Російський ВПК під прицілом. Частина 2: від виробника електроніки для «Іскандер-К» до порохового заводу – ще шість цілей Сил оборони

Mind продовжує серію публікацій про російські підприємства ВПК, що були уражені Силами оборони. Нагадаємо, за вісім місяців 2026 року українські військові атакували 26 заводів ворога. Деякі з них уразили двічі та тричі протягом року. Це дані моніторингу нашого видання на основі повідомлень Генштабу ЗСУ та інших відкритих джерел.

Загалом за цей період публічно зафіксовано 41 атаку: 6 – у січні-лютому, 21 – навесні та 14 – влітку. Йдеться як про великі підприємства ракетно-космічної галузі, так і про виробників мікроелектроніки, вибухових речовин, ракетного палива, боєприпасів та комплектуючих для ракет і військової авіації.

Mind проаналізував профіль уражених підприємств, їхню продукцію, виробничі зв’язки, структуру власності та масштаби державної підтримки. У першій публікації ми розповідали про «Ракетно-космічний центр «Прогрес», «Групу Кремній ЕЛ», «Брянський хімічний завод імені 50-річчя СРСР», ««Науково-дослідний інститут фізичних вимірювань», «Федеральний науково-виробничий центр «Тітан-Баррікади» та «Комбінат «Каменський».

У новій статті детально розбираємо ще шість підприємств – від виробника зенітних ракет до порохового заводу.

Повний перелік уражених підприємств російського ВПК – наприкінці матеріалу.

Публічна дата уражень: 24 липня 2026 року

Локація: м. Кіров, Октябрський проспект, 1а.

Ураження «Авітек» 24.07.2026

Джерело Exilenova

Що виготовляє підприємство. «Авітек» – великий багатопрофільний машинобудівний завод, що спеціалізується на виробництві озброєння, авіаційної техніки та комплектуючих для військової авіації. За даними ГУР, підприємство виробляє зенітні керовані ракети класу «земля-повітря», ракети-мішені, катапультні крісла для порятунку пілотів, авіаційні вантажопідіймальні системи та лебідки.

Завод залучений до кооперації з виробництва ЗРК «Тор». Для ракет Х-101 постачає пускові агрегати 526М, якими комплектуються турбореактивні двигуни ТРДД-50А. Для ракет Х-59М2/Х-59М2А виробляє твердопаливні газогенератори 526М, якими комплектуються турбореактивні ракетні двигуни Р95-300 та Р95ТП.

Окремо підприємство бере участь у забезпеченні бойової авіації. За даними ГУР, «Авітек» виготовляє, ремонтує та відновлює катапультні крісла К-36ДМ для Су-34, Су-35С та Су-57.

Хто основні клієнти. Ними є виробники ракетної, авіаційної та протиповітряної техніки. Серед підтверджених контрагентів – підприємства концерну ВКО «Алмаз-Антей», ПАТ «ОДК-Сатурн» (виробник авіаційних і ракетних двигунів), ФКП «Пермський пороховий завод» та інші підприємства російського ВПК.

Яка кількість працівників. Актуальна чисельність персоналу наразі не розголошується. За даними дослідження «Економіка праці», у 2022 році на «Авітек» було понад 6500 робітників.

Хто контролює. Завод входить до складу АТ «Концерн ВКО «Алмаз-Антей» – держконцерну, що спеціалізується на системах протиповітряної та протиракетної оборони, ракетному озброєнні та іншій продукції військового призначення.

Гендиректор підприємства Олександр Іванов обіймає посаду з 2015 року.

Статутний капітал – 9,623 млрд руб. (близько $111,4 млн).

Скільки рф вклала в завод. У відкритих джерелах немає  загальної суми бюджетних вливань, кредитів, субсидій і корпоративних інвестицій в «Авітек». Водночас є окремі дані.

2011 року керівництво «Авітеку» оцінювало заплановані федеральні інвестиції у створення нового підприємства ракетної техніки на базі заводу приблизно у 8–10 млрд руб. ($272–340 млн). У 2013 році уряд Кіровської області сповістив, що обсяг вливань зріс до 25 млрд руб. ($785 млн).

Окремо 2013 року сбєрбанк росії видав «Авітеку» 300 млн руб. ($9,4 млн) кредиту для  фінансування поточної діяльності підприємства.

Публічна дата уражень: 24 червня 2026 року

Локація: Оренбурзька область, Оренбурзький район, біля с. Каргала, на 30-33-му км автодороги «Оренбург-Самара»

Ураження комплексу 24.06.2026

Джерело Exilenova

Що виготовляє підприємство. ОГПЗ та ОГЗ – один із найбільших газохімічних комплексів рф, технологічно пов’язаний в єдиний виробничий ланцюг.

