Що відомо про нового керівника Укроборонпрому Івана Гаврилюка і чому звільнялися його попередники

Генерал-лейтенант Іван Гаврилюк став генеральним директором акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість». Рішення про призначення наглядова рада підприємства ухвалила 3 листопада за результатами відкритого конкурсу та фінальних співбесід із кандидатами.

З 2014 року до Гаврилюка концерн очолювали шестеро керівників: Герман Сметанін, Олег Гуляк, Юрій Гусєв, Айварас Абромавичус, Павло Букін і Роман Романов. Чим відомий новий гендиректор, який шлях він пройшов до цієї посади та за яких обставин його попередники залишали Укроборонпром, пояснює Mind.

Від військової логістики до оборонних закупівель

Іван Гаврилюк – генерал-лейтенант ЗCУ. Він народився 19 квітня 1971 року в селищі Іванопіль на Житомирщині. Військову службу розпочав у 1988 році. Закінчив Сумське вище артилерійське командне училище (1992 рік), Національну академію оборони України (2004) та Національний університет оборони України (2018).

Першу частину кар’єри Гаврилюк провів на командних і штабних посадах у структурах ракетних військ та артилерії. Згодом працював у системі тилового забезпечення армійського корпусу.

Після початку російської агресії у 2014 році обійняв посади в організаційно-плановому управлінні, а згодом очолив тил Збройних Сил України. У 2018–2020 роках керував Головним управлінням логістики ЗСУ та був заступником начальника Генштабу. У березні 2020 року Гаврилюк звільнився з військової служби в запас і працював радником командувача Сил логістики ЗСУ.

Після початку повномасштабного вторгнення повернувся до війська: його призначили начальником управління зв’язку та інформаційних систем штабу Командування Сил логістики. У 2022–2023 роках він також працював заступником головного інспектора Міністерства оборони.

У жовтні 2023 року Кабмін призначив Гаврилюка заступником міністра оборони, а у травні 2024-го – першим заступником міністра. На цій посаді він, зокрема, відповідав за питання оборонних закупівель.

У травні 2026 року залишив Міноборони, а в червні став радником першого віцепрем’єр-міністра – міністра енергетики Дениса Шмигаля з питань оборонно-промислового комплексу на громадських засадах.

Після відставки Сметаніна Гаврилюк тимчасово виконував обов’язки генерального директора Укроборонпрому. Тепер він очолив компанію на постійній основі.

У 2017 році Іван Гаврилюк привернув увагу журналістів, виступивши в суді свідком захисту на боці тодішнього заступника міністра оборони, генерал-лейтенанта Ігоря Павловського. Останнього затримали детективи НАБУ і САП у справі про розтрату 149 млн грн на закупівлях пального для Міноборони. У цій справі фігурувала компанія «Трейд Коммодіті».

Тоді в суді Іван Гаврилюк (був начальником тилу Збройних Сил) зазначив, що вони з Павловським дружать сім’ями, є сусідами, а також охарактеризував затриманого як «надійного, вірного товариша…». Справа Павловського досі перебуває у судовому розгляді, вирок не винесений.

Гучна справа за участі Івана Гаврилюка сталась у квітні 2024 року, коли він за власним бажанням залишив посаду першого заступника міністра оборони (міністром був Рустам Умєров). За інформацією «Суспільного», звільнення начебто було пов’язане з передачею 78 млрд грн від Агенції оборонних закупівель (АОЗ) у розпорядження Держприкордонслужбі на закупівлю боєприпасів у польської фірми PHU Lechmar. Тоді за повідомленням народного депутата Ярослава Железняка, «це рішення провів перший заступник Міноборони Гаврилюк».

Іван Гаврилюк знову був призначений першим заступником міністра оборони в липні 2025 року, коли міністром став Денис Шмигаль. У червні 2026 року, після звільнення з Міноборони (уже за Михайла Федорова), Гаврилюк свідчив у парламентській ТСК з розслідування можливих порушень у сфері оборони. За його словами, під час наради 2 квітня 2025 року Рустам Умєров заявив, що «нібито ходять чутки, що генерал Гаврилюк разом із начальником центрального управління оборонних ресурсів Генерального штабу, полковником Бусилем, крадуть гроші на закупівлі зброї». Як сказав Гаврилюк, це стало основною причиною його звільнення у квітні 2025 року.

Що відомо про завдання нового керівника

Одне з головних завдань Івана Гаврилюка – збільшити виробничі спроможності підприємств Укроборонпрому. Саме на цьому наголосила компанія в повідомленні про його призначення 3 листопада. Водночас перед новим гендиректором стоїть масштабніше управлінське завдання – продовжити перебудову державної оборонної промисловості.

Ще 12 жовтня 2026 року, після зустрічі з наглядовою радою компанії та тодішнім в.о. гендиректора Іваном Гаврилюком, Денис Шмигаль повідомив про намір перетворити Укроборонпром на холдингову компанію. Вона має об’єднати інші державні оборонні активи в єдину структуру. За задумом уряду, це має допомогти підвищити ефективність виробництва та управління.

На той момент Шмигаль назвав кілька завдань для компанії: забезпечувати фронт зброєю, розвивати нові технології, щоб зберігати конкурентоспроможність, сформувати повноцінне правління та оновити структуру управління. Конкурс на посаду гендиректора був лише одним із кроків у цьому процесі.

