Джазові підсумки: чим іще запам'ятався Leopolis Jazz Fest 2019
Кого вітали і за ким сумували учасники та гості нещодавнього фестивалю
Про враження від перших двох днів цьогорічного міжнародного фестивалю Leopolis Jazz Fest, що тривав у Львові з 26 по 30 червня, Mind писав раніше. Тепер, через тиждень, усі емоції та враження трохи вщухли – і настав час підбити деякі загальні підсумки.
Кенні Баррон: скромна чарівність американського джазмена
Кенні Баррон під час отримання нагороди Leopolis Jazz Fest 2019
Третій, американський вечір почав The Kenny Barron Quintet. 76-річний піаніст – людина великого творчого і педагогічного досвіду. Музикант дев'ять разів номінувався на Grammy, але так і не став лауреатом (геть незаслужено). Зате у Львові отримав премію ім. Едді Рознера – статуетку і грошовий приз – справедливу, гідну нагороду.
Скромний і привітний Баррон понад 25 років викладав джазову гармонію в Ратгерському університеті штату Нью-Джерсі, а зараз працює у престижному музичному вузі Нью-Йорка – Juilliard School. Тому настільки терпляче-змістовним був його майстер-клас і відповіді на запитання учнів і журналістів.
Протягом творчого шляху Баррон випустив понад 40 платівок, величезний вплив на нього справило п'ятирічне співробітництво зі славктним трубачем Діззі Гіллеспі. З піаністом грали найяскравіші зірки 60-80-х років минулого століття: трубач Фредді Хаббард, мульти-інструменталіст Юсеф Абдул-Латіф, тенор-саксофоніст Стен Гетц. Він – шестиразовий лауреат премії «Кращий піаніст», що присуджується Асоціацією джазових журналістів (JJA).
Кенні Баррон та басист Кійоші Кітагава (справа) на сцені фестивалю
Концерт вийшов захоплюючим. Неможливо було ні на мить відволіктися на щось інше, настільки оволоділи музиканти увагою аудиторії. Грали ззовні спокійно, але з великим внутрішнім напором. Виконали різностильові композиції з колекцій Діззі Гіллеспі, Абдулли Ібрахіма, Телоніуса Монка.
Чудово імпровізували партнери Баррона – Маркус Стрікленд (тенор-саксофон), Райлі Мулекар (труба), Кіоші Китагава (контрабас) і Джонатан Блейк (барабани). Грали гаряче, до поту, під кінець енергетика та градус напруження просто зашкалювали. Кожен музикант квінтету – справжній велетень своєї справи, яскрава індивідуальність. І в той же час, їхня взаємодія та зіграність були просто ідеальними.
Після концерту містер Баррон сказав кілька слів нашому виданню.
– Я дуже радий побувати у вашій країні і цьому місті. Про український джаз поки нічого не чув, але до вашої класичної музики ставлюся з розумінням. У слов'янській музиці присутня певна печаль, що викликає в серці меланхолію.
– У вас є проекти з оркестром?
– Так, працював у супроводі оркестру Голландського радіо.
– Хто з численних партнерів найбільше впливав на ваше музичне становлення?
– Гадаю, Стен Гетц. Можливо, не стільки він та інші партнери впливали на мене, скільки ми обопільно вплинули один на одного. Особливо яскраво мені запам'ятався дует зі скрипалем Реджиною Картер, з якою в 2001-му році тільки удвох записали альбом (Freefall, на лейблі Verve. – Mind). Нам обом було цікаво працювати разом, і для мене цей проект був дуже важливим.
– А яким складам ви віддаєте перевагу?
– Тріо, квінтет, і, можливо, секстет.
Американо-українська джазова «співпраця»
Виступ Боббі МакФерріна
У другому сеті очікувано потішив великий вокальний проект за участю знаменитого вокаліста-імпровізатора Боббі МакФерріна. З ним на сцену вийшли учасники прославленого українського джазового секстету ManSound, співачка Джамала, «дівочий» гурт UP та інші молоді вітчизняні музиканти.
Зоряний імпровізатор привіз «помічників» – чотирьох професійних колег: двох досвідчених чоловіків-бітбоксерів і двох леді-імітаторів. Спочатку вони розважали публіку камерним складом. Але через кілька композицій на сцені з'явився величезний хор Львівської Національної музичної академії ім. Миколи Лисенка. І разом, залучивши весь зал, гості проспівали великі українські та африканські композиції.
Виступ Боббі МакФерріна з хором
МакФеррін – відмінний організатор музичного процесу, недарма у минулому він кілька разів успішно диригував великими симфонічними колективами. У концерті звучали лише вокал і бітбокс. Причому «п'ятий елемент хіп-хопу» був настільки природним, що очі глядачів мимоволі шукали на сцені відсутню ударну установку.
Талановитий «плантатор»
Виступ Жона Клірі
Родзинкою передостаннього фестивального вечора став виступ на сцені парку ім. Б. Хмельницького дивовижного соул-блюзмена з Луїзіани – містера Жона Клірі. Задоволення і захоплення цим живим, безпосереднім, веселим, розумним музикантом, що володіє всіма прийомами традиційного фортепіано, складно передати словами. Його тріо The Absolute Monster Gentlemen (сам Клірі плюс бас Корнелл Вільямс і барабанщик Алекс Джозеф Хол) зачарувало з перших звуків. Прості мелодії, невигадливі гармонії і ритми вели за собою всіх присутніх.
У своєму великому брилі та окулярах а-ля Кіт Базиліо Клірі швидше нагадував американського плантатора, ніж прославленого музиканта. Але навіть не надто фотогенічна зовнішність і відсутність «академічно правильного» голосу не заважали артисту вражати аудиторію різноманітними «прийомчиками», несподівано-свіжими серед простих акордів гармоніями і ритмічними перебивками.
Перемоги та нагороди
Ще до завершення фестивалю визначилися переможці конкурсу серед молодих українських джазових колективів, який щорічно проводиться організаторами. В Street music by Leopolis Jazz взяли участь 42 колективи. Слухачі відправили «на їхню користь» 2 782 sms.
Третє місце посіла група Golden Brass зі Львова; друге – Envoys Group з Києва. Головна перемога дісталася львів'янам із SECRET FORÉST. Усі переможці отримали грошові призи на покупку музичного обладнання: відповідно 10, 15 і 25 тис. гривень.
Гіркота втрат
Стартова прес-конференція
Ще під час стартової прес-конференції Leopolis Jazz Fest учасники та гості фестивалю вшанували хвилиною мовчання пам'ять Героя України Василя Сліпака – львів'янина, талановитого соліста Паризької опери, який пішов добровольцем в АТО і три роки тому загинув на Сході України якраз у дні фестивалю.
А три дні потому, 29 червня, присутні в парку ім. Хмельницького згадували Маркіяна Іващишина – львівського поета і організатора багатьох тутешніх джазових та інших музичних проектів, який несподівано помер рівно 40 днями раніше. Як зазначив головний ідеолог львівського фесту Олексій Коган, це непоправна втрата для місцевого музичного руху.
Маркіян Іващишин