За даними Генштабу ЗСУ, перший завод виробляє очищений природній газ і сірку (остання використовується для виробництва вибухівки та чорного пороху). А друге підприємство забирає очищений безсірчастий газ і методом глибокого охолодження дістає з нього гелій (цей інертний газ використовується в рідкопаливних двигунах ракет і системах наведення) та етан (є ключовим компонентом для сировини у синтезі спецпластиків, кабельної ізоляції для авіації та ключових пластифікаторів для твердих ракетних палив і порохів).

«Газпром» називає ОГПЗ найбільшим у росії підприємством із переробки природного газу та єдиним у країні виробником природного одоранту. А на ОГЗ припадає близько 80% російського виробництва етану. Плюс цей завод є єдиним великим виробником гелію в рф. Гелій має окреме значення для ВПК росії. У «Газпром переробка» розповідали, що рішення про будівництво ОГЗ за радянських часів було пов'язане з потребою забезпечити «сонячним газом» насамперед військово-промисловий комплекс і космонавтику.

Хто основні клієнти. Газохімічні та нафтохімічні підприємства, газотранспортна система, виробники мінеральних добрив і хімічної продукції, а також споживачі гелію.

Серед замовників етану – «Казаньоргсінтез» та «Газпром нєфтєхім Салават». Покупцями сірки ОГПЗ є хімічні підприємства, насамперед виробники фосфорних мінеральних добрив «Апатіт», «Фосагро», «ЄвроХім», «УралХім» тощо. Замовники гелію не розголошуються «з міркувань захисту військово-промислового комплексу».

Яка кількість працівників. Актуальна чисельність персоналу не розголошується. Рік тому губернатор Оренбурзької області Євген Солнцев повідомляв, що на ОГПЗ працює майже 3000 людей.

Хто контролює. ОГПЗ та ОГЗ не є окремими юридичними особами: обидва підприємства є філіями ТОВ «Газпром переробка». Воно у свою чергу на 100% належить ПАТ «Газпром».

Гендиректор «Газпром переробка» – Айрат Ішмурзін. Керівником ОГПЗ є Віталій Кравченко, а ОГЗ – Сергій Молчанов.

Статутний капітал «Газпром переробка» – 383,3 млрд руб. ($4,44 млрд).

Скільки рф вклала в комплекс. Загальна сума вливань у ОГПЗ та ОГЗ не афішується. Найбільша публічна інвестиційна програма – близько 12 млрд руб. ($480 млн) у 2004-2010 роках на  реконструкцію Оренбурзького гелієвого заводу.

У 2013-2017 роках «Газпром» вклав 53,3 млрд руб. ($914 млн) у розвиток об'єктів Єдиної системи газопостачання в Оренбурзькій області. Ці кошти пішли не лише до ОГПЗ, а і до інших підприємств: Оренбурзького родовища та Совхозного підземного сховища газу.

Публічна дата уражень: 22 червня 2026

Локація: м. Воронеж, Ленінський проспект, 119а.

Ураження «ВЗПП-С» 22.06.2026

Джерело Exilenova

Що виготовляє підприємство. «ВЗПП-С» – один із ключових виробників електронної компонентної бази, що спеціалізується на напівпровідникових приладах, інтегральних мікросхемах і силових модулях. Працює, зокрема, на потреби підприємств ОПК.

Сам завод називає себе одним із найбільших постачальників елементної бази для виробників радіоелектронної продукції, а ГУР – провідним російським розробником і виробником дискретних напівпровідникових приладів, інтегральних мікросхем і силових модулів.

За даними Генштабу ЗСУ, ВЗПП-С у кооперації виробляє та постачає компоненти для ракетного озброєння та систем ППО: транзисторні зборки та матриці для блоків крилатих ракет Х-101; напівпровідникові матриці для бортових цифрових обчислювальних машин БЦОМ «Заря-61М» у складі крилатих ракет 9М727 ОТРК «Іскандер-К»; діоди та транзисторні зборки для телевізійних каналів бойових машин ЗРГК «Панцирь-С1».

За російськими джерелами, ВЗПП-С має технології складання інтегральних мікросхем у металокерамічних і пластмасових корпусах, складання НВЧ-транзисторів, силових напівпровідникових приладів, а також виробництва силових модулів на основі польових транзисторів, діодів Шотткі та швидковідновлюваних високовольтних діодів.

