Російський ВПК під прицілом. Частина 4: від компонентів для ракет Х-101 та «Орєшнік» до палива для «Іскандерів» – шість цілей Сил оборони

Mind продовжує серію публікацій про російські підприємства ВПК, що були уражені Силами оборони. З початку 2026 року українські військові атакували 41 завод ворога. Деякі з них уразили два-чотири рази протягом року. Це дані моніторингу нашого видання на основі повідомлень Генштабу ЗСУ та інших відкритих джерел.

Загалом за цей період публічно зафіксовано 66 атак: 7 – у січні та лютому, 23 – навесні, 16 – влітку й уже 20 восени. Йдеться як про великі підприємства ракетно-космічної галузі, так і про виробників мікроелектроніки, вибухових речовин, ракетного палива, боєприпасів та комплектуючих для ракет і військової авіації.

Mind аналізує профіль уражених підприємств, їхню продукцію, виробничі зв’язки, структуру власності та масштаби державної підтримки. У новій публікації докладно розбираємо ще шість підприємств, які заточені на виробництво мікросхем та інших компонентів крилатих і балістичних ракет, ремонт і модернізацію стратегічних бомбардувальників, сировини для будівництва бункерів, аеродромів і «зубів дракона» тощо.

У частині 1 ми розповідали про Ракетно-космічний центр «Прогрес», АТ «Група Кремній ЕЛ», Брянський хімічний завод імені 50-річчя СРСР, Науково-дослідний інститут фізичних вимірювань, Федеральний науково-виробничий центр «Тітан-Баррікади» та Комбінат «Каменський».

У частині 2 – про «Авітек», Оренбурзький газохімічний комплекс, ВЗПП-С, «Тольяттікаучук», «ВНДІР-Прогрес» та «Еластік».

У частині 3 – про Стерлітамацький нафтохімічний завод, «Авангард», «Петрус», Мічуринський завод «Прогрес», «Ангстрем» та «Метафракс Кемікалс».

Повний перелік уражених підприємств російського ВПК – наприкінці статті.

Публічна дата уражень: 3 жовтня 2026 року

Локація: Калузька обл., м. Калуга, Грабцівське шосе, буд. 43

Ураження АТ «Восход» 03.10.2026. Джерело: Exilenova+

Що виготовляє підприємство. «Восход» (раніше Калузький радіоламповий завод) – один із найбільших російських виробників електронних компонентів спеціального призначення. За даними ГУР, підприємство виробляє цифрові мікросхеми, операційні підсилювачі, набори транзисторів, мікросхеми для систем автоматичного управління та контролю, транзисторні оптопари, термодрукувальні головки, напівпровідникові лазери, інфрачервоні світлодіоди та фотодіоди.

ГУР прямо пов’язує продукцію заводу із російськими ракетами. У кооперації з виробництва крилатої ракети Х-101 завод виготовляє електронну компонентну базу: операційні підсилювачі ОСМ140УД17А та УД601А для блоку «ЕВМ К003», а також здвоєні прецизійні операційні підсилювачі 544УД16У3 і чотириканальні аналогові ключі Н590КН13 для блоку «Моноблок-Л».

У виробництві крилатої ракети 9М727 комплексу «Іскандер-К» завод постачає компоненти для бортової цифрової обчислювальної машини «Заря-61М» та інерціальної навігаційної системи. Зокрема, йдеться про магістральні передавачі 559ИП1.2306, перетворювачі 1КПУ4.2351, операційні підсилювачі УДБА.2416, логічні елементи 1КЛ2.2424 та чотириканальні аналогові ключі 590КН4.2414.

Для балістичної ракети 9М723 «Іскандер-М» завод, за даними української розвідки, виробляє та постачає мікросхеми РУД20.

Російські джерела описують «Восход» як підприємство з понад дев’ятьма виробничими напрямами. Крім мікросхем та оптопар, у його номенклатурі – лазерні діоди та випромінювачі, фотодіоди, монокристали арсеніду галію, епітаксійні структури, термодрукувальні головки, фотошаблони, спеціальні матеріали для електронної промисловості та медична техніка.

