Що сталося. Президент України Володимир Зеленський виступив перед спільнотою провідних освітніх закладів Ізраїлю і розкритикував уряд цієї країни за фактично цілковиту відсутність будь-якої допомоги у війні, розв’язаній росією проти України.
Джерело: Офіс Президента.
Деталі. Він підкреслив, що у двох народів – українського та ізраїльського – є дуже багато спільного: спільна історія, визначні діячі, пам'ятні місця, розуміння між людьми. Але немає жодної підтримки від ізраїльського уряду.
Він наголосив, що значно менші країни, які ментально не настільки близькі до України, проявили величезну солідарність і надіслали в Україну зброю для того, щоб вона змогла протистояти агресору. Але Ізраїль не допоміг ніяким озброєнням.
Крім того, країна так і не приєдналася до введених санкцій Заходу, більше того – ізраїльський уряд під час масштабної хвилі біженців з України на початку вторгнення скасував безвізовий режим з Україною, позбавивши людей можливості просто втекти від війни.
Пряма мова. «Завтра, 24 червня, буде вже чотири місяці, як росія почала проти України повномасштабну війну. (...) Вона руйнує наші міста. Тотально спалює все на шляху російської армії чи спустошує захоплені території. Основна російська зброя – це артилерія, авіаційні бомби, крилаті ракети. Окупанти не стараються думати, як воювати. У них дуже примітивна тактика. Вони використовують максимум бомбових і артилерійських можливостей, щоб просто ніде було чинити спротив.
Російська армія щодня й щоночі б'є по Україні ракетами. Абсолютна більшість із них – по звичайних невійськових обʼєктах: по житлових будинках, по підприємствах, інфраструктурі, по цивільних людях.
Станом на цей ранок проти України використано вже 2709 ракет. (...) Для російських ракет, бомб і артилерії немає жодної вибірковості при ударах. Тому, наприклад, Менора в Дробицькому Яру, яка стоїть там у памʼять про жертв Голокосту, також була пошкоджена російськими обстрілами. Вони стріляли навіть по Менорі!
(...) А уявіть, що таке 2 тисячі зруйнованих освітніх закладів. Скільки це людей, скільки всього живого. 2 тисячі! Ким треба бути, щоб бити артилерією по університету, по школі, по дитячому садочку?
Росія стала державою-терористом. На цьому крапка.
Я впевнений, ви всі знаєте, що російська армія зробила з нашим містом Маріуполем. Цього міста фактично більше немає. А всього лише чотири місяці тому там жили півмільйона людей. Зараз там на випалених руїнах залишаються декілька десятків тисяч. І їм загрожують інфекції, які просто неможливо уявити в сучасному світі. Зокрема та ж холера, з якою Володимир Хавкін боровся ще сто років тому.
Маріуполь – це місто, у якому тепер тиждень за тижнем російські окупанти ховають сліди злочинів, закопуючи рештки убитих людей у братських могилах.
Те саме російська армія зробила з Волновахою і ще з десятками інших міст і сіл в Україні.
А що відбувається на територіях, куди окупанти змогли швидко зайти? Там розстрілюють цивільних, там убивають біженців просто на дорогах. Там катують людей. Там ґвалтують, зокрема й неповнолітніх – і дівчат, і хлопців. Російські військові створили «фільтраційні табори», у яких знущаються з людей. Тисячі вбиті або покалічені в таких таборах. Окупанти депортують українців у Росію і розпорошують їх по віддалених регіонах. І тільки небагатьом вдається повернутися через треті держави в Україну.
Кількість вимушених переселенців у нашій країні всього лише за чотири місяці – понад 12 мільйонів людей. 12 мільйонів людей!
Ніде у Європі за 77 років після Другої світової війни не було нічого подібного до того, що наробила Росія.
Ну і скажіть мені, як можна не допомагати жертві такої агресії? (...) Я не знаю, що відповідати на запитання, які дуже часто звучать. На запитання про те, чим Ізраїль допоміг. Всі журналісти всіх держав ставлять такі запитання. Я просто не знаю, що можна сказати.
Звичайно, я вдячний народу Ізраїлю. Я вдячний вашому великому народу. Але ми хотіли б підтримки від вашої влади.
Наприклад, маленька географічно держава Люксембург, чиє населення – близько 600 000 осіб, надала нам оборонну підтримку в розмірі 15% свого оборонного бюджету.
Країни Балтії – вони невеличкі сусідні держави – дали велику допомогу, коли відправили нам необхідну зброю. Може, її було не дуже багато, але вони нам майже все віддали із самого початку російського вторгнення.
Що Ізраїль? Ми б дуже хотіли записати в колонку навпроти вашої держави у таблицях про допомогу нашій армії, що ми отримали. Ми б хотіли там щось записати.
Ми можемо поглянути й на Польщу. Ця держава – як, до речі, і країни Балтії – під прямою російською воєнною загрозою. Вона надає нам життєво важливу логістичну допомогу, одна прийняла 2,5 млн українських переселенців, які рятувалися від цієї війни.
Чехія, Словаччина, Данія та багато інших держав приймають наших людей...
Більшість – це жінки з дітьми. Вони ховалися від війни, вони шукали прихисток.
Ірландія, з якою в нашої культури немає таких глибинних зв'язків, як, наприклад, з культурою Ізраїлю, людьми Ізраїлю, історією Ізраїлю, – навіть вона скасувала візовий режим для українців, щоб вони просто могли поїхати та зберегти своє життя й дітей. Японія, Канада – вони спрощували в’їзд для нас.
А влада Ізраїлю призупинила безвізовий режим.
Щодо санкцій. Коли держави світу запроваджують санкції проти росії – це не про гроші, це не про бізнес. Це про цінності. Це про загальну безпеку. Це про те, що кожен, хто хоче знищити інший народ, повинен за це відповідати.
Японія підтримала, Австралія, США – багато країн світу діють разом з нами проти російської агресії. І, на жаль, поки що ми не дочекалися, коли Ізраїль долучиться до санкційного режиму.
Втім, я хочу подякувати за медикаменти, які ви відправляли нашій країні. На жаль, за більшістю пунктів необхідної допомоги від Ізраїлю Україні мені немає чого сказати.
Звичайно, така ситуація з декількома державами. Це правда. Але я їм не можу сказати те, що говорю вам. Чому? Тому що згадайте, будь ласка, як ми повʼязані з вами! Які ми близькі. І як ми маємо розуміти одне одного. І як відчувається, що ваше суспільство розуміє ці потреби.
Чому така ситуація й непорозуміння з деякими представниками влади, я не знаю. Ось чому я вам сьогодні вирішив це сказати і чому я це говорю – мені не байдуже до майбутніх відносин між нашими державами й народами. Ось чому я говорю це вам відкрито – очі в очі».
Нагадаємо, Володимир Зеленський закликав творчих кінематографістів робити більше для «просування української хоробрості» під час звернення до Міжнародного фестивалю креативної індустрії «Каннські леви».