Окреме значення підприємства для російської оборонної промисловості видно з його історичної звітності: у 2011 році понад 97% продукції ВЗПП-С становила електроніка спеціального призначення.

Хто основні клієнти. До повномасштабного вторгнення на заводі звітували, що його продукція йде до більш ніж 450 підприємств росії та країн ближнього зарубіжжя. Ключові замовники – ВПК та державні структури, які закуповують електронну компонентну базу для авіаційної, ракетної, оптико-електронної та іншої спеціальної техніки.

За даними російського реєстру державних закупівель, серед найбільших клієнтів – мінпромторг рф; АТ «Центральне конструкторське бюро автоматики» (ЦКБА) – омське підприємство, що входить до корпорації «Тактичне ракетне озброєння»; АТ «Виробниче об'єднання «Уральський оптико-механічний завод» імені Е. С. Яламова» (УОМЗ) – виробляє оптико-електронні системи та обладнання для авіаційної, космічної та іншої спеціальної техніки; АТ «Марійський машинобудівний завод» (ММЗ) – виготовляє складні радіотехнічні комплекси, засоби ППО, зенітні ракетні системи та радіолокаційні бортові установки для артилерії; ФГУП «Науково-виробничий центр автоматики та приладобудування імені академіка М. П. Пилюгіна» (НПЦАП) – спеціалізується на системах управління та приладобудуванні для ракетно-космічної техніки.

Яка кількість працівників. Актуальна чисельність персоналу не розголошується. У 2021 році у ВЗПП-С було близько 1000 робітників.

Хто контролює. Нині ВЗПП-С є непублічним акціонерним товариством із приватною формою власності. Актуальні дані про акціонерів не розкриваються.

До 2021 року завод контролював російський підприємець Євгеній Городков через  московську ТОВ «Фірма «Маритана».

Гендиректор ВЗПП-С Борис Рязанцев обіймає посаду з 2004 року.

Статутний капітал – 52,126 млн руб. ($600 тис).

Скільки рф вклала в завод. Сума коштів не розголошується. Втім підприємство має канали державної підтримки: у федеральній бюджетній класифікації рф була окрема цільова стаття для внесення коштів до статутного капіталу ВЗПП-С, мінфін визначав її як бюджетні інвестиції у капітальні об'єкти заводу.

Окремо з 2024 року ВЗПП-С є учасником міжрегіонального радіоелектронного кластера Воронезької області. Для його членів передбачені пільгові кредити на 2-100 млрд руб (від $21,6 млн до $1,08 млрд за курсом 2024 року) та інші заходи підтримки. Однак дані про кількість та суми кредитування ВЗПП-С також не розкриваються.

Публічні дати уражень: 21 березня, 4 квітня, 12 червня 2026

Локація: м. Тольятті, Самарська область, вул. Новозаводська, 8

Ураження «Тольяттікаучук» 4.04.2026

Джерело: Exilenova

Що виготовляє підприємство. «Тольяттікаучук» – один із ключових виробників синтетичного каучуку в росії. Продукція заводу забезпечує близько чверті російського ринку.

За даними Генштабу ЗСУ, синтетичні каучуки, зокрема, використовуються у виробництві твердого ракетного палива для тактичних і балістичних ракет, мономерів, фракцій і високооктанових добавок до бензину.

Російські джерела описують підприємство як виробника чотирьох марок каучуку, вуглеводневих фракцій, продуктів органічного синтезу та присадок для автомобільного бензину. У структурі підприємства працюють виробництва сополімерних каучуків, бутилкаучуку, бутадієну, ізопрену та високооктанових компонентів пального.

Хто основні клієнти. Ключовим замовником є шинний бізнес «Татнєфти» KAMA TYRES. Серед підприємств, пов’язаних із ВПК, у відкритих промислових базах разом із «Тольяттікаучук» фігурують РКЦ «Прогресс» – виробник ракет-носіїв та космічної техніки; «Мотовиліхинські заводи» – виробляє РСЗВ, ствольну артилерію та міномети, «Кузнецов» – підприємство авіадвигунобудування, та інші. Водночас документів, які підтверджують поставки «Тольяттікаучука» цим підприємствам, у відкритому доступі немає.

Яка кількість працівників. Наразі актуальна кількість персоналу не розголошується. У 2021 році підприємство повідомляло про понад 2000 власних робітників, ще близько 3000  робочих місць завод забезпечував для підрядних організацій.

Хто контролює. 100% «Тольяттікаучук» належить групі «Татнєфть», яка в свою чергу контролюється владою Республіки Татарстан (рф) через держхолдинг «Связьінвестнєфтєхім». Статутний капітал «Тольяттікаучук» – 4,216 млрд руб. ($48,6 млн).