Хто основні клієнти. Ключовими споживачами є російські підприємства радіоелектроніки та ВПК. Серед найбільших замовників за відкритими закупівлями:

• АТ «Вологодський оптико-механічний завод» (виробляє оптико-механічні системи для військової техніки);
• АТ «ПО «Уральський оптико-механічний завод»» (оптико-механічна продукція для військової та спеціальної техніки);
• АТ «НПО «Електромашина» (електрообладнання та системи для бронетехніки тощо);
• АТ «Центральне конструкторське бюро апаратобудування» (розробка та виробництво приладів і систем для ВПК);
• АТ «Науково-дослідний інститут електронних приладів» (науково-дослідні та приладобудівні розробки для оборонної промисловості).

Яка кількість працівників. У 2025 році на виробництві було 799 осіб. Свіжіші дані не розголошуються.

Хто контролює. «Восход» – є непублічним акціонерним товариством: актуальна структура акціонерів не розкривається. Статутний капітал – 1,9 млн руб. ($22 800).

Історично завод перебував у державній власності Калузької області: Комітет державного майна області значився його власником у реєстрах із 2002 року. У 2021 році відповідний запис про комітет як засновника був видалений з ЄДРЮЛ. Гендиректором заводу є Максим Пахомов, він обіймає посаду з 2019 року.

Скільки рф вклала в завод. Даних про федеральні кредити, субсидії чи інші форми бюджетного фінансування у відкритих джерелах небагато. У 2006 році завод отримав понад 40,5 млн руб. ($1,49 млн) державного фінансування на модернізацію виробництва.

Окремо у 2008–2015 роках тоді ще державні акціонери вклали в підприємство близько 200 млн руб. ($5,74 млн – за середнім курсом тих років). Кошти спрямовувалися на розвиток нематеріальних активів, енергетичної інфраструктури, допоміжних виробництв, очисних споруд і подальшу модернізацію.

Публічна дата уражень: 26 вересня 2026 року

Локація: Ростовська область, Азов, вул. Промислова, 5.

Ураження заводу 26.09.2026. Фото: «Абсолютно надійне джерело»

Що виготовляє підприємство. АОМЗ – велике приладобудівне підприємство, яке спеціалізується на оптико-механічних, оптико-електронних та електронних системах для озброєнь. За даними Генштабу, завод виробляє радіолокаційні головки самонаведення для тактичних керованих ракет, системи для комплектації артилерійського, ракетного та протитанкового озброєння.

За даними Dallas Analytics, підприємство задіяне щонайменше в семи російських ракетних виробничих програмах. Серед них – крилата ракета Х-101, авіаційна ракета великої дальності Р-37М і балістична ракета «Орєшнік».

Російські джерела описують АОМЗ як виробника оптики, тепловізійної техніки, електронних систем і приладів для ракетно-космічної та авіаційної техніки.

Хто основні клієнти. Завод є учасником системи держзакупівель і переважно працює в кооперації з підприємствами ракетно-оборонного комплексу. Перелік замовників не розкривається. Втім, АОМЗ входить до складу АТ «Корпорація «Тактичне ракетне озброєння» (КТРО), яка об’єднує основних російських розробників і виробників авіаційного та ракетного озброєння. Тож, імовірно, значна частина продукції АОМЗ надходить підприємствам КТРО.

У складі корпорації АОМЗ працює разом із:

• ДКБ «Вимпел» (розробник авіаційних керованих ракет класу «повітря – повітря» та «повітря – поверхня»);
• ДКБ «Радуга» (розробник і виробник крилатих ракет, зокрема Х-101, Х-59 та Х-69);
• ГНПП «Регіон» (розробник керованих авіабомб і морського озброєння);
• УПКБ «Деталь» (виробник радіовисотомірів та іншої бортової апаратури);
• МКБ «Іскра» (розробник твердопаливних ракетних двигунів і газогенераторів);
• ТМКБ «Союз» (розробник двигунів і двигунових установок для літальних апаратів);
• АТ «Салют» (виробник газогенераторів, твердопаливних ракетних двигунів, вузлів і деталей конструкцій для літальних апаратів та елементів спецзахисту для вертольотів);
• Державний науково-дослідний інститут машинобудування (розробник і виробник бойових частин керованого ракетного озброєння);
• РКБ «Глобус» (розробник систем технічного обслуговування і контролю озброєння та військової техніки).

Яка кількість працівників. У 2020 році на підприємстві було до 2000 працівників. Актуальна чисельність не розкривається.

