7–8 липня в Гамбурзі пройшов один з найбільш довгоочікуваних самітів G20 за останні декілька років. Перші підсумки демонструють, що скептики рано ховають «двадцятку», яка все ще залишається одним з основних дієвих форматів. І сам факт, що саме він став майданчиком для проведення зустрічі між президентом США Дональдом Трампом і президентом РФ Володимиром Путіним, це підтверджує.
Безпрецедентні акції антиглобалістів, перемир'я в Сирії і встановлення прямого каналу комунікації щодо України між США і Росією. Підсумки саміту G20 виявилися набагато масштабнішими, ніж можна було припустити. І це дає серйозну надію на те, що формат старої дипломатії, попри свою консервативність, все ще працює, як би не напружувалися відносини між лідерами провідних країн світу.
Яскравим підтвердженням цьому стала більш ніж двогодинна зустріч президента Росії Володимира Путіна і президента США Дональда Трампа, які ще тиждень тому до кінця не були впевнені, що переговори в принципі відбудуться. Та й інші лідери країн «двадцятки», потрапивши на поля гамбурзького саміту, явно віддалися ностальгії за благополучними «нульовими», коли саме на таких зустрічах вирішувалася доля багатомільярдних програм, а запеклі суперечки точилися хіба що про розміри і без того копійчаних процентних ставок. Сьогодні, коли світ стоїть на межі жорстких геополітичних конфліктів, особливо важливо згадувати про минуле світового устрою. І господині саміту Ангелі Меркель багато в чому вдалося відтворити колишню атмосферу. Але не обійшлося і без шорсткостей.
Чому G20 переслідують протести? Останні 20 років у світі значно посилився рух антиглобалістів, які звинувачують у ключових світових проблемах лідерів провідних країн, що нібито вступили між собою в змову. І G20 для них – символ цієї змови. З кожним самітом акції антиглобалістів стають дедалі агресивнішими. Цього разу в зіткненнях постраждали щонайменше 76 поліцейських. Збитки від погромів, організованих учасниками протесту на вулицях Гамбурга, оцінюються в мільйони доларів. Окремо варто сказати про дії поліції, яка жорстко розігнала протест з використанням усього арсеналу спецзасобів, включаючи водомети і сльозогінний газ. Демократія демократією, але закон понад усе.
Якою був порядок денний саміту? Це далеко не синонім питання: «Навіщо збиралися?». Саміти «двадцятки» відрізняються тим, що формальний порядок денний мало в чому збігається з реальною метою приїзду лідерів країн. Якщо реальною головною подією зустрічі в Гамбурзі була перша зустріч Трампа і Путіна, то номінальним приводом слугували теми клімату (Паризька угода), вільна торгівля і боротьба з корупцією. Природно, з жодного питання офіційного порядку денного досягти відчутного прогресу не вдалося. Хоча члени «двадцятки» в черговий раз запевнили один одного в прихильності до принципів вільної торгівлі.
Що таке Паризька угода, і чому навколо неї такий ажіотаж? Угоду було ухвалено в столиці Франції 12 грудня 2015 року 195 країнами. Вона стосувалася недопущення підвищення середньої температури на планеті більш ніж на 2 градуси за Цельсієм до 2100 року. Само собою, йдеться про негативний ефект індустріалізації для світового клімату. Але скорочувати свої апетити, згідно з документом, довелося б найрозвиненішим і найамбітнішим державам, що не влаштувало нового лідера США Дональда Трампа, який оголосив після своєї перемоги на виборах про вихід Америки з Паризької угоди. Трамп вважає, що дія документа позбавила б США 2,7 млн робочих місць.
В якому настрої та з яким планом приїхав Трамп? Тема пенсильванського вугілля даремно смішила українських експертів. Переговорний стиль Дональда Трампа показує, що під час політичних переговорів у нього дуже добре виходить просувати економічні інтереси США. Напередодні саміту в Гамбурзі Трампу вдалося домовитися з Польщею про постійні поставки зрідженого газу. Це робить Варшаву одним з головних стовпів американських інтересів у Східній Європі.