Гендиректор Юрій Морозов очолює компанію із 2015 року.

Скільки рф вклала в завод. Сум федеральних субсидій або бюджетних кредитів у публічних джерелах немає. Відомо, що державна «Татнєфть» 2021 року планувала вкласти у свій актив 3 млрд руб. ($40,7 млн). Серед запланованих проєктів були збільшення виробництва ізобутан-ізобутиленової фракції, будівництво автомобільного термінала зливу газопродуктів та встановлення системи ілоущільнювачів.

Публічні дати уражень: 9 червня, 5 липня, 26 листопада 2025 року; 18 лютого, 5 травня, 10 червня 2026-го

Локація: Чуваська Республіка, Чебоксари, проспект Яковлєва, 4.

Наслідки ураження «ВНДІР-Прогрес» 10.06.2026

Джерело: NOELREPORTS

Що виготовляє підприємство. «ВНДІР-Прогрес» – розробник, виробник і постачальник програмно-апаратних комплексів релейного захисту та автоматики, автоматизованих систем управління технологічними процесами, електронних модулів тощо.

За даними Генштабу ЗСУ, підприємство є одним із ключових виробників навігаційного обладнання для високоточного озброєння рф. Завод виробляє приймачі супутникової навігації та антен «Комета», які використовуються в «шахедах», крилатих ракетах «Калібр», ОТРК «Іскандер-М» та уніфікованих модулях планування і корекції авіаційних бомб.

ГУР доповнює: у кооперації з виробництва УМПБ Д-30СН постачає малогабаритні адаптивні антенні решітки «Комета-М8», «Комета-М12» та «Комета-М16». У кооперації з виробництва БпАК «Орион» виробляє малогабаритні адаптивні антенні решітки «Комета А-8 ОТК».

У  кооперації із виробництва балістичних ракет «Іскандер-М» постачає супутникові навігаційні системи сімейства «Комета», включно із приймачами супутникових сигналів «Комета-Р8», «Комета-МР4» і «Комета-Р12», а також CRPA-антенами АРП-4Т різних конфігурацій.

У кооперації з виробництва крилатої ракети «Изделие-30» виготовляє малогабаритні адаптивні антенні решітки «Комета-М12», що входять до складу супутникової навігаційної системи ракети.

2024 року керівник «ВНДІР-Прогрес» заявляв, що їхня апаратура працює у складі безлічі виробів: «Наземна спецтехніка – це танки та бойові машини: від Т-90М, Т-72Б3, БРЕМ-1М до «Армати» та «Термінатора». Також беремо участь у кооперації у виробництві ЗРС С-300В, С-400, С-500, радіолокаційних та радіонавігаційних систем. На морі наші вироби служать у складі багатьох кораблів та суден – від гідрографічних катерів та аварійно-рятувальних суден, до корветів проекту 20380 типу «Стерегущий», крейсерів проекту 1144 «Орлан», крейсера-авіаносця проєкту 1143 «Адмірал Кузнецов».

Під водою – на атомних підводних ракетних крейсерах стратегічного призначення, багатоцільових атомних та дизель-електричних підводних човнах. За межами Землі продукція представлена апаратурою для комутації, управління та захисту електричних кіл бортових систем космічних об'єктів. Вона встановлюється на ракети-носії «Протон-М», «Ангара», «Союз-5», космічні кораблі «Союз» і «Прогрес», супутники «Ямал», «Експрес», космічні скафандри «Орлан».

Хто основні клієнти. У 2015 році підприємство повідомляло про постачання продукції більш ніж 250 замовникам, ключовими з яких називало провідні підприємства ВПК. У 2024-му уточнювало, що вироби йдуть організаціям у 44 регіонах рф. Серед підтверджених ГУР клієнтів – АТ «Пермський електромеханічний завод «Молот», якому «ВНДІР-Прогрес» постачає антени «Комета» для виробництва УМПБ Д-30СН.

За даними баз закупівель, до топ-5 замовників входить мінпроторг рф, ПАТ «Виборзький суднобудівний завод», АТ «Адміралтейські верфі», АТ «Прибалтійський суднобудівний завод «Янтарь», АТ «СПО «Арктика».

Яка кількість працівників. Актуальні дані не розголошуються. У 2021 році на підприємстві було понад 380 робітників.

Хто контролює. 100% акцій належить АТ «Сокол Ессет» – ця компанія стала акціонером підприємства у липні 2023 року. Структура її власності непублічна. Новий власник входить до складу об’єднання підприємств «АБС Електро».