Хто керував Укроборонпромом до Гаврилюка

За час російсько-української війни концерн уже змінив багато керівників. Нижче – про тих, хто очолював його з 2014 року, та обставини їхнього звільнення.

Роман Романов (2014–2018). До призначення до Укроборонпрому працював у бізнесі. У грудні 2017 року прем’єр-міністр Володимир Гройсман ініціював його звільнення через заборгованість із зарплати на Миколаївському суднобудівному заводі, який входив до складу концерну. Причиною боргу була, зокрема, відсутність компенсації витрат підприємства на утримання недобудованого ракетного крейсера «Україна». Романов заперечував звинувачення Гройсмана та відмовлявся погашати цю заборгованість коштом концерну, вважаючи таке рішення незаконним.

У лютому 2018 року президент Петро Порошенко підписав указ про звільнення Романова. Сам керівник заявляв, що написав заяву ще попереднього року. За його словами, за час роботи концерн передав Збройним Силам, Нацгвардії та іншим силовим структурам понад 16 тис. одиниць озброєння та військової техніки.

Павло Букін  (2018–2019). До цього він очолював державну компанію «Укрспецекспорт», яка займається експортом та імпортом озброєнь і військової техніки.

Букін залишив посаду в серпні 2019 року. Його звільнення відбулося після оприлюднення журналістських розслідувань Bihus.Info про корупційні схеми в оборонній сфері. Журналісти повідомляли, зокрема, про закупівлю російських комплектуючих для ремонту військової техніки за завищеними цінами та можливу причетність до схем людей з оточення тодішнього заступника секретаря РНБО Олега Гладковського.

У розслідуванні фігурував і Букін. Журналісти припускали, що він був обізнаний щодо закупівель і міг одержати неправомірну вигоду. Сам Букін звинувачення відкидав. Указ президента Володимира Зеленського про його звільнення не містив пояснення причин.

Айварас Абромавичус (2019–2020). Черговим гендиректором концерну став литовський фінансист і колишній міністр економічного розвитку і торгівлі України. Абромавичус мав досвід реформування державного сектору: під час роботи в уряді Арсенія Яценюка брав участь у реформі державних підприємств і запуску Prozorro. В Укроборонпромі він мав займатися трансформацією концерну та зміною системи управління.

Але вже в жовтні 2020 року президент звільнив Абромавичуса. В указі причину не зазначили. Його каденція припала на період політичних змін: після відставки уряду Олексія Гончарука та кадрових перестановок у владі відносини керівництва концерну з Офісом Президента стали напруженими. Сам Абромавичус раніше говорив про невизначеність свого становища та не приховував, що не планував надовго залишатися в оборонній галузі.

Юрій Гусєв (2020–2023). Він  був заступником міністра оборони у 2014–2016 роках, з липня 2019-го до грудня 2020 року – головою Херсонської обласної державної адміністрації.

Гусєв керував Укроборонпромом під час повномасштабного вторгнення. Одним із головних завдань його команди була реорганізація державного концерну. У березні 2023 року уряд створив акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» шляхом перетворення Укроборонпрому.

У червні 2023 року Гусєв залишив посаду. В указі президента зазначено, що його звільнили згідно з поданою заявою. Сам Гусєв пов’язував завершення своєї роботи з виконанням завдання щодо реформи концерну та створенням нового акціонерного товариства.

Водночас у ЗМІ фігурували версії, що звільнення Гусєва відбулось якраз через невиконання державних програм. Зокрема, за інформацією «Економічної правди» (з посланням на власні анонімні джерела), він не зміг забезпечити реалізацію програми з виробництва ракет «Сапсан», а також до нього начебто були претензії щодо недостатніх обсягів випуску бронетехніки, протитанкових комплексів і боєприпасів. У свою чергу видання Defense Express вважає, що Юрія Гусєва звільнили через невиконання завдань із реформування корпоративного управління Укроборонпрому.

Герман Сметанін (2023–2024, 2025–2026). Уперше він очолив Укроборонпром 28 червня 2023 року. На момент призначення йому був 31 рік. До цього Сметанін працював на керівних посадах у Львівському та Харківському бронетанкових заводах, а також на заводі імені Малишева.

У вересні 2024 року Верховна Рада призначила Сметаніна міністром з питань стратегічних галузей промисловості України. У липні 2025 року після відставки уряду Дениса Шмигаля він залишив посаду міністра. Невдовзі Сметанін повернувся до Укроборонпрому: наглядова рада призначила його керівником за результатами конкурсу.

14 липня 2026 року він повідомив, що завершує роботу на посаді. Причини відставки Сметанін публічно не пояснив. Втім, вона відбулася після російської атаки на Київщину 6 липня – тоді внаслідок детонації боєприпасів на складі у Вишневому загинули люди та була пошкоджена житлова забудова. Володимир Зеленський підтвердив, що склад належав одному з підприємств Укроборонпрому, і заявив про кадрові рішення.

Олег Гуляк (2024–2025). Він очолював Укроборонпром із вересня 2024-го до липня 2025 року. Спочатку був тимчасовим виконувачем обов’язків гендиректора, а 21 жовтня 2024 року наглядова рада призначила його на посаду за результатами конкурсу. До цього Гуляк працював радником Германа Сметаніна з питань військового співробітництва. У 2021–2024 роках був командувачем Сил логістики ЗСУ.

Після повернення Сметаніна в липні 2025 року наглядова рада повідомила, що Гуляк переходить на іншу посаду у сфері державної оборонної промисловості, не уточнивши, на яку саме.