Енергетична стійкість підприємств: оптимальні бізнес-моделі та окупність

Зима для українського бізнесу це щорічний стрес-тест на міцність, гнучкість та здатність адаптуватися до умов нестабільного енергопостачання. Якщо у 2022 році підприємства масово і хаотично скуповували дизельні генератори, то сьогодні підхід до енергозабезпечення – це перш за все економічний розрахунок. Про те, як трансформується енергетична архітектура України, чому модель Prosumer стає новим стандартом для промисловості та яка окупність проєктів для енергетичної стійкості, розповідає для Mind Сергій Кравчук, директор напряму трейдингу та постачання електроенергії KNESS.

Як змінюється загальна архітектура енергетичної системи України з урахуванням ризиків нових атак?

Наразі енергетична система України рухається шляхом децентралізації. Цей процес реалізовується не лише через створення регуляторних умов, що однозначно стимулює такі зміни, але і завдяки учасникам ринку. І інвестори, які створюють нові об'єкти, і кінцеві споживачі, які забезпечують живлення власних підприємств, однаково розуміють стратегічну важливість розвитку генерації, наближеної до споживачів. Та, важливо розуміти, що мова йде не про заміну великих електростанцій розподіленою генерацією, а про трансформацію самої архітектури енергосистеми в напрямі диверсифікації та стійкості. До повномасштабного вторгнення українська енергосистема будувалася навколо великих об'єктів генерації – атомних, теплових і гідроелектростанцій. Це давало низьку собівартість кіловата і легкість управління. Але війна підсвітила критичну вразливість: пошкодження кількох великих об’єктів могло суттєво вплинути на роботу всієї енергосистеми.

І в межах цього напряму наразі значна увага приділяється розвитку газопоршневих та газотурбінних установок, когенераційних систем, промислових сонячних електростанцій, установок зберігання енергії та локальних мікромереж. Їхня перевага полягає в тому, що вони розосереджені територіально і менш вразливі до одночасного виведення з ладу. Активне масштабування таких систем є стратегічним рішенням не лише для України. Аналогічні процеси відбуваються в Європі та США під впливом розвитку відновлюваних джерел енергії, цифровізації мереж та потреби підвищення енергетичної безпеки.

Сергій Кравчук, директор напряму трейдингу та постачання електроенергії KNESS

Що в умовах підготовки до зимового періоду робити конкретному заводу чи логістичному центру та які бізнес-моделі із електрозабезпечення наразі є найбільш оптимальними?

Тренд – це модель «Prosumer» (споживач, що виробляє електроенергію), а конкретно – встановлення генеруючої потужності та установок зберігання енергії безпосередньо за лічильником підприємства. Це рішення зараз масово впроваджують українські заводи, торговельні центри та логістичні комплекси. Мета такого накопичувача енергії для бізнесу – не лише заробіток на зовнішніх енергоринках, а перш за все, забезпечення безперервності бізнес-процесів та здешевлення спожитої електрики. Установка накопичує енергію вночі за низьким тарифом, або заряджається вдень від джерела генерації і живить підприємство ввечері та/або в інші дефіцитні години. Практична ефективність цієї моделі очевидна у порівнянні з альтернативами. Щоб уникнути відключень, українські підприємства можуть співпрацювати з компаніями, які постачають електроенергію для бізнесу, використовуючи імпортований ресурс. Така електроенергія обходиться дорожче – кінцева вартість імпортованого кіловата з урахуванням доставки може перевищувати 20 гривень, але це цілком може бути виправданим рішенням для певної категорії бізнесу. Якщо ж підприємство переходить на власні дизельні генератори, собівартість 1 кВт*год злітає до 25-30 гривень залежно від ціни на пальне. Енергія з УЗЕ, зарядженої вночі за тарифом близько 3 гривень, дає значну економію.

Дахова СЕС

Фото надано компанією KNESS

Завдяки різниці в тарифах та уникненню мільйонних збитків від зупинки виробничих ліній, промислові УЗЕ окупаються досить швидко – від 2 до 3,5 років. Додатковим бонусом є зрізання пікових навантажень підприємства, що знижує щомісячні платежі за дозволену потужність. Процес підключення такої установки значно простіший, адже підприємство не віддає струм у зовнішню мережу і не потребує отримання складних ліцензій.

