Газоносний регіон, з обмеженим втручанням держави в бізнес і регулюванням енергетичних ринків, американський штат Техас нині переживає економічний бум, в основі якого – сплеск попиту на дата-центри. Окрім статусу провідного осередку сланцевої індустрії, він також вийшов у лідери в США за встановленою потужністю відновлюваної генерації та накопичувачів енергії, який також розгортає стартапи, пов’язані з атомною галуззю. Усе це – завдяки гнучким регуляторним правилам, які забезпечують потужний потік приватних інвестицій.
За ресурсним потенціалом Україна багато в чому не поступається Техасу. Зіставна з площею території штату, наша країна має достатньо можливостей, щоб стати не менш вагомим гравцем енергетичного ринку Європи, який спроможний додати стійкості цілому континенту. Але за кількох умов: прискореної лібералізації та дерегуляції енергетичного ринку, розширення можливостей для участі приватного сектору в усіх сферах енергетики, мобілізації міжнародних інвестицій у відбудову і модернізацію інфраструктури, а головне – зниження концентрації ринку, зокрема, через ліквідацію НАК «Нафтогаз України».
Саме таку картину вимальовують в аналітичній доповіді «Енергетичне майбутнє України» – це «Біла книга», яка підготовлена дорадчою радою Групи ДТЕК, очолювану американським дипломатом, колишнім помічником держсекретаря США з питань енергетичних ресурсів Джеффрі Паєтом.
Mind про те, які ідеї просувають західні експерти, залучені найбільшим приватним енергохолдингом України, та суперечки, які вони викликали у професійному галузевому середовищі.
У нещодавній доповіді «Енергетичне майбутнє України» від ДТЕК описано дорожню карту відбудови й модернізації енергетичної системи України в умовах війни, а також стратегічне бачення перспектив всього сектору.
«Відновлення має не просто замінити пошкоджену інфраструктуру, а й підтримати розвиток сучасної, конкурентоспроможної та децентралізованої енергетичної системи, яка сприяє економічному зростанню, залучає інвестиції і прискорює інтеграцію України з європейськими енергетичними ринками», – йдеться в повідомленні ДТЕК про презентацію роботи західних консультантів.
Окрім Джеффрі Паєта, серед учасників цієї групи є такі знані фахівці з політичним й економічним бекграундом, як колишній спеціальний представник США з питань України Курт Волкер, ексгенеральний директор Світової організації торгівлі Паскаль Ламі та співголова Форуму енергетичного переходу, голова Наглядової ради порту Роттердама у 2015–2023 роках Міріам Маес.
Провідним автором аналітичної доповіді вказаний запрошений професор Джорджтаунського університету доктор Андрес Аслунд, відомий співпрацею з українськими політиками, урядовцями і бізнесменами, яка почалася ще у 2000-ті роки. Серед них, звісно, і власник групи Рінат Ахметов, якого економіст свого часу назвав «дуже яскравою особистістю».
Співпрацюючи з ДТЕК, західні консультанти засвідчили те, що Україна є доволі багатою на енергетичні ресурси державою з потужним потенціалом у виробництві електроенергії із «зелених» джерел, яка може перетворитись і на провідний центр зберігання електроенергії в Європі. Також вони звернули увагу на українські підземні газові сховища – найбільші в Європі – і запаси природного газу, які є другими за обсягами на континенті.
«Попри жахливі страждання, яких зазнала Україна, вона продемонструвала стійкість, що вражає, і цей досвід має бути врахований під час формування майбутньої політики – як усередині країни, так і в допомозі союзникам за кордоном», – зазначають автори аналітичної доповіді.
Вони вважають, що в довгостроковій перспективі Україна може відігравати все більш важливу роль в енергетичній безпеці Європи, оскільки не лише має значні запаси вуглеводнів, атомні та відновлювані енергетичні ресурси, а й розташована безпосередньо на периферії ЄС. Це «підкреслює стратегічну значущість України – особливо в умовах, коли європейські країни переглядають свої маршрути постачання енергії після війни в Перській затоці та докладають зусиль для припинення залежності від росії».
