Коли 27 квітня міжбанківський ринок закрився на позначці 26,56 грн за долар, багато хто заговорив якщо не про диво, то «результативну політику, що провадиться НБУ». До такого рівня гривня виросла вперше з 5 січня. Але якщо тоді зростання курсу швидко змінилося обвалом до 27,75 грн за долар, то у квітні національна валюта зміцнювалася послідовно з 27,10 на початку місяця до згаданих 26,56 грн наприкінці.
Зміцнення гривні має досить раціональні пояснення, і жодного дива не сталося. По-перше, Україна припинила імпорт енергоносіїв у зв'язку з закінченням опалювального сезону. По-друге, у січні–березні спостерігалось ситуативне зростання вартості залізорудної сировини і готового прокату, що вивозився з країни. По-третє, у ІІ кварталі традиційно фіксуються мінімальні обсяги імпорту.
Все це зменшило попит на валюту і тиск на гривню. Безумовно, на зміцнення курсу вплинули і наданий МВФ кредит, і зниження ставки рефінансування до 13%, і подальша лібералізація ринку. Саме у квітні головний фінансовий регулятор:
- пом'якшив вимоги до обов'язкового продажу іноземної валюти, знизивши їх до 50%;
- дозволив репатріацію дивідендів і дострокове погашення заборгованостей банків за єврооблігаціями (завдяки чому для державних банків став дуже вигідним викуп власного боргу);
- пом'якшив обмеження на продаж готівкової валюти населенню (до 150 000 грн);
- спростив порядок реєстрації договорів про залучення валютних кредитів і порядок переміщення готівки через кордон України.
Окремі політики вже встигли пов'язати зміцнення гривні і з відставкою Валерії Гонтаревої, але ця відставка була занадто очікуваною. Набагато більший внесок зробили тривалі свята, обумовлене ними скорочення ринкової активності та наближення Євробачення, що збільшило кількість бажаючих здати валюту при обмеженому попиті на неї.
Чи укріплюватиметься гривня і надалі? На жаль, цього не відбудеться, адже її зміцнення не супроводжується приростом інвестицій, зростанням виробництва, зниженням оподаткування в реальному секторі, збільшенням зайнятості населення та вирівнюванням зовнішньоторговельного сальдо.
Нинішні дії НБУ, що одночасно поповнює золотовалютні резерви і підтримує зростання гривні, цілком логічні. Але експортерам – найбільшим постачальникам валюти в країну – все складніше тягнути лямку зміцнення курсу. І не тільки через зростання собівартості продукції, викликаного подорожчанням сировини, енергоносіїв і збільшенням мінімальної зарплати. Ринкова кон'юнктура для основних товарів українського експорту все менш сприятлива. Якщо в лютому тонна залізної руди коштувала понад $90, то сьогодні – до $70. Не слід забувати і блокаду ОРДЛО, яка вже скоротила випуск металургійної продукції, що йде на експорт на дві третини від рівня 2013 року.
В останній робочий день квітня на міжбанківському ринку долар перестав просідати за рахунок його викупу. Це означає, що попереду – нова корекція курсу. Не дарма представники 10 аналітичних і академічних структур, опитані Мінекономрозвитку, вважають, що до грудня національна валюта подешевшає з нинішніх 26,58 до 29,85 грн за долар.
І хоча аналітики НБУ натякають на «інерційність» таких очікувань, гривні загрожують:
- скорочення доходів експортерів через падіння цін на сировину;
- фіскальний розрив, рівний доходам бюджету;
- низька платіжна дисципліна;
- тінізація економіки;
- «вимивання валюти» і відтік капіталу.
Прямим наслідком слабкості гривні стануть поганий доступ до кредитних коштів, брак ресурсів, необхідних для розвитку бізнесу, а також відмова суб'єктів господарювання від укладення довго- і середньострокових контрактів.
До того ж нашій державі буде ще складніше обслуговувати заборгованості.
Навіть за висновком НБУ, «продовження співпраці з міжнародними донорами, насамперед МВФ, є ключовим фактором збереження фінансової стабільності». Правда, нових траншів нам ніхто не обіцяє.
Геннадій Рябцев, експерт Дискусійного економічного клубу