Прем’єри тижня: «Сільвіо та інші» та «Ван Гог. На порозі вічності»
Новий фільм Паоло Соррентіно про Сільвіо Берлусконі та стрічка про великого імпресіоніста, яку зняв сучасний художник
«Сільвіо та інші»
Сюжет. Тиран і жартівник, гедоніст і романтик, скандальний політик та мільярдер – Сільвіо Берлусконі став іконою для італійських нуворишів. На божевільних вечірках і дорогих прийомах в Римі і на Сардинії, серед розпусти і калейдоскопа дівчат його завжди оточують найвпливовіші і найнебезпечніші люди, готові на все, аби отримати доступ до живої легенди.
В українському прокаті: з 3 січня 2019 року.
Бекґраунд. Паоло Соррентіно – один із головних італійських режисерів сучасності, лауреат премій «Оскар», «Золотий глобус», BAFTA і Європейської кіноакадемії за стрічку «Велика краса». У головній ролі – Тоні Сервілло: раніше вони працювали разом над п’ятьма фільмами, зокрема, стрічками «Дивовижний» і «Велика краса». Як і «Дивовижний», «Сільвіо та інші» присвячений феномену італійської політичної культури.
«Моя стрічка не зовсім про Берлусконі – вона більше про італійців. Не про всіх, тільки про частину з них. Вона – про красу життя і красу вульгарності», – коментує свій фільм Соррентіно. За словами режисера, він мріяв показати Сільвіо Берлусконі у незвичному ракурсі, подивитися на нього іншими очима, розповісти про біль, страхи цієї людини і зрозуміти його мотиви.
В Італії фільм удостоївся чотирьох премій «Срібна стрічка», яка присуджується Італійською національною асоціацією кіножурналістів – стрічку відзначили за найкращу жіночу роль, сценарій, жіночу та чоловічу ролі другого плану.
«І політична сила, і взагалі позиція Берлусконі зараз стали значно слабкішими. Тобто утворилася певна історична дистанція по відношенню до нього. Тепер є можливість говорити про Берлусконі більш об'єктивно, уникаючи того, щоб його ненависники чи шанувальники висловлювалися з приводу кожної сцени. Готуючись до зйомок, я багато читав – в Італії величезна кількість найрізноманітнішої літератури про Берлусконі. Але багато я і придумав», – розповів в одному з інтерв’ю Паоло Соррентіно.
За словами режисера, фільм не повністю заснований на реальних подіях – адже було прагнення створити такі вигадані сюжети, які будуть дуже схожими на реальне життя. «Це фільм про світ, який існує навколо Сільвіо, причому у певний історичний період. Цей світ вульгарний, не можна цього заперечувати. Але треба визнати, що вульгарність часом буває дуже красивою. Мені постійно говорять про гротеск у моїх стрічках, але, чесно кажучи, я не розумію, про що мова, тому що, на мій погляд, там все дуже реалістично. В Італії я випустив фільм у двох частинах, тому що він містить велику кількість інформації, актуальної виключно для італійської публіки. Мені здалося, що у світовому прокаті вона може здатися незрозумілою», – говорить Соррентіно.
Вам сподобається, якщо: вам цікаво побачити нову стрічку від сучасного класика кінематографу, вихід кожної кінокартини якого є справжньою кіноподією, оцінити естетичну та музичну складові (наприклад, композицію від Agnes Obel) та зазирнути за лаштунки буржуазного світу, який здається одночасно привабливим і відразливим.
Вам не сподобається, якщо: ви очікуєте на новий шедевр від Паоло Соррентіно – «Сільвіо та інші» використовує звичні прийоми кінорежисера, як естетські кадри пейзажів та гарних жіночих фігур, а також філософські розмірковування з вуст персонажів, але цього разу іноді смішно, іноді просто ефектно – щоб дещо карикатурно розповісти про скандальну особистість.
Головна причина подивитися: оцінити спробу незвично «увіковічити» легендарну постать сучасної італійської політики, не даючи при цьому негативної чи схвальної оцінки, а більше фантазуючи на теми особистого та публічного життя Берлусконі на основі повідомлень зі ЗМІ та реакцій італійців.
«Ван Гог. На порозі вічності»
Сюжет. В основі кінооповіді – «літопис» останніх років життя великого Вінсента Ван Гога, які він провів у французькому місті Арль та Овер-сюр-Уаз. За цей недовгий період невизнаний геній створює шедевр за шедевром, зловживає алкоголем, важко переносить від’їзд друга Поля Гогена, відрізає собі вухо, потрапляє до психіатричної лікарні та вчиняє самогубство у віці 37 років…
Він був схиблений на живописі та мріяв змінити світ. Його картини майже не продавалися за життя, а тепер вони чи не найдорожчі серед робіт усіх імпресіоністів.
В українському прокаті: з 3 січня 2019 року
Бекґраунд. Режисером виступив художник Джуліан Шнабель. Картини Шнабеля виставлялися в музеях Амстердама, Лондона, Парижа, Нью-Йорка, Мюнхена, Брюсселя, Барселони, Торонто та Венеції. У травні 2017 Шнабель анонсував, що поставить фільм про живописця Вінсента Ван Гога з Віллемом Дефо у головній ролі. Сценарій фільму режисер написав спільно з французьким сценаристом Жан-Клодом Карр'єром. Про сюжет стрічки Шнабель сказав: «Це фільм про живопис і живописця, та їхній зв'язок з нескінченністю. Це каже художник. Тут те, як я відчував найважливіші моменти його життя; це не офіційна історія – це моя версія. Але вона, як я сподіваюсь, зможе наблизити вас до нього».
Локаціями для зйомок стали Арль та Овер-сюр-Уаз у Франції, де Ван Гог перебував упродовж останніх років свого життя.
За втілення одного з найвидатніших художників усіх часів Вінсента Ван Гога виконавця головної ролі Віллема Дефо було номіновано на «Золотий глобус». Стрічка також отримала три нагороди на 75-му Венеційському міжнародному кінофестивалі.
Вам сподобається, якщо: ви готові до експериментальної подачі історії про творчі пошуки та вагання Ван Гога, коли режисером стрічки виступає художник; перечитати листування Ван Гога із братом Тео, якого він дуже любив, а також передивитись стрічки «Вінсент і Тео» із Тімом Ротом у головній ролі, а також мальовану анімацію «З любов’ю, Вінсент», щоб порівняти із більш влучними кіноісторіями про видатного митця.
Вам не сподобається, якщо: ви хочете побачити історію із «класичним» розвитком сюжету – «Ван Гог. На порозі вічності» частково складається із мовчазних кадрів зі «смиканою» камерою, що вводить у розслаблений, але сонливий стан – стрічці дещо бракує динаміки.
Головна причина подивитися: оцінити новий погляд на життя одного з найзагадковіших художників XIX сторіччя, який не припиняє цікавити мистецтвознавців, кінематографістів та справжніх поціновувачів живопису.