Сьогодні стало відомо, що 19 квітня Ігор Коломойський подав до Господарського суду Києва 5 нових позовів до Національного банку України та ПриватБанку.
Адвокат екс-власників ПриватБанку та соратник новообраного президента Зеленського Андрій Богдан в інтерв'ю Українській правді про адвокатську діяльність, банк та розпуск Ради.
У мене, як в адвоката, професійно підписаний з ним договір, точніше з політичною партією «Слуга народу». Він підписаний давно, після Нового року, на початку січня.
Я працюю, не тільки надаючи правові поради. Але в мене є певні обмеження в спілкуванні з іншими людьми. Мій клієнт закривається адвокатською таємницею. Це професійні відносини клієнта і людини, яка дає правові поради, а не взаємовідносини з Володимиром Зеленським.
Я працював із 2004 року в різних іпостасях в абсолютно всіх штабах всіх політичних партій, які представлені на політичному ринку України.
Тому мої консультації – це не тільки щодо того, як відбувається виборчий процес з точки зору закону, а це консультації широкого спектру – не тільки щодо представлення у ЦВК чи в судах, а і трансформація бажання суспільства в результат.
Я один з тих, хто його переконував. Треба розуміти, що ми познайомилися давно. Це більше 5 років.
Це ситуативне спілкування в колі спільних знайомих. Потім було спілкування вже з першими датами війни, я працював у Дніпропетровській ОДА радником губернатора.
У мене була ідея: «Давай ти підеш по мажоритарному виборчому округу, ми з легкістю виграємо ці вибори. Тобі не треба буде приділяти багато сил, енергії і грошей для цього. Ти зайдеш як депутат-мажоритарник, і в тебе буде якийсь фундамент для президентських виборів».
Взагалі ще до цього в нас була одна зустріч в одному ресторані в колі друзів, і жарти на рахунок «Слуги народу» і президента…
Для мене був певний психологічний зовсім не жарт, а серйозна фраза, яку я йому сказав: «Володя, ти взагалі розумієш, що фільмом «Слуга народу» ти надав людям надію? І якщо ти навіть не спробуєш це зробити, то якимось моральним чином ти їх кинеш, підведеш. Напевно, воно тобі не потрібно, але вони цього очікують. Виграєш ти чи не виграєш – це інше питання. Але якщо ти цього не зробиш, то ти – чергова людина, якій вони довірилися, і ти їх підведеш»...
Я є адвокатом в одній справі Ігоря Валерійовича Коломойського, тому я не можу коментувати ті чи інші його погляди.
Є розуміння адвокатської таємниці. Я не маю права без погодження з клієнтом розголошувати інформацію, яка стала мені відома в силу виконання мною своїх адвокатських функцій.
З точки зору юриспруденції ця схема націоналізації була вчинена з великими порушеннями закону. Для мене особисто не зрозуміло, чому, маючи абсолютно легальну юридичну ситуацію, схему, її не використали, а використали схему, яка точно не має нічого спільного з законодавством України.
Я розумію, що, мабуть, в діючої на сьогоднішній момент влади були для цього якісь мотиви, якісь розмови і якісь домовленості з колишніми акціонерами. Але я не був присутнім на цих домовленостях.
З точки зору юриспруденції, так, це була незаконна процедура. З точки зору моралі і фінансів, я не можу дати цьому оцінку.
Так. Я веду справи, пов'язані з ПриватБанком.
Конституційний суд є запобіжником незаконних діянь Верховної Ради, і як тільки вона робить незаконні дії, має спрацьовувати Конституційний суд.
Оскільки я є юристом ще з часів Кучми, я завжди пам’ятаю, що Конституційний суд не працював. От скільки я працюю в цій державі, він виносив два рішення в рік, і вони завжди були якісь кон’юнктурні.
І одне з найважливіших питань у цій державі – заставити працювати Конституційний суд. Я не знаю яким способом – можливо, вмовляннями, можливо, перезагрузкою, можливо, оцінкою правоохоронними органами їхньої діяльності – але як тільки він почне працювати, нам не треба буде збирати Майдани з приводу законів 16 січня. Нам не треба буде люструвати людей, які в принципі захищали інтереси держави. У нас не буде законів про ті чи інші вибори на догоду парламентської більшості, а не в інтересах суспільства.
На мою думку, щоб розпустити Раду, треба змінити виборчий закон. У нас існує – скільки там – 17 законопроектів із цього приводу?
Найбільш прогресивний – за відкритими списками, за якими б’ється Вакарчук. Він звучить класно, є запит суспільства на це, але треба зрозуміти, що це нереально в нашому суспільстві, суспільство ще не готове.
Там зашито дуже багато хороших, демократичних інструментів обрання влади, але які можна використовувати в розвинутому суспільстві, де не купляють за 1000 грн голоси.
Це класно для якоїсь Франції чи Швейцарії. Але не для України.
Інші експерти з виборчого законодавства, які працюють у нас, можуть із цим не погодитися. Не сприймайте мене як офіційного спікера Володимира Зеленського.
На мій погляд, найпростіше буде прийняти закон, який вже працював в Україні до 2010 року – про партійну систему виборів.
Прийняти цей закон зараз, думаю, буде неможливо, бо за нього повинні проголосувати мажоритарники, які ніколи не обріжуть собі наступну депутатську каденцію.
З іншого боку, якщо ви пам’ятаєте, у Ющенка був теж розпуск парламенту, який не міг ніяк реалізуватися.