Перемир’я між США та Іраном може знизити страхи на ринку, але не відновить постачання нафти одразу, тому світ ще довго житиме в умовах дорогого пального. Падіння цін на нафту після оголошення про припинення вогню дає ринкам коротке полегшення, але фізичний ринок нафти залишиться напруженим ще місяцями. Про це пише колумніст Reuters Клайд Рассел.
Після новин про 2-тижневе перемир’я ціни на «паперову» нафту різко впали: Brent подешевшала майже на 16% – до $91 за барель, напередодні ціна була понад $109.
Ринки відреагували на те, що ризик великої війни дещо знизився. Але аналітики наголошують, що реальний ринок нафти працює зовсім інакше, ніж біржа.
Навіть якщо Ормузька протока повністю відкриється, постачання не відновляться миттєво, тож на тлі того, що логістика вже порушена й ланцюги постачання розірвані, дефіцит відчуватиметься ще довго.
Тобто «паперова» нафта падає, але фізична – залишається дорогою та дефіцитною.
Оскільки перемир’я встановлено лише на два тижні, і переговори тільки починаються, рівень невизначеності залишається критичним, зазначає експерт.
«Існує емпіричне правило: щоразу, коли слово «якщо» з’являється в реченні, воно автоматично є найважливішим словом у цьому реченні. У цьому випадку це дуже велике «якщо», що мирні переговори призведуть до довгострокового рішення, оскільки обидві сторони здаються далекими одна від одної з більшості ключових питань», – пояснює він.
Іран хоче контролювати протоку, а США цього не приймають, питання ядерної програми не вирішене, тому шанс довгого миру – під великим питанням.
Реальні ціни все ще космічні, і найкраще це видно на прикладі Саудівської Аравії. Компанія Saudi Aramco підняла ціни для Азії до рекордного рівня: премія на нафту – $19.5 за барель, це у 8 разів більше, ніж місяць тому.
Фактична ціна нафти для покупців – майже $150 за барель, і попри це Азія в паніці скуповує нафту.
Проблема в тому, що Китай скуповує більшу частину постачань.
Японія і Південна Корея залишаються без ресурсів, тому що трейдери перенаправляють нафту туди, де більше платять.
Поки Китай отримує до 29% саудівського експорту, імпорт Японії і Кореї падає до мінімумів за десятиліття.
У цій ситуації виграють багаті країни, бо вони можуть платити більше за нафту. Бідніші країни не зможуть конкурувати з ними й тому ризикують залишитися без пального.
Це віщує дефіцит у країнах Азії та Африки, економічні проблеми та соціальну нестабільність.
Отже, зазначає аналітик, поки біржа подає сигнали про «покращення», реальний ринок свідчить про те, що криза тільки починається. Тому, навіть якщо війна закінчиться, енергетична криза вже запущена, і вона не зникне швидко.
Бекграунд. Як повідомлялося раніше, після відкриття Ормузької протоки ціни не впадуть – світ готується до тривалого подорожчання пального.