За даними дослідження Bloomberg New Energy Finance, минулого року інвестиції в «чисту» енергію у всьому світі склали $332,1 млрд. І вже п’ятий рік поспіль глобальний об’єм інвестицій в «зелену» енергетику перевищує позначку в $300 млрд. А якщо говорити про обсяг cleantech-ринку – то його оцінюють орієнтовно в $4 трлн. Однак внутрішній ринок кліматичних технологій в Україні доволі малий. Насамперед – через низьку платоспроможність, окрім сегменту, що стимульований «зеленим» тарифом на відновлювану енергетику. А от ринок трендових у світі smart home рішень, рішень для енергоефективності, для зберігання енергії в Україні поки що мікроскопічний. Чому це так і яким чином його можна розвинути, спеціально для Mind розповів співзасновник громадської організації Greencubator Роман Зінченко.
Коли чекати змін? Є вірогідність, що загалом розвиток цього сегмента простимулює закон про ринок електроенергії, частина норм якого має набрати чинності 1 липня 2019 року. Дехто з гравців цього ринку потребуватиме нових моделей роботи і, можливо, інтегруватиме «розумні» енергетичні продукти.
В Україні є великий відкладений попит на рішення корпоративного й муніципального масштабу для управління енергоспоживанням. Компанії традиційно не сприймають цей компонент як ключовий фактор конкурентоспроможності, і на місцях ним займаються енергетики замість бізнес-менеджерів. Однак в деяких компаній може стартувати переосмислення енергоспоживання і вони почнуть купувати більше «зеленого» продукту. Втім, важко передбачити, наскільки збільшиться внутрішній попит на smart energy та cleantech рішення.
Що заважає? Незважаючи на низьку платоспроможність, все ж ключовою перешкодою для розвитку ринку «зелених» рішень є менталітет. У корпоративному секторі це успадкована культура марнотратства, в домогосподарствах – патерналістичне очікування на когось «доброго», хто нарешті знизить тарифи.
Ми перейшли з дискових телефонів на смартфони, але щодо управління нашим енергоспоживанням та відходами – замість умовного iPhone використовуємо телефон із витим кабелем і дисковим циферблатом.
Чи повинна енергія бути дешевою? Ключова дискусія, яка ведеться стосовно галузі енергопостачання – це тарифна дискусія. Вона є головною, але зовсім не пов’язаною зі сталим розвитком енергетики. А домінувати повинна дискусія про енергетичну безпеку та безпеку громадянина. В України замало амбіцій щодо продовження тривалості життя своїх громадян та захоплення глобальних ринків завдяки екоінноваціям.
На ринках тих країн, де відбувається модернізація і є розвиток, зазвичай досить висока ціна електроенергії. Чомусь дуже рідко ідея «Пора валить» спрямована в напрямку країн з дуже низькими тарифами. Але якщо у вас вдома електроенергія вимикатиметься 4-5 разів на день – ви із задоволенням платитимете за неї в декілька разів більше, щоб тільки гарантовано мати світло.
У якому напрямку слід розвиватися? Дуже часто ситуація на енергетичному ринку й маржинальність бізнесу не потребує максимально скорочувати енергоспоживання в Україні. Хоча при певних масштабах – і масштабах задавнених проблем – корпоративний сектор іде в напрямі «зелених» інновацій.
На замовлення «Укрпошти» компанія V.A.Solution, один із переможців грантової програми ЄБРР та ЄС «Кліматичні Інноваційні Ваучери», яку в Україні проводить Greencubator, розробила програму для відстеження та аналізу енергоспоживання й енергоефективності комерційних приміщень. Це рішення дозволяє здійснювати енергомоніторинг всіх поштових відділень країни. «Укрпошта» має 12 800 об’єктів поштового зв’язку загальною площею понад 1 млн кв. м – і немаленький чек за енергію. І якщо раніше енергоефективність не була серед головних пріоритетів її роботи, то зараз це змінюється.
Що може допомогти? Україна має цікаву перевагу – порівняно з іншими, розвинутішими, ринками сталих технологій. У бізнес-літературі вона називається leapfroging – проскочити певний етап. Саме завдяки тому, що ми значною мірою проскочили етап масового DSL-інтернету – і встрибнули у вагон LAN і оптики додому – в Україні ми маємо один із найшвидших і найдешевших інтернет-сервісів Європи.
І той же підхід ми можемо перенести до сектору кліматичних та екоінновацій. Скориставшись досвідом та здешевленнями систем і технологій, ми можемо вирватися з ідеології 1980-х і швидко будувати енергетичні системи за принципом 3D – діджиталізація, децентралізація, декарбонізація. Але для цього стрибка потрібні компетенції та стратегічний фокус на фундаменті майбутнього.