Владислав Костін одночасно є гендиректором «ВНДІР-Прогрес» та «Сокол Ессет» з березня 2023 року.

Статутний капітал – 1 млн руб. ($11,5 тис).

Скільки рф вклала в завод. У відкритих джерелах є окремі підтвердження держфінансування та інвестпроєктів. У 2016 році «ВНДІР-Прогрес» виграв чотири конкурси мінпромторгу рф на виконання дослідно-конструкторських робіт у межах державної програми імпортозаміщення. Загальний обсяг оцінювався приблизно в 1 млрд руб ($14,9 млн).

Також у 2016 році підприємства Чувашії «ВНДІР-Прогрес», «ЧЭАЗ», «Електроавтомат», КБ електроапаратури та «Енергомодуль» разом залучили 2,8 млрд руб. ($41,8 млн) із федерального бюджету на НДДКР протягом трьох років.

Окремо у державній інвестиційній стратегії Чувашії був проєкт розширення виробничих потужностей «ВНДІР-Прогрес» для випуску імпортозамінної продукції для наземної та морської військової техніки. Загальна вартість становила 0,9 млрд руб. ($23,8 млн), реалізація планувалася у 2014–2020 роках.

Далі – у 2019–2021 роках – у програмі розвитку промисловості Чувашії також передбачалося розширення виробничих потужностей підприємства на 20 млн руб. у перший рік та по 30 млн руб. у наступні два роки. Водночас у документі ці кошти зазначені як позабюджетні.

Публічна дата уражень: 4 червня 2026

Локація: Рязанська обл., Шиловський р-н, с. Лісний, вул. Промислова, 20

Наслідки ураження заводу «Еластик» 04.05.2026

Джерело Supernova+

Що виготовляє підприємство. З 50-х років минулого століття завод спеціалізувався на виробництві промислової вибухівки. Після банкрутства у 2015 році довгий час територія здавалася в оренду. Оновив роботу 2024 року – з КВЕДами «виробництво зброї, боєприпасів, вибухових речовин».

За даними ГУР, «Еластик» виготовляє авіаційні бомби та снаряди. У кооперації з виробництва уніфікованого міжвидового плануючого боєприпасу УМПБ Д-30СН завод споряджує бойові частини БС-УМПБ.

У 2024 році губернатор Рязанської області Павло Малков називав «Еластик» одним із ключових промислових підприємств регіону та заявляв, що він зміцнює оборонний потенціал росії.

Хто основні клієнти. Ключовим замовником є міністерство оборони рф. Також в  переліках топ-клієнтів – ФКП «Казанський державний казенний пороховий завод», ФКП «Пермській пороховий завод», АТ «53-й арсенал», АТ «Красноярський машинобудівний завод» (виробництво балістичних ракет і компонентів важкого ракетного озброєння), АТ «Завод «Пластмас» та ФКП «Завод імені Я.М. Свердлова» (останні два підприємства виробляють боєприпаси та вибухові речовини). Поставки оформлюються не напряму, а на власників «Еластика».

Яка кількість працівників. У 2024 році влада Рязанської області повідомляла про 250 робочих місць, створених на оновленому підприємстві.

Хто контролює. Оператором виробничого комплексу є ТОВ «Гефест-М». 2023 року ця компанія придбала майновий комплекс колишнього ФГУП «Завод синтетических волокон «Эластик» за підсумками торгів у справі про банкрутство. «Гефест-М» на 100% належить ТОВ «Военпромконсалтинг».

За даними російських медіа, цей «ланцюжок компаній» контролюють Степан Герасимов (виходець із Головного центру спеціального зв'язку росії) та Володимир Галков (у минулому – перший заступник гендиректора заводу зброї «53 арсенал»).

Посада гендиректора у «Еластика» відсутня. Функції виконавчого органу заводу виконує управляюча організація – ТОВ «Контакт», вона управляє і «Гефест-М». Єдиним засновником «Контакту є Ольга Галкова – родичка Володимира Галкова.

Статутний капітал АТ «Завод Еластик» – 1 млн руб. ($11,5 тис).

Скільки рф вклала в завод. У відкритих джерелах немає даних про федеральні субсидії або пільгові кредити цьому підприємству. Відомо лише, що у 2024 році Рязанська область витратила  майже 37 млн руб. ($399 тис.) на ремонт дороги до полігону та прохідної заводу.

Перелік атакованих Силами оборони України підприємств російського ВПК
(ранжовано за останньою датою ураження)

Джерела: звіти Генштабу ЗСУ, відкриті дані