Погодився, бо викидати на смітник час на строковій не хотів, а певна користь від контракту плюс фінансовий стимул виглядали переконливішими.
- На той час повномасштабна війна не розпочалася. Йшла операція об’єднаних сил. Не боялися бути залученим до неї в настільки молодому віці?
- Ні, абсолютно. Якщо ти йдеш до війська, маєш бути готовим до всього. В армії двоє моїх старших братів служили зв’язківцями. Я схилявся до того, аби піти в розвідку. Проте «фактор братів» перевершив.
11 серпня 2020 року мій перший день в армії. За два дні уже був на Яворівському полігоні. Базову військову підготовку пройшов у Старичах – спрощена система, нічого складного, бо фізично я був готовий. За рік поглибив свої знання у 179 навчальному центрі зв’язку.
Після Яворівського полігону прибув у Бахмут. Там розташовувався командний пункт. Виконував обов’язки оператора мобільних оперативно ситуативних індикаторів, відправляв телеграми – монотонна така робота.
- Де зустріли повномасштабну війну?
- Перебували на тактичному опорному пункті за 20 кілометрів від Криму. Склад – 7-8 чоловік, я служив старшим зв’язківцем. 24 лютого 2022 року о п’ятій ранку прокинувся від усвідомлення того, що над нами літають ракети.
Зв’язок через «Tooway» одразу обірвався. По мобільному додзвонився на основний командний пункт. Отримав вказівку чекати. Згорнули техніку і почали відступ углиб Херсонщини. Мали тільки два машини. Одну – британську, яка створена для розгону протестних мітингів. Інша – ГАЗ-66.
Їхали під бомбардування ворожої авіації. Розбили один з наших батальйонів. Почали детонувати їх боєкомплекти. Люди стали розбігатися полем. Нам треба було «проскочити» через цю колону. ГАЗ зламався. Хлопці «перекотилися» до мене в «британку». Добре, що машина броньована і на адреналіні все вдалося. Весь шлях від початку «повномасштабки» зайняв чотири години. Доїхали до Раденського. «Влилися» до своїх. Далі – Херсон.
Антонівський міст в обід 24 лютого був заблокований росіянами. Наша колона довжиною в кілометр стоїть. Вона відкрита перед авіавогнем противника. Тільки ввечері вдалося прорвати оточення завдяки танкістам 59-ї бригади.
Повернулися до техніки, бо зрозуміло, що її треба було зберегти. Командир зібрав нас докупи. Через Миколаїв дісталися Снігурівки. На виїзді з міста моя «британка» зупинилася. Бачу, що уже БТР обганяють, а я стою ні в сих, ні в тих. Маю вісім шифраторів «Гном», яких треба підірвати, аби інформація у жодному разі не дісталася противнику. Добре, що за вказівкою начальника зв’язку приїхали і забрали їх.
Загалом перші сім днів майже не спав. Для мене повномасштабна війна «стабілізувалася» у квітні 2022 року. Разом з братом займався налагодженням транкінгового зв’язку, прошивати радіостанції. Перед звільненням Херсона влаштовували хибні перемовини. Виїжджали до лінії бойового зіткнення на «Харрісах» і «видавали» ворогу в ефір напрямок нашого наступу. Таким чином вводили його в оману.
Коли наприкінці 2022-го нас перекинули на Донбас, відчув: зв’язківцям на Херсонщині працювати простіше. Це пояснюється особливостями рельєфу – терикони, перепади висот, низини. Плюс концентрація засобів радіоелектронної боротьби, адже пріоритет ворога – захопити Донецьку область.
- А як щодо дронів?
- Їх активно стали залучати наприкінці 2023-го. До того частіше літали на позиції. Якось в Цукуриному тільки засіб РЕБ врятував мене від влучання FPV.
- Нині основний вид зв’язку – «Старлінк». Що було альтернативою у часи початку повномасштабної війни?
- Для різних завдань використовували системи «Tooway», Air Direct, «Моторола», турецькі радіостанції. Під кожну військово-облікову спеціальність свій тип зв’язку.
- «Старлінк» – американська система Ілона Маска. Він людина непередбачувана, може блокувати зв’язок, від якого ми залежимо. Чи працюємо над заміною?
- Розгортаються військові базові станції на базі мобільних операторів. Роздаються військові сім-карти, здебільшого – на лінію бойового зіткнення. Якщо на позиції встановити 4G модем і спрямовати його в бік базової станції, то зв’язок буде. Заглушити його малореально. Головна небезпека – влучання у вишку.
Інший варіант – «Сільвіуси». Це тактичні радіостанції, які передають по ефіру інтернет. Вони дуже дорогі: ціна однієї доходить до мільйона гривень. Їх здебільшого експлуатують оператори дронів. Проблема – маємо їх небагато.
- Які ваші нинішні завдання?
- Відповідаю за наявність радіозв’язку в бригаді. Визначаю місця розташування ретрансляторів, щоб забезпечити зв’язок з групами евакуації. Сприяємо також нашим штурмовикам зі «Шквалу».
- Як технологічно війна розвиватиметься далі?
- Це важко зрозуміти. Панують дрони. Піхоті важче зайти на позицію, ніж тримати її. Нам, зв’язківцям, аналогічно. Раніше на нулі позиції були на відстані сто метрів один від одного. Зараз фронт у зоні відповідальності бригади завмер, але кіллзона збільшується. Це створює проблеми у «прокладанні» зв’язку.