Тримаємо стрій, підтримуємо дух: у Львові пройшов концерт студентів-піаністів із Харкова
Як вдається поєднувати прихисток від війни та подальше навчання
10 травня в Малому концертному залі ЛДМЛ ім. Соломії Крушельницької відбувся концерт фортепіанної музики. Його підготували студенти кафедри спеціального фортепіано Харківського національного університету мистецтв (ХНУМ) ім. Івана Котляревського. 12 вихованців кафедри виконали по 1-3 твори українських та західноєвропейських композиторів різних епох.
На початку концерту ведуча, аспірантка вишу Поліна Кордовська висловила від імені учасників та всіх харків’ян, які отримали прихисток у Львові, вдячність місту та містянам, які у цей непростий час подарували студентам не лише дах над головою, турботу та доброзичливу допомогу в побуті, а й можливість навчатися, вдосконалюватися і творити. Виконавці присвятили виступ рідному Харківському національному університету мистецтв імені І. П. Котляревського, який цьогоріч відзначив своє 105-річчя.
Під час концерту звучали найрізноманітніші твори – від доби бароко до найновішого авторського опусу молодого композитора-піаніста Володимира Боцюри.
Магістрант Станіслав Потоцький заграв Сонату ре мінор Доменіко Скарлатті – трохи невпевненим звуком, перебільшивши педаль, але додавши цим (можливо, свідомо) бароковому твору романтичного забарвлення.
Романтичні твори Фелікса Мендельсона та Йоханеса Брамса виразно, чуттєво заграли Марія Музиченко (Пісню без слів фа# мінор ор. 19 №5) та Даниїл Годунов (Рапсодію соль мінор).
Андрій Мацелик
Анастасія Мацко в чудовій імпресіоністичній манері виконала Арабеску Мі мажор Клода Дебюссі.
Наступною була вже згадана Фантазія Володимира Боцюри. Молодий композитор присвятив її ювілею свого вишу, використав різножанрові фрагменти, в яких наслідував знайому йому як виконавцю та слухачу музику минулого. Так чинили більшість композиторів у молодому віці. Автору можна порадити більше знайомитися та переймати прийоми сучасних вітчизняних та західних майстрів «композиторського цеху», які добре відомі в світі (як харків’янин Олександр Щетинський, наприклад).
Інтермецо з циклу «Віденський карнавал» Роберта Шумана та Прелюдію Бориса Лятошинського відтворив Олексій Синельник-Щербак – це в нього вийшло чудово, технічно, прекрасним звуком донісши образний зміст обох композицій.
Мазурку Якова Степового грала Марія Каменєва. В двох вальсах Моріса Равеля бездоганно, виразно, захоплююче передала почуття та думки автора тендітна Аліса Петренко.
Максим Артеменко ідеально відчув та так само ідеально видобув з інструменту інтонації трансцендентного етюду «Заметіль» Ференца Ліста.
Олександр Панченко
Три інтермецо Йоганнеса Брамса ор.117 без втрат але і без особливого піднесення виконала Валерія Майборода. Знаменита «Перша Балада» Фредеріка Шопена у виконанні Андрія Мацелика була близька до авторського задуму, але в його інтерпретації мала деякі невеликі невідповідності.
Завершився концерт вагомим, глибоким, потужним заключним виступом Олександра Панченка з «Чаконою» Й.С.Баха у фортепіанній транскрипції Ферруччо Бузоні. Гідний, красивий «фінальний акорд».
Тож є черговий привід висловити подяку львівським друзям, які не лише дали прихисток, дах над головою, їжу та турботу молодим харківським музикантам, але й створили атмосферу максимального сприяння продовженню творчого зростання, підвищення професійності, зміцнення зрілості харківським переселенцям, які через війну потрапили в такі непрості умови і не всі навіть визначилися з подальшим своїм життєвим шляхом. Дехто з них вже виїхав далі – в Європу, вступивши до європейських спеціальних шкіл та музичних вишів, дехто продовжуватиме навчання у Львові, хтось вибрав інші українські музичні навчальні заклади.