Неможливе можливо: як Україні обійтися без МВФ
І виплатити $11 млрд за боргами у 2020 році
Україні у 2020 році належить виплатити близько $11 млрд у валюті за зобов'язаннями на внутрішньому й зовнішніх ринках. Відповідно до думки більшості фінансових експертів, без нових траншів від Міжнародного валютного фонду (МВФ) це – непідйомний тягар для вітчизняної економіки. Однак існує й альтернативний сценарій. Який саме – спеціально для Mind пояснює економіст Данило Монін.
Питання зовнішніх державних боргів, за створеною протягом останніх кількох років традицією, – вкрай політизоване. Є дуже поширена точка зору, що фінансування МВФ – необхідність, без якої Україна не зможе існувати.
Водночас, якщо уважно подивитися на баланс відносин держави з фондом за три роки, стає очевидним, що з 2016-го він негативний. Тобто Україна отримала від МВФ грошей менше, ніж віддала йому. І, кола брала нові кредити, просто переносила терміни виплати боргів на пізнішій термін.
Можливо, багатьом це видасться дивним, але зараз так працює весь світ. Державні борги практично ніколи не платяться – держави постійно їх заміщують.
Щоб віддати будь-який борг, країні необхідно випустити нові боргові папери з пізнішим терміном погашення, залучити гроші, і саме цими грошима погасити поточні зобов'язання. Отже, питання віддачі старих боргів замінюється питанням джерел фінансування й формування нового пулу боргів на більш пізній термін. По-простому це звучить так: щоб віддати $11 млрд – треба залучити $11 млрд, організовуючи постійний кругообіг боргів.
З іншого боку графік боргових виплат – це постійно змінюваний у часі параметр, оскільки держава весь час бере нові борги.
Автором складено помісячний графік валютних виплат і запозичень, необхідних, щоб покрити потреби держави до кінця 2020 року, відштовхуючись від стану на 13 червня 2019-го за різними напрямками виплат. Він став результатом аналізу відкритих даних Мінфіну, НБУ, МВФ, а також частини закритих інсайдів – і проведеного балансування низки необхідних показників.
Загалом 2019 року Україні ще належить погасити $5 млрд ($2,4 млрд внутрішніх валютних боргів і $2,6 млрд зовнішніх). А 2020 року виплати становитимуть $11 млрд – близько $4 млрд на внутрішньому ринку ОВДП і майже $7 млрд зовнішніх, з яких $1,7–1,8 млрд – це відсотки за обслуговування.
До кінця поточного року ймовірність отримання фінансування від МВФ зовсім невелика. То чому держава геть не переймається 2019-м, а хвилюється за 2020 рік, коли на виплату необхідні порівнянні в піврічному режимі кошти? Запропонована таблиця вимагає пояснень. Більш детально пройдемося по її основах.
Державний борг і його стан у 2019 році
Державні борги України в цілому складаються з трьох компонентів
- Зовнішній державний борг – зовнішні борги країни у валюті кредиторам (міжнародним фінансовим організаціям та урядам, а також і взяті євробонди);
- Внутрішній державний борг – внутрішні зобов'язання за ОВДП;
- Гарантований борг – позика, яку погасить Мінфін, коли державне підприємство або Національний банк не виконає свої зобов'язання самостійно.
2019 року рівень державного боргу разом із гарантованим оцінюється в суму майже $80 млрд.
Внутрішній борг номіновано не лише в гривні. Частина його (близько $4–5 млрд, або 15%) – в доларах і євро.
Попри те, що внутрішнього боргу істотно менше, ніж зовнішнього, – коштує він набагато дорожче. Для порівняння: цьогоріч обслуговування зовнішніх боргів України коштуватиме 45–50 млрд грн (середня ставка 4% річних); а обслуговування внутрішніх – 75–80 млрд грн (середня ставка – близько 10%).
Отже, для фінансової стабільності держави набагато небезпечніші не євробонди, які залучаються за ставкою 7–9% річних при девальвації 2–5% на рік, а надто дорогі гривневі ресурси, які через високу ставку НБУ коштують Мінфіну 16–20% річних.
Робота Мінфіну на внутрішньому ринку
На внутрішньому ринку обертається велика кількість облігацій внутрішньої держпозики (ОВДП). Мінфін проводить аукціони з їхнього залучення щотижня. При цьому він вирішує два завдання. Основне – повернення тіла кредитів, термін оплати яких підійшов. І допоміжне – фінансування дефіциту бюджету. Але в першому випадку, як уже говорилося вище, відбувається просто заміщення одних боргів іншими.
