У дитячому та юнацькому спорті більшість секцій працює за спільним планом: уся група отримує однакове тренувальне навантаження, хоча кожен спортсмен реагує на нього по-різному. Український тренер із кікбоксингу Володимир Буртовий побудував власну методику підготовки навколо протилежного принципу. Інтенсивність у ній підбирається під поточний стан конкретного спортсмена. Підхід, який він розробляв роками у Дрогобичі, сьогодні застосовують кілька місцевих тренерів, а сам автор продовжує тренерську роботу вже у США.
Кандидат у майстри спорту України з кікбоксингу, бронзовий призер Кубка Європи WAKO та багаторазовий призер чемпіонатів України, Володимир понад десять років виступав у кікбоксингу, рукопашному бою й хортингу, а з 2014 року почав тренувати. Саме тренерська практика підштовхнула його до систематизації власного досвіду у методику.
В основі підходу лежить регулярний контроль і самоконтроль спортсмена. Кожен вихованець веде щоденник, у якому фіксує обсяг та інтенсивність тренувань, результати занять і змагань, а також показники самопочуття: сон, апетит, бажання тренуватися, пульс, артеріальний тиск, масу тіла. Тренер регулярно переглядає ці записи й на їх основі визначає, що скоригувати у наступних заняттях.
Другий елемент – функціональне тестування: залежно від етапу підготовки застосовуються проба Летунова, Гарвардський степ-тест, тест PWC170, ортостатична проба, вимірювання життєвої ємності легень та динамометрія. Ці інструменти дозволяють оцінити рівень фізичної форми, адаптацію до навантажень і швидкість відновлення. Головна мета такого моніторингу, за словами автора, полягає в тому, щоб забезпечити безпечний розвиток кожного спортсмена й вчасно помітити перевтому, а не просто накопичити цифри.
Такий підхід має коріння в освіті тренера: у Дрогобицькому педагогічному університеті він навчався за напрямом реабілітології, і знання з анатомії та відновлення лягли в основу його роботи з фізичними навантаженнями.
За понад десять років тренерської роботи через групи Буртового пройшло понад 60 юних спортсменів, серед них призери обласних і регіональних турнірів. Але його систему випробували не лише діти. Першим дорослим спортсменом, який пройшов повний цикл підготовки за нею, став Мар'ян Гуржій, багаторазовий чемпіон світу з єдиноборств. Він тренувався за методикою близько трьох місяців, і за цей період, за його спостереженнями, покращилися функціональний стан, витривалість і швидкість відновлення, а вага змінювалася збалансовано, без шкоди для організму. Точних кількісних показників саме цього періоду автор не наводить, оскільки окремого статистичного аналізу не проводив, проте загальний вплив на готовність до змагань Гуржій оцінив як позитивний.
Практичну користь методики підтверджує й досвід інших тренерів, які застосували її у власній роботі. Олег Коваль, тренер дрогобицького клубу «Спартак», використав елементи підходу у підготовці боксерів з 2019 року. За його оцінкою, функціональні тести дали об'єктивніший спосіб визначати готовність спортсмена, а самі бійці навчилися краще контролювати пульс і дихання, що прискорило їхнє відновлення між боями. У єдиноборствах цей чинник впливає на результат не менше за техніку. З 2020 року окремі елементи методики використовують і тренери клубу «Еней» у Дрогобичі, Мар'ян Гуржій та Андрій Шевчук. Напрацювання презентувалися у професійному спілкуванні, коли тренери обмінювалися досвідом і обговорювали підходи до підготовки, але надалі Володимир планує поширювати свою методику більш масштабно.
Індивідуальний підхід, на якому наполягає автор системи, потребує від тренера більше часу й уваги, ніж робота за єдиним планом на всю групу. Натомість він знижує ризик перетренування й травм, а це питання особливо гостро стоїть у дитячому спорті. Поєднання щоденника, самоконтролю й функціональних тестів дає тренеру об'єктивну картину стану кожного спортсмена, тоді як звична робота часто спирається лише на враження від заняття.
Сьогодні Володимир Буртовий розвиває свій підхід уже за океаном, у США, зберігаючи зв'язок із дрогобицькими клубами, де його методику продовжують застосовувати. Напрацювання, які виросли з практики у невеликому українському місті, знайшли застосування і в роботі інших фахівців, і за кордоном. Для аматорського тренерського середовища це рідкісний випадок, коли авторський метод продовжують застосовувати інші фахівці незалежно від присутності його творця.