17-й фестиваль «Вечори французького кіно»: чим цікавий фільм «Тріумф»

Сюжет. Стрічка розповідає про новоспеченого режисера, який живе мрією про тріумфальну прем’єру в Парижі. Тим часом його трупа – це учасники тюремного театрального гуртка, які тільки того й чекають, що дозволу на виїзд за межі в’язниці.

У ролях: Кад Мерад, Девід Айала, Ламін Чіссоко та інші.

В українському прокаті: з 3 лютого 2022 року.

Бекґраунд. Щорічний фестиваль «Вечори французького кіно» проводиться вже в 17-е, незмінно тішачи глядачів різноманітною програмою, до якої входять стрічки, що здобули визнання на різних фестивалях і не тільки. Подібний формат – чудова можливість відпочити від звичних прем'єр широкого прокату, паралельно дізнаючись, чим живе і що продукує конкретна країна, у даному випадку – Франція.

Отже, «Тріумф». Зрозуміло, не варто й думати про те, що на нас чекає щось романтичне та легке, оскільки перша ж сцена відправляє глядачів у суворі тюремні реалії. Саме тут нас знайомлять не лише з головним героєм, а й з іншими дійовими особами, які також вплинуть на розвиток історії. Зав'язка обіцяла багато, адже вже з перших хвилин ми розуміємо, що персонажі – не банальні пустушки, які опинилися в певний момент життя там, звідки хочеться якнайшвидше перейти до наступного етапу. Щоправда, це не завжди можливо, особливо якщо ти відбуваєш термін за гратами.

Історія про не найуспішнішого актора, який роками чекає на отримання бажаної ролі та паралельно перебивається будь-якою оплачуваною роботою – універсальна за своєю суттю, адже вступні дані підходять для різних сфер. Проте все змінює той факт, що в рамках чергового такого підробітку головний герой перебуває у в'язниці (на щастя, без проблем із законом), щоб поставити п'єсу Самюеля Беккета. Не треба пояснювати, наскільки це непросте завдання, коли реалізація лягає на плечі ув'язнених, які спочатку без будь-якого ентузіазму сприймають нову «вільну» людину у своїй компанії.

Сюжет картини має реальне коріння, оскільки у Швеції вже був досвід подібної постановки за участю актора та ув'язнених – понад три десятки років тому. Так, творцям довелося осучаснювати історію та враховувати французькі реалії, але це не стало проблемою. «Тріумф» не втрачав легкості ані на хвилину розповіді, а головне досягнення – дійові особи, які утворили колектив, готові мужньо переносити падіння, щоб досягти поставленої мети.

Слід зазначити, що фільм Еммануеля Курколя демонструватиметься у кінотеатрах України не лише в рамках щорічного французького фестивалю, що зробить стрічку доступнішою. Безумовно, вражаючі збори – малоймовірний розклад, проте це не завадить справді зацікавленому глядачеві отримати насолоду від перегляду. Коли комедія будується на драматичному фундаменті та має безліч практично непомітних прошарків – це вражає.

Вам сподобається, якщо: хочете подивитися глибоке кіно, в якому за комедією ховається безглузда і життєва драма про пошук місця у творчості та житті. «Тріумф» уникає шаблонності та поверховості оповіді, що неодмінно знайде відгук у глядачів.

Вам не сподобається, якщо: очікуєте побачити стандартну комедію, де все чітко поділено на «біле» та «чорне».

Чому варто подивитися? «Тріумф» – не лише картина про велику мрію, в яку важко повірити не лише збоку, а й безпосередньо самим учасникам. Кіно відкриває завісу людської душі, оголюючи набагато більше, ніж банальне «Я мрію про…» Театр – той майданчик, де втрачені душі отримують можливість самовиразитися і довести всім іншим, що чогось варті у цьому світі. У світі, який часом надто жорстокий навіть до тих, хто не чинив жодних правопорушень, що вже говорити про решту членів суспільства, що загриміли за ґрати.

Як не дивно, але переважаючий «тюремний» екранний час дуже точно і дієво розкриває просту, але таку справжню і зрозумілу думку про могутню силу свободи та прагнення до неї. Не менш важливий і інший посил: краще сміятися, ніж вкотре лити сльози. З цим складно посперечатися, чи не так?