Хто контролює. Як згадувалося вище, АОМЗ входить до державної корпорації «Тактичне ракетне озброєння». Указ президента рф ще 2018 року передбачав збереження частки росії у статутному капіталі КТРО на рівні 100%. Гендиректор АОМЗ Василь Аксьонов очолює підприємство з квітня 2023 року. Статутний капітал – 2,409 млрд руб. (приблизно $30 млн).

Скільки рф вклала в завод. У відкритих джерелах є кілька окремих програм прямої бюджетної підтримки та державного фінансування. 2009 року уряд рф виділив АОМЗ до 281,3 млн руб. ($8,85 млн) субсидії на погашення заборгованості із зарплати, податків тощо.

А модернізацію заводу значною мірою фінансував його державний власник. Зокрема, 2012 року в межах федерального фінансування технічного переозброєння КТРО оголосила закупівлю для АОМЗ фрезерного центру за 15,25 млн руб. (близько $0,49 млн). У 2017 році на технічне переоснащення пішло ще понад 850 млн руб. (близько $14,6 млн), частина цих коштів – бюджетні в межах федеральної цільової програми «Розвиток оборонно-промислового комплексу російської федерації».

Загалом у 2017 році АОМЗ планував до 2020 року інвестувати 2,4 млрд руб. ($41,1 млн) у реструктуризацію, модернізацію та технічне переозброєння. За підсумками 2020 року губернатор Ростовської області підтвердив, що план виконано.

Публічна дата уражень: 25 вересня 2026 року

Локація: Воронеж, Ленінський проспект, 2.

Ураження заводу 25.09.2026. Джерело: Astra

Що виготовляє підприємство. «Воронежсінтезкаучук» – один із найбільших виробників синтетичних каучуків і СБС-полімерів (стирол-бутадієн-стирольних термоеластопластів). Підприємство виробляє каучуки для шинної та гумотехнічної промисловості, а СБС-полімери використовуються в дорожньому будівництві, виробництві покрівельних матеріалів, клеїв і взуття.

За даними Генштабу, завод залучений до виробництва твердого ракетного палива, зокрема, для балістичних ракет «Іскандер». За даними самого підприємства, серед продукції – синтетичний латекс СКС-30УК для оборонної сфери. У ВПК цей матеріал використовується через його здатність створювати еластичні, водонепроникні, міцні зв'язувальні шари й антикорозійні покриття.

Хто основні клієнти. «Воронежсінтезкаучук» інтегрований у закритий оборонний ланцюг постачань хімічних компонентів. Імена замовників не афішуються. Споживачами можуть бути спецпідприємства, що виготовляють тверде ракетне паливо та заряди для «іскандерів». Ними є підприємства корпорацій «Ростех» та «Роскосмос»:

• АТ «ФНПЦ «Алтай» (сумішеві тверді ракетні палива);
• АТ «Науково-дослідний інститут полімерних матеріалів» (сумішеві тверді ракетні палива);
• ФКП «Пермський пороховий завод» (заряди для ракетних двигунів твердого палива, зокрема, для «Іскандер-М»);
• ФКП «Казанський державний казенний пороховий завод» (постачальник військової хімії та елементів паливних систем).

Яка кількість працівників. На початку 2026 року на підприємстві було 3895 робітників. Чисельність персоналу зросла майже у 2,5 раза з 2022-го, тоді на заводу фіксувалося 1605 працівників.

Хто контролює. Завод на 100% належить ПАТ «СІБУР Холдинг» – великій нафтохімічній групі. Сам СІБУР контролюється групою олігархів – Леонідом Міхельсоном, Геннадієм Тимченком, Кирилом Шамаловим тощо, які мають прямі або родинні зв'язки з російським диктатором.

Гендиректор «Воронежсінтезкаучук» Вячеслав Золототрубов очолює завод із лютого 2022 року. Статутний капітал – 8,09 млрд руб. (близько $95,3 млн).

Скільки рф вклала в завод. У 2011–2013 роках СІБУР вклав 4,5 млрд руб. ($141 млн) у будівництво на «Воронежсінтезкаучуку» комплексу термоеластопластів потужністю 50 тис. тонн на рік. При цьому заводу надавалася державна підтримка через податкові пільги Воронезької області. Інвестиційний проєкт був включений до регіональної програми підтримки, а підприємству дозволили застосовувати знижену ставку податку на майно. Для проєктів, де вартість введених основних засобів перевищувала 80% податкової бази, ставка становила 0,2% замість стандартної.

