Вплив російської мови у світі поступово зменшується, і повномасштабна війна проти України лише пришвидшила цей процес. Про це йдеться в перекладеній IPress колонці американського аналітика Стівена Бланка, старшого наукового співробітника Інституту досліджень зовнішньої політики.
За його оцінкою, російська мова почала втрачати позиції ще до 2022 року, однак агресивна політика москви та спроби нав’язати її як інструмент впливу лише посилили відторгнення в багатьох країнах.
Бланк зазначає, що вторгнення росії в Україну супроводжувалося риторикою про «захист російськомовних», яка має глибоке історичне коріння – від політики царської росії до дій СРСР.
Зокрема, подібні аргументи використовувалися ще за часів Іосіфа Сталіна для виправдання вторгнення в Польщу у 1939 році.
Водночас на практиці така політика супроводжувалася системними репресіями проти української мови та ідентичності, що, за словами аналітика, лише посилило спротив і прагнення до мовної незалежності.
Після розпаду СРСР країни Центральної та Східної Європи поступово перейшли на розвиток власних мов і скоротили використання російської.
Зокрема, станом на 2024 рік у Чехії кількість людей, які володіють англійською, утричі перевищує тих, хто знає російську, а в Польща це співвідношення сягає приблизно 5 до 1.
Такі тенденції, за оцінкою експерта, є неприйнятними для російського керівництва, зокрема для путіна, який неодноразово просував ідею «єдиного народу» в межах колишнього СРСР.
Схожі процеси відбуваються і в Центральній Азії. Попри спроби москви зберегти мовний вплив, країни регіону дедалі активніше підтримують національні мови та розширюють використання англійської.
Показовим став інцидент в Узбекистані, де відсутність російської мови на меморіалі викликала різку реакцію російських чиновників.
У 2025 році, коли міністр закордонних справ Лавров зауважив, що на узбецькому меморіалі «Скорботна мати» написи виконано узбецькою та англійською, але не російською, здійнявся справжній шквал обурення.
Це, за словами Бланка, свідчить як про зростання мовної незалежності регіону, так і про реакцію москви до втрати впливу.
Аналітик також звертає увагу, що росія паралельно обмежує використання неросійських мов навіть на підконтрольних територіях. Зокрема, на окупованих частинах України заборонено викладання української мови.
Водночас сама Україна після початку повномасштабної війни послідовно зменшує роль російської мови у публічному просторі.
На думку Бланка, ослаблення позицій російської мови напряму пов’язане із загальним зниженням економічного та політичного впливу росії у світі.
Хоча російська мова залишається поширеною і важливою для міжнародного спілкування в окремих регіонах, її роль поступово зменшується разом із послабленням самої держави.
Попри це, російські еліти й надалі сприймають свою країну як імперію, що має впливати на сусідів – зокрема і через мовну політику.
Однак, як підсумовує експерт, війна проти України та процеси в Європі й Азії свідчать про те, що цей імперський вплив, включно з мовним, уже вступив у фазу незворотного занепаду.