Сезонне загострення чи «битва павуків»: що відбувається в Луганську?
Конфлікти у «вищих ешелонах влади» самопроголошених «республік» вже стали осінньою традицією
На вулицях Луганська 21 листопада можна було спостерігати прояви чергового напруження відносин в середовищі окупаційної адміністрації окремих районів Луганської області. Минулого і позаминулого року приблизно в цей же час відбувалося майже те саме: виникало протистояння між «главою» самопроголошеної «ЛНР» Ігорем Плотницьким і силовими «міністрами республіки».
У 2015 році це була так звана справа Ляміна, коли «вугільний міністр» Дмитро Лямін став причиною відкритого конфлікту «лідера» недореспубліки з «міністром безпеки» Леонідом Пасічником. Тоді Плотницький теж усував з посади «міністра», але на цьому все і завершилося.
Як виявилося, конфлікт було залагоджено всього на рік – восени 2016-го в Плотницького почалися проблеми з «міністром внутрішніх справ» Ігорем Корнетом. Знову-таки тоді виходив указ «глави» про відсторонення Корнета, але «міністр» йти відмовився – і указ через півроку нишком скасували.
Влада в руках Ігоря Плотницького у 2016-му втрималася лише завдяки допомозі іншого «республіканця» – «лідера ДНР» Олександра Захарченка. Останній у терміновому порядку направив на допомогу «колезі» батальйон «Спарта» на чолі з відомим на той момент бойовиком Моторолою, якого невдовзі після цього благополучно підірвали в ліфті. Збройних формувань, які б відкрито підтримали «лідера ЛНР», тоді не знайшлося – надто вже показовим було усунення «польових командирів», вельми популярних серед бойовиків і таких, що претендували на владні повноваження.
Однак цього разу протистояння впритул підійшло до точки відкритого збройного конфлікту. На початку листопада оточення Плотницького за його командою розгорнуло далекосяжну кампанію: спочатку пройшла «показове пороття» Ігоря Корнета в «Народному Совєті» за численними скаргами на роботу «МВС республіки», потім – демонстративне виселення «міністра» із захопленого ним будинку однієї авторитетної родини. Після цього було оголошено рішення «Народного Совєта» про вотум недовіри «міністру». А фіналом стала відставка Корнета з посади «міністра внутрішніх справ» за рішенням суду і призначення нового «міністра» – такого собі Володимира Черкова.
Уранці 21 листопада бойовики так званого «МВС ЛНР» і горезвісного Луганського ОМОНу заблокували деякі центральні вулиці Луганська, біля урядового кварталу була помічена бронетехніка.
Першим по ТБ виступив власне Ігор Корнет, який заявив про інсценування «державного заколоту» і про діяльність серйозної «української диверсійної групи», через що «поліцію» і вивели на вулиці «столиці». І навіть анонсував арешти впливових осіб з оточення Плотницького.
Майже одночасно «глава Луганської народної республіки» Ігор Плотницький опублікував на своєму сайті звернення «з приводу ситуації, що склалася в Луганську». Плотницький заявив, що «міністр внутрішніх справ» Ігор Корнет відсторонений від посади, і спростував заявлені тим арешти «глави адміністрації ЛНР», «начальника служби безпеки» і директора «державної телекомпанії ЛНР».
Цей виступ було підтримано прибуттям до Луганська зведеного загону «окремого батальйону спецпризначення» з «ДНР». Уже по обіді на вулицях з'явилися донецькі бойовики і БТР-80, хоча до прямого протистояння справа не дійшла.
Станом на вечір 21 листопада жодної абсолютно достовірної інформації немає. Є тільки велика кількість різноманітних чуток, які циркулюють як на окупованій території, так і поза її межами. Вочевидь, Ігор Плотницький, як і раніше, знаходиться в облозі, незважаючи на прибуття «допомоги з ДНР» і показовий нейтралітет «армійських» формувань.
Увесь зв'язок, радіо і телебачення на окупованих територіях Луганської області відключено. Заяви від імені Ігоря Плотницького публікуються лише на його сайті. При цьому жодних заяв від «прокуратури», «Народного Совєта» й інших «органів», які буквально кілька днів тому спільними зусиллями викривали Корнета, – немає.
Події в Луганську до останнього моменту демонстрували небажання Кремля втручатися в розбірки колаборантів. Згодом, за інформацією джерел, наближених до російської влади, Кремль встав на бік Корнета, а Плотницький втік на територію РФ. При цьому цілком очевидно, що Москва не дасть «павукам» з'їсти один одного хоча б тому, що підпис Ігоря Плотницького стоїть на документах Мінських домовленостей (інша справа, що як приватної особи, але це окрема тема), і в разі його «відставки» мінський процес втрачає навіть видимість легітимності.