На думку консультантів, існує достатньо підстав, щоб в майбутньому Україна перетворилася на енергетичного нетто-експортера, особливо навесні, влітку та восени, коли на внутрішньому ринку вироблятиметься вдосталь відновлюваної енергії.
За їхніми оцінками, за участі приватних і фінансових інвесторів, міжнародних мейджорів, країна зможе постачати на ринок Європи близько 40 млрд кубометрів природного газу щороку. Наявні запаси нафти дозволяють розраховувати на значне збільшення її видобутку – це «дозволить Україні наблизитися до самозабезпечення», щоб завантажити нафтопереробні потужності. А основою нової енергетичної системи України мають стати вітрові та сонячні електростанції, системи накопичення енергії, газові турбіни й атомна генерація.
Проте описане дорадчою радою ДТЕК енергетичне майбутнє України ризикує залишитися на папері, якщо влада країни не докладе зусиль, щоб розширити можливості для залучення приватного капіталу від українського бізнесу й міжнародних партнерів.
«Україні не бракує ресурсів. Їй потрібна стабільна, передбачувана та ринково орієнтована система, яка дає інвесторам упевненість вкладати капітал у довгостроковій перспективі. Можливості колосальні, проте для їх розкриття потрібні глибша дерегуляція, сильніше корпоративне управління та ширша участь приватного сектору в усій енергетичній галузі», – зазначає Андерс Аслунд. Джеффрі Паєт додає, що саме залучені інвестиції стануть «справжнім рушієм змін у побудові безпечної та ефективної енергосистеми» України.
Західні експерти акцентують, що українська влада має змінити державну політику в енергетиці. Головним орієнтиром має стати створення стабільних і передбачуваних умов для широкої ринкової конкуренції. А приватним підприємствам – як вітчизняним, так і іноземним – потрібно надати більше свободи та можливостей.
Дерегуляція, на яку розраховують в ДТЕК, має бути посилена розукрупненням державних монополістичних структур «шляхом розділення великих конгломератів на окремі підприємства, що працюють у різних галузях, як-от виробництво або транспортування».
Зокрема, експерти пропонують виокремити зі структури НАЕК «Енергоатом» у незалежні структури атомні електростанції, які нині об’єднані «під дахом» держкомпанії, залишивши їх у державній власності (йдеться про Хмельницьку, Рівненську, Південноукраїнську АЕС, а також нині окуповану Запорізьку АЕС),
«Для кожного із цих підприємств мають бути запроваджені належні механізми корпоративного управління, а їхня самостійна діяльність допоможе краще оцінити рівень ефективності. У перспективі можна розглянути можливість участі приватного капіталу», – йдеться в доповіді консультативної ради ДТЕК.
Вдалим прикладом реформування державних монополій її автори називають відокремлення магістральних газопроводів у товариство «Оператор газотранспортної системи України» зі структури НАК «Нафтогаз України», яке відбулося 2019 року. Однак значна частина галузевих підприємств і надалі залишається підпорядкована державному холдингу, який контролює 80% видобутку природного газу в Україні.
«Таке домінантне становище обмежує конкуренцію та інвестиції в сектор. Ця концентрація має бути усунута шляхом структурних реформ, які відкриють газовидобуток для ширшого кола учасників», – пишуть експерти. Потребує змін і приватний сектор газовидобувної галузі. Він зараз «зосереджений у руках обмеженої кількості внутрішніх інвесторів», а має бути розширений за рахунок залучення іноземних гравців, «таких, як міжнародні корпорації Chevron, Shell або Vitol, які раніше вивчали інвестиційні можливості в Україні, але згодом пішли з ринку».
Загалом пропозиції консультативної ради ДТЕК зводяться до низки ініціатив, які фактично призведуть до ліквідації «Нафтогазу» в нинішній формі. Зокрема, йдеться про незалежність регіональних газорозподільних компаній, переважна частина яких нині підпорядкована держхолдингу. Але основна увага в цьому процесі «має бути зосереджена на відкритті видобутку газу для більшої кількості учасників».
