Сюжет. Грудень 1897 року, Париж. Едмону Ростану немає й тридцяти, у нього двоє дітей, яких треба годувати й одягати. Минуло вже два роки, як він не може нічого написати. У відчаї він обіцяє своєму патронові принести нову грандіозну і сміховинну віршовану п'єсу. Зрадівши, патрон призначає дату прем'єри. Проблема лише в тому, що в Едмона є тільки назва. Він обов'язково повинен вкластися у строки, ігноруючи капризи актрис, ідіотські вимоги продюсерів, ревнощі власної дружини, любовні афери найкращого друга. І зробити все це, незважаючи на той факт, що в його успіх не вірить ніхто, зокрема й він сам.
В українському прокаті: з 9 травня
Бекґраунд. Сценарист та режисер Алексіс Михалик виношував ідею цієї стрічки понад 15 років. Зйомки фільму проходили в Празі, де знімальна група маскувала вулиці, щоб відтворити Париж кінця XIX століття. Михалик примітив виконавця головної ролі Тома Солівереса у 2008 році, коли молодий актор займався театром в Авіньйоні.
Серед найвідоміших драм Едмона Ростана – «Принцеса Мрія» (La Princesse lointaine, 1895), яка воскрешає історію провансальського трубадура ХІІ століття Джауфре Рюделя, і «Самаритянка» (La Samaritaine, 1897), де на сцену переноситься епізод з Нового Заповіту.
Після гучного тріумфу віршованої п'єси «Сірано де Бержерак» (Cyrano de Bergerac, 1897), дія якої розгортається у Франції XVІІ століття, Ростан став одним із найвідоміших європейських драматургів. Трохи менший успіх мала п'єса «Орлятко» (L'Aiglon, 1900), поетична драма про долю сина Наполеона. У 1910 була поставлена сатирична комедія «Шантеклер» (Chantecler), де було використано прийоми байок про тварин.
Ростан вдихнув нове життя в майже зниклі на той час форми – поетичну драму й романтичну трагедію. Вдалий вибір сюжетів, майстерне володіння мовою і складанням віршів чимало сприяли його успіху, якого не змогла похитнути критика. Досить рано, у віці 33 років, Ростан був обраний до Французької академії.
Вам сподобається, якщо: ви хочете побачити легку витончену комедію про те, як дедлайн спонукав автора піти на своєрідну авантюру, яка врешті-решт увінчалася для Ростана успіхом і реабілітувала його письменницьке ім’я.
Вам не сподобається, якщо: вам не до вподоби французькі історичні стрічки, а тим більше – театралізоване кіно про творчі пошуки і створення вистави, але з жартами й динамікою.
Головна причина подивитися: побачити в дещо романтизованій формі те, як іноді певний збіг обставин мобілізує авторські ресурси та спонукає до створення сміливого твору, а «справа випадку» залишається у віках і протягом століть лишається актуальною.