«Він вам не Дімон»: що насправді відбувається з протестами в Росії
І чи є підстави говорити про початок «російського Майдану»
Сьогодні старт протестних акцій пов'язаний з активністю Олексія Навального, який презентував 2 березня документальний фільм «Він вам не Дімон» про корупцію у вищих ешелонах російської політики. Антигероєм картини став прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв, який після прем'єри фільму різко скоротив число своїх появ на публіці. Очевидно, кремлівські технологи прийшли до висновку, що прем'єрові слід перечекати хвилю суспільного резонансу і не привертати до своєї персони зайвої уваги. Медведєва звинувачують у побудові багаторівневої корупційної вертикалі, завдяки якій він через третіх осіб і благодійні фонди є власником нерухомості вартістю в десятки мільйонів доларів. На момент початку акцій протесту фільм набув широкого поширення в соціальних мережах – число переглядів на YouТube перевищило 15 млн.
Але компромат на Медведєва послужив лише приводом для старту вуличних акцій протесту. 26 березня вони пройшли в Москві, Санкт-Петербурзі, Владивостоці, Єкатеринбурзі, Самарі та інших великих містах Росії. За різними оцінками, в акціях протесту сукупно взяли участь від 8000 до 20 000 осіб. Статистика, як завжди, суперечлива – правоохоронці традиційно занижують кількість учасників, організатори, навпаки, завищують.
Реакція влади на мітинги була блискавичною. За добу затримали більше тисячі протестувальників. Найбільш жорстко були розігнані протестні акції в Москві та Санкт-Петербурзі. У той же день був затриманий і лідер протестів Олексій Навальний, який пробуде під арештом 15 діб. Варто зазначити, що Навальному інкримінується лише адміністративне правопорушення, тому найближчим часом питання про його переслідування має бути вичерпано.
Масові арешти викликали бурхливу реакцію світової спільноти. Саме на це багато в чому і була зроблена ставка організаторів мітингів. Держдепартамент США засудив затримання сотень людей, які вийшли в неділю на мітинг проти корупції. ЄС висловив солідарність з американськими колегами та закликав російську владу повністю дотримуватися взятих ними міжнародних зобов'язань, у тому числі в Раді Європи і ОБСЄ.
Російські опозиціонери вирішили врахувати невдалий досвід останніх років і перейти від просто політичних гасел до економічних. З огляду на те, що після анексії Криму і в принципі всіх подій останніх двох років рейтинг Путіна істотно збільшився, як мішень був обраний Дмитро Медведєв. Він одночасно асоціюється з Путіним, але його фігура не настільки табуйована і захищена системою. Крім того, Навальний не стільки атакував Медведєва, скільки через його персону зайшов на тему тотальної корупції, яка, безумовно, турбує російське суспільство.
Для російських протестів склався і позитивний зовнішній фон – аналогічні процеси відбуваються і в сусідній Білорусі, яка багато в чому для російської опозиції є проекцією кремлівської політики. І модель поведінки влади там аналогічна. Синхронізація діяльності російської та білоруської опозиції в цьому контексті може виглядати як додаткова технологія, коли протести в одній країні посилюють протести в інший.
Водночас, крім очікуваної міжнародно реакції та внутрішнього резонансу, російській опозиції поки немає чого винести на обговорення російському суспільству. Заявлені ідеї слід було б наповнити додатковим змістом, бо виключно на протестній риториці домогтися успіху буде складно. А бренд «Майдан» у масовій свідомості росіян уже закріпився зі стійким знаком «мінус».