У 2024 році «Воронежсінтезкаучук» завершив будівництво установки ДК-3 для охолодження й очищення сировини. Бюджет проєкту перевищив 3 млрд руб. ($32,4 млн). Також у 2024 році СІБУР почав будівництво на майданчику заводу з виробництва н-бутиллітію вартістю 6,3 млрд руб. ($68,1 млн). СІБУР називав ці кошти власними інвестиціями в модернізацію підприємства. Проте якраз 2024 року Воронезька область надавала пільги для підприємств, які реалізують особливо значущі інвестиційні проєкти, для модернізації та технічного переоснащення діючих виробництв через звільнення від податку на нове майно на три роки.

Публічна дата уражень: 25 вересня 2026 року

Локація: Ульяновська область, Ульяновськ, пр. Наріманова, 75

Ураження заводу 25.09.2026. Джерело: Exilenova+

Що виготовляє підприємство. Завод спеціалізується на виробництві напівпровідникових приладів та електронної компонентної бази для радіоелектронної апаратури, засобів зв’язку, вимірювальної техніки та техніки спецпризначення. Підприємство має повний виробничий цикл: від розробки до серійного випуску.

За даними Генштабу, завод «Іскра» виробляє напівпровідникові прилади й елементну базу для ВПК. У рамках кооперації є учасником виробництва керованих авіаційних ракет Х-59М2/М2А та бойової машини 72В6 ЗРГК «Панцирь-С» і її модифікацій.

Російські джерела також описують «Іскру» як виробника компонентів для спецтехніки. Серед номенклатури – біполярні та польові транзистори, діоди, транзисторні оптопари, модулі, СВЧ-модулі, керамічні плати тощо.

Хто основні клієнти. Ключові замовники – підприємства радіоелектронного й оборонного комплексу, яким «Іскра» постачає електронні компоненти для військової техніки. Сам завод зазначає, що виконує НДДКР в інтересах міноборони рф і підприємств концерну «Алмаз-Антей», до складу якого входить «Іскра». Серед підприємств концерну потенційними споживачами такої компонентної бази є розробники та виробники радіолокаційних і зенітних систем – ГСКБ «Алмаз-Антей» ім. академіка А.А. Расплетіна, НІЕМИ, НПК «НІІДАР», НПО «ЛЕМЗ», НТЦ «Алмаз-Фазотрон» та ОКБ «Новатор».

За даними ГУР, одним із замовників є АТ «Ярославський радіозавод». У кооперації з виробництва керованих авіаційних ракет Х-59М2/М2А «Іскра» постачає йому транзисторні оптопари 3ОТ127А для передавачів СБ-1АМ.

Серед інших контрагентів у відкритих закупівельних даних фігурує АТ «НПО Електромашина» – підприємство «Уралвагонзаводу» і російського «Ростеху», яке виробляє електрообладнання для бойових машин. У закупівлях зазначено постачання «Іскрою» транзисторів.

Яка кількість працівників. Найсвіжіші дані за 2021 рік: тоді  на заводі було 750 робітників і планувалося набрати ще 250.

Хто контролює. Як зазначалося вище, «Іскра» входить до державного концерну «Алмаз-Антей». Це найбільший оборонний холдинг рф, що об'єднує понад 60 профільних заводів, науково-дослідних інститутів і конструкторських бюро та спеціалізується на виробництві систем ППО, ЗРК, АСУ, РЛС тощо.  Гендиректор «Іскри» Руслан Тарасов очолює підприємство щонайменше з 2010 року. Статутний капітал – 137,2 млн руб. ($1,62 млн).

Скільки рф вклала в завод. Після входження до «Алмаз-Антею» у 2008 році завод пережив масштабну модернізацію, однак концерн не розкриває єдиної суми інвестицій за весь період. Найбільша публічна сума прямого бюджетного фінансування – 300 млн руб. ($7,81 млн) федеральних коштів. У 2014 році ці гроші були вкладені у створення на заводі нової виробничої дільниці.

У 2016–2018 роках на «Іскрі» реалізовувався проєкт «Реконструкція і технічне переозброєння виробництва в забезпечення комплектуючими комплексу ЗК-30» – у межах федеральної цільової програми розвитку ВПК. Але сума не афішувалася.

Ще один показник державної участі: 2021 року Банк росії зареєстрував додатковий випуск акцій заводу «Іскра» за закритою підпискою. Загальна сума випуску за ціною розміщення становила 597 млн руб. ($8,11 млн).