А як щодо власної генерації? Який сьогодні реальний строк окупності сонячної електростанції “під ключ” та гібридних проєктів?

У реаліях 2026 року показник окупності сонячної електростанції для власного споживання в середньому складає від 2,5 до 4,5 років. Причина – стрімке зростання тарифів на передачу, розподіл та саму електроенергію для юридичних осіб. Але точний термін залежить від архітектури рішення.

Мережева СЕС окупається за 2,5–3 роки, що працює виключно на внутрішнє споживання. Ідеально підходить для підприємств, які працюють переважно в денну зміну і здатні спожити 100% того, що генерує сонце.

СЕС разом із накопичувачем окупається в середньому за 3–4 роки. Гібридний інвертор дорожчий, він збільшує бюджет проєкту на 40-60%. Математично це довше, але операційно – це виправдана інвестиція. Як це виглядає на практиці? УЗЕ дозволяє зберігати надлишки генерації із СЕС, які потім можна використати вночі або в години пікових навантажень. Також установку можна заряджати і з мережі у години низької ціни. Це вигідно зважаючи на диференційовані тарифи. Яка економіка такої моделі? Якщо взяти до прикладу підприємство, яке споживає у будні дні з 9 до 18 години 1000 кВт*год електроенергії, а вночі – 300 кВт*год. То після улаштування СЕС потужністю 1,25 МВт та УЗЕ ємністю 4,2 МВт*год, споживач в середньому влітку у розрізі дня на 40-50% покриватиме власні потреби в електроенергії. У вихідні дні, коли споживання падає до 300 кВт*год, цей відсоток може сягати і 70. Так, підприємство значно знижує витрати на закупівлю електроенергії з мережі. 

Встановивши об’єкт генерації та установку зберігання енергії для власних потреб, підприємство може отримати статус “активного споживача”, який дозволяє продавати надлишки генерації своєму постачальнику електроенергії. Також цей статус відкриває можливість вступити до Агрегованої групи, що дозволяє вийти на найбільш маржинальний сегмент ринку та задіювати електроустановки для надання допоміжних послуг. Який у цьому профіт для бізнесу? Системний дохід та зменшення терміну окупності енергетичних об’єктів, в середньому до 3 років.

Хто зараз найактивніше інвестує у проєкти власної генерації чи накопичувачі? Які галузі?

Насамперед це експортоорієнтована промисловість. У 2026 році в ЄС повноцінно запрацювало вуглецеве мито (CBAM). Встановлення власної СЕС дозволяє підприємству замістити частину споживання з енергомережі на «чисту» сонячну енергію, фізично уникаючи викидів у середньому від 0,35 до 0,45 тонни CO₂ на кожен 1 МВт·год. 

Щоб Європа це визнала, підприємству потрібні гарантії походження – європейські сертифікати, які є єдиним легітимним доказом «зеленості» вашого товару на митниці. Наявність СЕС дозволяє юридично вирахувати цю енергію з бази оподаткування CBAM. Тобто сонячна станція для бізнесу дає подвійний ефект.

Далі – бізнеси з безперервним технологічним циклом, великий ритейл та логістичні склади. Тобто ті, для кого кілька годин без світла дорівнюють катастрофічним збиткам. Також це компанії, у яких електроенергія займає левову частку в собівартості продукції. 

Підсумовуючи: що б ви порадили власнику бізнесу просто зараз, на порозі зими?

Варто не шукати швидкі «шаблонні» рішення. Кожне підприємство має свій унікальний профіль споживання, тому бізнес-модель енергозабезпечення потрібно детально розраховувати під індивідуальні потреби. Краще керуватися системною і довгостроковою стратегією при інвестуванні в енергетичний проєкт. І на цьому шляху, буде в допомогу заручитися підтримкою партнера з наскрізною експертизою та комплексними рішеннями – того, хто «під ключ» якісно реалізує проєкт і буде ефективно ним управляти. Коли проєкт реалізовано професійно, він закриває всі енергетичні потреби підприємства і навіть більше – стане автономним енергоактивом, що генерує додатковий прибуток.