Український бізнес давно протоптав доріжку на Кіпр, отримав Е-residency в Естонії або просто переїхав до США. Всі звикли розглядати юрисдикції, які користуються великим попитом серед підприємців. Так чи інакше, це «класика жанру». Але не завжди варто ганятися за трендами, і все частіше бізнесмени зупиняють свій вибір у якості країни для ведення бізнесу на Латвії.
Слід зазначити, у кінці квітня поточного року Сейм Латвійської Республіки прийняв зміни до закону «Про запобігання легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму». Яким чином зазначений документ може позначитися на бізнесі, що має рахунки у банківських установах Латвії, і яким є вирішення ситуації з обмеженням обслуговування банками підприємств-оболонок (shell companies), Mind розповідав партнер ESQUIRES Артем Саприкін.
Втім, вибираючи вигідне для себе і бізнесу розташування, людина перш за все прагне мінімізувати оподаткування і ризики, хоче спростити реєстрацію і вийти на нових клієнтів. З проханням пояснити, чи варто звернути увагу на Латвію з огляду на особливості оподаткування у цій країні, Mind звернувся до юриста Ярослава Ковтуна.
Приватний підприємець (Individualmerchant or Sole Trader). Це одна із форм ведення бізнесу в Латвії в якості фізичної особи – підприємця, аналогічна структурі ФОП в Україні.
Відповідно до латвійського законодавства, особи вважаються резидентами Латвії для цілей оподаткування, якщо:
Оподаткування фізичних осіб. Наразі існують такі ставки:
В Україні, звичайно, існує спрощена система оподаткування, але в Латвії немає необхідності вибирати між групами. Приватний підприємець розраховує на свій дохід і, відповідно, платить згідно отриманого доходу в рік.
Податкова база включає:
Податковий період при наявності трудових відносин становить один календарний місяць, в інших випадках – один календарний рік. Нормативним документом, що регулює даний вид оподаткування, є закон «Про прибутковий податок з населення» від 1 травня 1993 року.
Трудові відносини (Labourrelations). Трудові договори мають бути у письмовій формі і латишською мовою.
У 2018 році мінімальна брутто-зарплата в Латвії становить 430 євро. Основними видами розрахунку заробітної плати є місячна зарплата, система оплати праці та система часу. Нормальний робочий день – 40 годин на тиждень, 8 годин на день, з понеділка по п'ятницю. У разі 6-денного робочого тижня робочий час становить 40 годин на тиждень, 7 годин на день, з понеділка по суботу, а по суботах робочий день коротше.
Внески соціального забезпечення (Social Security Contributions). Роботодавець утримує 10,5% від валового окладу працівника в якості SSC, що виплачується співробітником. Роботодавець повинен також заплатити SSC, який становить 23,59% (загальна ставка SSC – 34,09%). Для тих, хто має право на отримання держпенсії по старості, отримують пенсію по старості, отримують пенсію за місцем проживання або державну спеціальну пенсію в якості інваліда, застосовуються індивідуальні підприємці, також є інші конкретні статуси.
Іноземні роботодавці, що не зареєстровані в Латвії, але мають працівників, які працюють тут у відповідності з трудовими договорами і підлягають соціальному забезпеченню, повинні зареєструватися в Латвії в якості роботодавців для цілей SSC і відповідно заплатити SSC. Що стосується громадян ЄС – до них застосовуються сертифікати A1.
Податок на додану вартість (VAT). У Литві стандартна ставка ПДВ становить 21%. Ставка ПДВ 9% поширюється на книги, газети, інші друковані матеріали, послуги громадського транспорту, розміщення в готелях та опалення житлових приміщень. Ставка ПДВ 5% застосовується до фармацевтичних препаратів, а також до засобів технічної допомоги та їхнього ремонту для інвалідів.
Податкові штрафи (Taxpenalties). Штрафи за неправильний розрахунок і/або сплату податків полягають у наступному:
Рішення податкових органів можуть бути оскаржені директором SRS (Латвійської податкової служби) протягом 30 днів із дня отримання рішення.