Публічні дати уражень: 15 вересня 2026 року

Локація: Волгоградська область, м. Михайловка, вул. Індустріальна, 2 (є містоутворювальним підприємством).

Ураження заводу 15.09.2026. Джерело: Exilenova+

Що виготовляє підприємство. «Себряковцемент» – один із найбільших виробників цементу в рф (забезпечує близько 6% загальноросійського ринку). Завод виготовляє спеціальні високоміцні марки портландцементу та сумішей, які використовуються підприємствами ВПК та міноборони для військової інфраструктури.

Основна продукція для ВПК:

• аеродромний цемент (спеціалізований високоміцний цемент для зведення та ремонту злітно-посадкових смуг на військових аеродромах, покриттів військових автошляхів);
• мостовий та інфраструктурний цемент (використовується для зведення капітальних оборонних споруд, мостових конструкцій, залізобетонних опор стратегічного призначення);
• цемент для спецоб'єктів енергетики та промисловості (продукція заводу постачається для об'єктів атомної енергетики та гідротехнічних споруд оборонного значення, які мають підвищені вимоги до водо- та морозостійкості).

Хто основні клієнти. Продукція заводу постачається в інтересах оборонного сектору через систему держзакупівель і суміжних підрядників. Міноборони рф і Федеральне агентство спеціального будівництва використовують для зведення та модернізації військових об'єктів, аеродромів, фортифікаційних споруд і бункерів. Також завод відвантажує сировину виробникам залізобетонних виробів і дочірнім структурам, які виготовляють оборонні конструкції, зокрема «зуби дракона» тощо.

Яка кількість працівників. У 2025 році на заводі було 1222 робітники. Чисельність персоналу останніми роками зростає: 2024-й – 1205, 2023-й – 1195, 2022-й – 1172, 2021 рік – 1144.

Хто контролює. «Себряковцемент» є непублічним акціонерним товариством: актуальні відомості про кінцевих бенефіціарів і розподіл часток між акціонерами в держреєстрах не розкриваються. Відомо, що АТ «Себряковцемент» виникло у 1992 році в результаті приватизації державного цементного заводу. Одним із ключових акціонерів був Юрій Смехов. Зараз у наглядовій раді його сини Володимир і Євген Смехови, а також греки Аристодимос Макропулос, Фаїдон Коласис, Кіріакос Христэас.

Гендиректор Сергій Рогачов очолює «Себряковцемент» з 2002 року. Статутний капітал – 137 421 руб. ($1618).

Скільки рф вклала в завод. У відкритих джерелах немає підтвердження значного прямого державного фінансування модернізації «Себряковцементу». Підприємство заявляло, що основні інвестиції в модернізацію здійснювали його засновники з отриманого прибутку – без кредитів і позик. Більш ніж за 20 років на оновлення заводу було спрямовано понад 20 млрд рублів.

Публічні дати уражень: 9 березня, 7 липня та 11 грудня 2024 року, 25 листопада 2025-го, 15 вересня 2026-го

Локація: Ростовська область, Таганрог, пл. Авіаторів, 1.

Ураження 15.09.2026. Фото: Glavcom

Що виготовляє підприємство. ТАНТК ім. Берієва – один із ключових заводів спеціальної та гідроавіації рф. Комплекс поєднує конструкторське бюро та серійне виробництво. Основним відомим продуктом є літак-амфібія Бе-200ЧС, але підприємство також займається військовою авіацією та ремонтом літаків спецпризначення.

За даними Генштабу ЗСУ, на ТАНКТ проводять ремонт і модернізацію стратегічних бомбардувальників Ту-95 і літаків дальнього радіолокаційного виявлення і управління А-50.

ГУР у санкційній базі доповнює, що підприємство випробовує нові зразки авіатехніки, інтегрує системи радіолокаційного дозору й наведення, модернізує А-50, А-100 та Ту-95МСМ. А також здійснює навчання та підготовку льотного й технічного персоналу, здійсненням науково-технічного супроводу, експлуатації та післяпродажної підтримки виробів у замовника.

Російські джерела підтверджують ці дані. Окрім виробництва Бе-200, Бе-200ЧС, Бе-103, Бе-32КМ, Бе-101, Бе-112, Бе-114, Бе-2500 та А-42ПЕ, ТАНТК разом із «Туполєвим» бере участь у програмі глибокої модернізації стратегічних ракетоносців Ту-95МС до рівня Ту-95МСМ.