Найціннішими активами радники ДТЕК назвали «наявні видобувні підприємства разом із регіональними виробничими підрозділами у структурі «Нафтогазу» та підпорядкованої йому Укрнафти. Остання може бути підготовлена до «масштабного процесу міжнародної приватизації», а «Укргазвидобування» – виокремлено зі структури НАК з подальшою реорганізацією в самостійні видобувні підприємства «Полтавагазвидобування», «Шебелинкагазвидобування» та «Львівгазвидобування», які розташовані в ключових газоносних регіонах.
Спочатку ці газовидобувні компанії можуть залишатися в державній власності. Але кожна з них матиме вигоду від повної корпоратизації (перетворення в акціонерне товариство з перспективою часткової або повної приватизації широким колом інвесторів) і посиленого корпоративного управління відповідно до стандартів ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку), зокрема призначення незалежних і професійних директорів, обраних за участю міжнародних донорів.
«Для того щоб новостворені незалежні газовидобувники процвітали, їм потрібне ринкове середовище з доступом до газопроводів і якісної торгової інфраструктури. З часом можна буде розглянути питання про приватизацію, у тому числі первинне публічне розміщення акцій (IPO) або прямий викуп акцій», – зазначають західні експерти, залучені в команду ДТЕК.
Також вони вважають, що український уряд міг би підготувати нові ліцензії на видобуток газу з традиційних і сланцевих покладів, розробку офшорних родовищ для залучення міжнародного капіталу.
Ключовий висновок консультативної ради ДТЕК: «З огляду на масштаб трансформації, Україні необхідно залучати якомога більше іноземного фінансування, особливо у відновлювану енергетику та газову галузь. Підтримка міжнародної спільноти відіграватиме в цьому ключову роль».
Пропозиції щодо майбутньої трансформації «Нафтогазу» ще до їх публікації в доповіді дорадчої ради ДТЕК спровокували хвилю суперечок. Поштовхом стала колонка Андерса Аслунда на шпальтах Kyiv Post, яка з’явилась у квітні цього року.
Критики ідей Аслунда про розділення НАК вказували на її велику роль в наповнені державного бюджету України завдяки податкам, яка може зникнути разом із розформуванням холдингу.
Ще один аргумент стосується особливостей геологічних реалій і актуального стану українських газових запасів. «Для реального прориву Аслунд пропонує радикальну реструктуризацію – розділити «Нафтогаз» за регіональним принципом… Такі дії можуть призвести до зменшення або повної зупинки видобутку з виснажених родовищ «Львівгазвидобування». На сьогодні розвідка в цьому регіоні, а також часткове перекривання експлуатаційних витрат забезпечується компанією «Укргазвидобування» за рахунок філій, що працюють у Східному регіоні», – пояснив геолог Володимир Щербина в публікації для видання «Енергобізнес».
Також для приватизації або залучення приватного капіталу через IPO з підпорядкування «Нафтогазу» мають бути виведені підземні газові сховища, які за українським законодавством можуть бути лише державними, оскільки є стратегічним активом.
Водночас головний аргумент на підтримку ліквідації «Нафтогазу» в нинішньому стані – це спроможність компаній з його структури вести ефективний бізнес самостійно, без посередництва керуючої компанії, що і спричиняє обмеження для конкуренції, які спотворюють ринок.
Крім того, це спонукає уряд відмовитися від чинного формату підтримки соціально незахищених споживачів через покладання спеціальних обов’язків на «Нафтогаз», який продає для них газ за заниженими, а не ринковими цінами, отримуючи компенсації з державного бюджету за непрозорими схемами. Натомість споживачі мають одержувати прямі адресні субсидії на газ й електроенергію, що посилить відповідальне використання держаних ресурсів.
Таке розгортання дискусії навколо «Нафтогазу» свідчить про те, що український газовий ринок потребує змін для розвитку, залучення великого капіталу та нових гравців. Тому й урядова політика має змінитись, реагуючи на виклики, з якими зіткнулась уся енергетична галузь через масштабну війну з росією.
Gas United. Авторський Telegram-канал Світлани Долінчук: