Останнім часом суспільство сколихнув законопроект, запропонований Мінфіном, який після суспільних обговорень пропонується подати на розгляд до Верховної Ради. Йдеться про проект закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Безапеляційно можна підтвердити лише нагальну потребу у певних змінах, що пов’язані із запровадженням контролю за дистанційною (через мережу інтернет) торгівлею, із застосуванням більш жорсткої відповідальності суб’єктів господарювання за вчинення ними операцій із постачання товарів (робіт та послуг), що порушують права споживачів. Але чи вирішує запропонований законопроект поставлені перед ним цілі та чи матиме він дієві механізми впливу, що без проблем регулюватимуть відносини між суб’єктами підприємницької діяльності та споживачами – про це Олег Добровольський, партнер юридичного об’єднання ID Legal Group, розповів у колонці для Mind після більш детального ознайомлення із законопроектом.
Отже, що ми маємо на сьогодні? Валова частка інтернет-продажів – це продажі через організаційну форму господарювання – фізична особа підприємець (ФОП). При цьому, за даними статистики, яка оприлюднюється ДФС, в Україні станом на 31 грудня 2017 року було зареєстровано майже 1,8 млн осіб, що ведуть підприємницьку діяльність. З них спрощену систему оподаткування застосовують понад 60%. Із вказаної кількості більша частина – це платники єдиного податку ІІ групи, тобто з задекларованими оборотами до 1 млн грн, які здійснюють готівкові розрахунки із споживачами.
При цьому, враховуючи нинішні положення законів «Про захист прав споживачів» і «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», такі ФОПи цілком законно не застосовують реєстратори розрахункових операцій, видаючи покупцю лише товарний чек, найчастіше виписаний вручну, або видають нефіскальний чек – документ, що засвідчує операцію з продажу, проте не використовується та не контролюється для цілей оподаткування.
Відсутність обов’язку із ведення документального обліку запасів спричиняє ситуацію, коли такий ФОП:
Слід зазначити, що спрощена система оподаткування – це реальна можливість провадити підприємницьку діяльність для тих осіб, які не вимагають від держави забезпечити їм робочі місця та можливість отримувати гідні доходи для власного забезпечення та забезпечення своєї сім’ї. Тож дуже важливо, аби регуляторні механізми, які можуть бути запроваджені законопроектом, були б, з одного боку, справедливими стосовно усіх учасників правовідносин, а з іншого – не ускладнювали ведення діяльності для ФОПів до непосильного в їхній реалізації рівня.
Що ж пропонує законопроект? По-перше, для цілей встановлення максимального обсягу контролю за розрахунковими операціями Мінфін має намір ввести електронну систему обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО), яка передбачатиме можливість отримувати відомості щодо тих чи інших операцій з продажу, які проведені із застосуванням РРО.
Електронна система обліку. Як працюють електронні системи в ДФС, нам яскраво ілюструє система електронного адміністрування ПДВ (СЕА ПДВ). І говорити про спрощення процесу адміністрування розрахункових операцій із запровадженням СОД РРО можна буде не раніше, ніж за кілька років після реального запуску такої системи.
Разом із тим не передбачається змін до пункту 296.10 статті 296 ПКУ в частині ведення господарської діяльності без застосування РРО при обсягах до 1 млн грн. Відтак валовий обсяг розрахункових операцій тієї частки бізнесу, що сплачує ЄП на ІІ групі ЄП (мова про нього йшла вище), ризикує так і залишитись безконтрольним. Варто відмітити, що запропоновані зміни до ПКУ передбачають, що СОД РРО буде наповнюватись не лише електронними копіями фіскальних звітних чеків (такі чеки вже на сьогодні усі дублюються в ДФС), але й електронними копіями розрахункових документів (іншими, ніж фіскальні чеки РРО).
Але постає питання: а де ж механізм наповнення СОД РРО іншими, окрім фіскальних чеків, розрахунковими документами? Суха фраза – «порядок функціонування СОД РРО визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику» – наштовхує на думку, що до повної реалізації цього механізму ще дуже далеко, і питання щодо незастосування РРО з обсягами до 1 млн грн залишається відкритим. Адже набагато простіше зобов’язати усіх суб’єктів господарювання застосовувати фіскальні РРО, аніж розширювати механізми збору інформації на інші розрахункові документи та джерела їхньої подачі.
Розрахункова операція. Для цілей посилення відповідальності продавців змінами до закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачається суттєве розширення поняття «розрахункова операція». До якої, в тому числі, буде відноситись не лише факт приймання коштів, а й також, при дистанційній торгівлі, факт передачі товару з відстрочкою платежу чи частковою оплатою поза межами суб’єкта господарювання у випадку доставки засобами продавця, а ще – факт передачі товару з суб’єкту господарювання з оплатою через фінансову установу при доставці третіми особами. Законотворці детально прописують, як документально має бути оформлена операція продажу товару із застосуванням дистанційної торгівлі.
Запровадженими вимогами поняття розрахункової операції буде поширюватись на операції, де фактично розрахунки ще не проведено. Існує ймовірність, що такі розрахунки проведені не будуть, адже відсоток повернень товарів при дистанційній торгівлі досить великий. У такому випадку і без того істотний ризик продавця, що товар не буде фактично оплачений (внаслідок відмови покупця отримувати товар), посилюється ризиком ймовірної скарги покупця на неналежність документального оформлення операції.
Штрафні санкції. Особливої уваги заслуговують запропоновані штрафні санкції, які за своєю величиною не перевершили лише штрафи по контрольованим операціям в ТЦО. Усі інші розміри штрафів перевершено: 2-кратна вартість виявленого порушення, але не менше 850 грн, при повторному порушенні – 5-кратна вартість виявленого порушення, але не менше 1700 грн.
Незрозумілий статус «спостерігача» при проведенні фактичної перевірки контролюючим органом особи, яка написала скаргу і яку можуть запрошувати в тому числі для надання пояснень. Правомірність пояснень таких спостерігачів у якості доказів при вирішенні спорів взагалі не вписується у порядок проведення та документальне оформлення перевірок контролюючими органами.
Громадський контроль. Важливою та такою, що найбільше зацікавила суспільство, є норма про можливість відшкодування особі, яка виявила порушення порядку реєстрування розрахункової операції, у розмірі 100% вартості придбаного товару (це положення вводиться і в ЗУ «Про РРО», і в ПКУ). Зрозумілими є очікування законотворців щодо масового залучення громадян до встановлення громадського контролю за належністю проведення розрахункових операцій.
Але, на думку юристів, тут справедливим і необхідним буде проведення роз’яснювальної роботи, що відшкодування вартості товару особі вчиняється лише після сплати суми штрафу суб’єктом господарювання, тобто після можливих процесів адміністративного та судового оскарження. Це означає, що громадяни мають усвідомлювати – нема підстав писати скарги заради самого процесу, усі претензії повинні бути безапеляційними та обґрунтованими. Для цього серед суспільства слід провести масову роз’яснювальну роботу:
В іншому випадку існує ризик завалу ДФС скаргами громадян, як це мало місце із масовим блокуванням податкових накладних.
Як висновок, очевидним є посилення регуляторного контролю за веденням підприємницької діяльності у сфері малого бізнесу, що слугуватиме значному зростанню кількості контрольно-перевірочних заходів органами ДФС та захисту прав споживачів і не додасть оптимізму в роботі великій кількості суб’єктів господарювання. Але переважити може лише інша сторона питання – захист законних інтересів споживачів, зростання культури ведення підприємницької діяльності та сплати податків – це той шлях, яким ми маємо рухатись, якщо хочемо називатись розвинутою європейською державою.