Хто основні клієнти. Це російські силові відомства та підприємства авіаційно-оборонного комплексу. За даними системи закупівель, підприємство виступало постачальником у 117 контрактах на загальну суму близько 26,5 млрд руб. Серед найбільших замовників – міноборони, МНС, Центр матеріально-технічного та медичного забезпечення МНС, Південний авіаційно-рятувальний центр МНС і 360-й авіаремонтний завод.

АТ «Авіакор – авіаційний завод» також працює з ТАНТК у кооперації за державним оборонним замовленням. Підприємство було субвиконавцем «Авіакору», а «Туполєв» – головним виконавцем контракту міноборони рф на ремонт Ту-95МС, Ту-160 та Ту-22. Окремо серед клієнтів є іноземні замовники – уже після повномасштабного вторгнення. У 2023 році підприємство експортувало авіатехніку до Алжиру.

Яка кількість працівників. За даними мера Таганрога, у 2026 році завод залишається одним із найбільших роботодавців міста, на ньому працює понад 5000 робітників. Для порівняння: у 2011 році на підприємстві було понад 6500 осіб.

Хто контролює. ТАНТК входить до складу ПАТ «Об’єднана авіабудівна корпорація» (ОАК) – державного авіабудівного холдингу, створеного для об’єднання найбільших авіапідприємств рф. ОАК, своєю чергою, належить держкорпорації «Ростех».

Раніше ТАНТК керував його власний гендиректор. Але в липні 2022 року функції одноосібного виконавчого органу були передані ОАК. А 18 травня 2026 року їх передали АТ «Туполєв». Це підприємство також входить до ОАК і ремонтує Ту-160, Ту-95МС, Ту-22М3. Передача управління ТАНТК «Туполєву» фактично ще тісніше пов’язала таганрозьке підприємство з програмами ремонту, модернізації військової авіації.

Статутний капітал – 19,3 млрд руб. ($225 млн).

Скільки рф вклала в завод. Підтримка підприємства включала прямі бюджетні субсидії, погашення боргів, державні та банківські кредити, а також санацію через ОАК.

У 2009 році федеральний уряд погасив 117 млн руб. ($3,69 млн) боргів ТАНТК і «Таганрозької авіації» – двох окремих на той час авіабудівних підприємств Таганрога, які згодом об’єднали. Тоді ж ВЕБ відкрив під гарантії ОАК кредитну лінію на 240 млн руб. ($7,57 млн).

У 2011 році ТАНТК взяв в Ощадбанку рф 8,03 млрд руб. ($273,2 млн) кредиту зі ставкою 7,9% річних і строком чотири роки. Цей борг підприємство погасило, але фінансові проблеми через нього загострилися. ТАНТК брав кредит для виконання держконтракту з МНС на будівництво літаків-амфібій Бе-200ЧС. Але завод зірвав терміни постачання.

Через нарахування величезних штрафів від МНС підприємство не змогло вчасно повернути гроші. Тож ТАНКТ рятували від дефолту за допомогою масштабних фінансових держвливань. Борг спочатку рефінансували, а згодом покрили шляхом додаткових емісій акцій. Так, 2016 року мінпромторг рф надав заводу бюджетну субсидію 3,5 млрд руб. ($52,2 млн) для зниження боргу. А у 2021 році відбулася санація через ОАК. ТАНТК розмістив 37,16 млн додаткових акцій на 18,57 млрд руб. ($252 млн). У 2023 році підприємство розпочало нову допемісію на 8,9 млрд руб., але весь обсяг не був викуплений. За підсумками 2023 року, завод залучив 1,13 млрд руб. ($13,3 млн). У подальшому частина акцій оплачувалася не грошима, а зарахуванням боргових вимог.

Окремим каналом державного фінансування були НДДКР для міноборони. У 2006 році відомство уклало з ТАНТК контракт на 242 млн руб. ($8 млн) на розробку А-100 «Прем'єр» – перспективного літака дальнього радіолокаційного виявлення й управління, який мав замінити А-50. У 2010 році міноборони визнало проєкт безперспективним і припинило фінансування.

Перелік уражених Силами оборони України підприємств російського ВПК (ранжовано за датою ураження з початку 2026 року)

Джерела: звіти Генштабу ЗСУ, відкриті дані