Пікантність ситуації полягає в тому, що Німеччина – господиня саміту G20 – зацікавлена в реалізації російського проекту «Північний потік – 2», якому серйозно заважає негативний геополітичний фон. Україна ж настільки сильно заплуталася у власних інтересах, що може і зовсім втратити економічну вигоду від енергетичного переділу. «Північний потік – 2» у разі своєї реалізації остаточно поховає українську ГТС, а перспективи відносин з Польщею виглядають усе гірше на тлі скандалів навколо неоднозначних історичних персон. Отже зараз, як ніколи раніше, необхідно терміново виробляти власну стратегію на тлі глобальних змін.
Чому перемир'я в Сирії – це дуже добре для України? Один з головних результатів зустрічі Трампа і Путіна, про який стало відомо практично відразу, це оголошення перемир'я в Сирії з 9 липня. За великим рахунком, це лише черговий елемент створення умов для вирішення затяжної сирійської кризи. Але насправді саме це перемир'я може послужити поштовхом до активізації переговорів про подальшу долю країни. Активні бої за Ракку свідчать про те, що дні ІДІЛ у регіоні добігають кінця, і світова спільнота вже думає над тим, що собою являтиме Сирія після перемоги над терористами. Основні питання: відхід Асада, статус так званих демократичних повстанських сил і сирійських курдів. У будь-якому випадку, Трамп і Путін уже наблизилися до щільного обговорення цих питань. Для України це означає, що відразу після появи ясності щодо Сирії «українське питання» знову повернеться в пріоритети порядку денного глобальної політики.
Чому мінський процес все ще безальтернативний? Тема України порушувалася і на переговорах між Путіним і Трампом, і на сніданку учасників нормандського формату наступного дня. І вкотре була підкреслена безальтернативність мінського процесу. Це говорить про те, що будь-яка активізація дипломатичних зусиль з вирішення конфлікту на Донбасі відштовхуватиметься від Мінська як від базової точки. Формат переговорів уже узгоджений – Москва і Вашингтон створюють новий канал зв'язку щодо України через спецпредставника США Курта Волкера. Очевидно, він стане фігурою, яка замінить Вікторію Нуланд і Джона Керрі, що вже працювали в подібному амплуа під час переговорів з Москвою. З боку РФ, найімовірніше, контактувати з Волкером буде помічник Путіна Владислав Сурков. Варто очікувати, що саме по лінії Волкера США і Росія узгодять варіанти імплементації мінських угод.
Хто такий Курт Волкер? Волкер є досвідченим американським дипломатом, близьким до Джона Маккейна. До переходу на дипломатичну службу Волкер працював аналітиком у ЦРУ з 1986 по 1988 рік. Наприкінці 1990-х років став першим секретарем місії США в НАТО, а пізніше очолив її, перебуваючи на цій посаді з липня 2008 по травень 2009 року. Його вважають жорстким опонентом Росії, записуючи до табору так званих «яструбів». Цікаво, що раніше Волкер працював у компанії BGR Group, яку минулого року найняла Адміністрація президента Порошенка для просування інтересів України в Штатах. При цьому сама BGR Group на президентських виборах у США засвітилася своєю участю в масштабній кампанії Never Trump. Парадоксально, але факт.
Чому все серйозніше, ніж здається? До переговорів Путіна і Трампа з українського питання можна було б поставитися з великим скепсисом, якби не приїзд 9 липня до Києва держсекретаря Рекса Тіллерсона, який заявив, що США розчаровані темпами виконання мінських угод. Разом з Тіллерсоном до України прибув і Курт Волкер, який, за словами держсекретаря, проведе тут декілька днів для того, щоб оцінити перспективи врегулювання конфлікту на Донбасі. Це говорить про те, що темпи прогресу з українського питання можуть стати набагато стрімкішими, ніж протягом останніх двох років. І зараз для української влади – саме час на це реагувати.