Основна частина гривень – це довгі гроші під не дуже високі відсотки (близько 10%). Оскільки НБУ зараз тримає високу ставку, то Мінфін бере гривню на мінімальний термін, в основному – щоб погасити тіло раніше взятих дорогих кредитів.
Валютні ОВДП беруться за ставками 5–7% у доларах і 4–5% в євро – і це набагато дешевше євробондів, що залучаються під 7–9%. Усі валютні ОВДП – це дуже короткі гроші (90% із них – на термін до одного року). Тому кругообіг валютних ОВДП на внутрішньому ринку – величезний.
Так, за перше півріччя Мінфін погасить 3,2 млрд доларів/євро тіла кредитів. Але насправді це – просто робота з постійного заміщення боргів. Відомство легко може залучати на внутрішньому ринку по $400–500 млн щомісяця.
В інформаційному просторі постійно мусується думка, що обслуговування боргів в Україні становить 30% від бюджету. Цю фразу навіть повторив президент на зустрічі з бізнесом 20 червня.
Хоча це не так: за чотири місяці нинішнього року Україна має профіцитний Зведений бюджет, а обсяг запозичень, зроблених на внутрішньому ринку, склав 132 млрд грн, але майже всі вони пішли на заміщення старих боргів.
Покриття дефіциту бюджету зазвичай здійснюється Мінфіном лише в IV кварталі кожного року. Разом держава витрачає на обслуговування боргів тільки 7–8% бюджетних коштів (зі спадаючим трендом). Наприклад, 2018 року на такі цілі пішло 3,2% ВВП.
Загалом, щоб покрити свої потреби на внутрішньому ринку, Мінфін має випускати нових валютних ОВДП на близько $400 млн на місяць (окрім березня і вересня – піку зовнішніх виплат). Це він зараз і так робить на регулярній основі.
Отже, Мінфін легко закриває потребу у $2,4 млрд цьогоріч і близько $4 млрд у 2020-му самостійно.
НБУ
Національний банк є основним власником гарантованого боргу України (майже 75%) на суму $7,5 млрд. Єдиним кредитором у НБУ виступає МВФ.
У другій половині нинішнього року Україна починає повернення кредиту на $5 млрд, взятого 13 березня 2015-го. Виплати розбиті на 12 частин по $416 млн кожні півроку. Першу належить зробити 13 вересня 2019-го, а 2020 року – 13 березня і 11 вересня. Одержувачами кредиту в Україні виступили спільно НБУ й Мінфін, тому й повертатимуть його обидва відомства. Крім цього, НБУ платить відсотки (близько $60 млн раз на квартал).
Разом потреба Нацбанку у валюті оцінюється в суму близько $900 млн на рік. При цьому 2018 року чистий викуп валюти у НБУ на міжбанку становив понад $1,3 млрд. А в цьому році таку ж (і навіть більшу) суму валюти НБУ викупив на міжбанку вже до 13 червня.
Автор склав приблизний графік інтервенції Нацбанку на валютному ринку до кінця 2020 року. Червоним зазначені згладжування піку попиту (продаж валюти), а синім – викуп валюти в резерви. Можна зробити висновок, що НБУ може самостійно проводити повернення тіла кредитів МВФ без нових запозичень.
Тут також потрібно зауважити, що за поточною програмою з МВФ, підписаною в грудні 2018 року, кредити фонду прямують на баланс НБУ й не передаються Мінфіну. Вони просто йдуть у резерви та фактично не використовуються для виплат. Основна їхня мета – підвищення рівня міжнародних резервів за рахунок нових боргів.
Таким чином, у 2019–2020 роках НБУ, проводячи поточні політики, може виконати свої зобов'язання самостійно – за рахунок коштів, залучених на міжбанківському ринку, без зовнішнього фінансування.
Мінфін і гарантований борг
На другу половину 2019 року в Мінфіну значиться до погашення на зовнішньому ринку близько $1,4 млрд тіла кредитів і $750 млн відсотків. Основні виплати, що мають відбутися у вересні, – близько $ 1,7 млрд (тіло + відсотки). А 2020 року – близько $4,5 млрд тіла кредитів і близько $1,5 млрд відсотків.
При цьому основні виплати тіла кредитів у 2020 році розбиті на березень, травень і вересень, а відсотки в основному платяться в березні та вересні. Найобтяжливішим місяцем стане вересень, коли необхідно погасити майже $3 млрд: $1,4 млрд тіла кредиту згідно з «реструктуризацією від Наталії Яресько», близько $600 млн – за угодою від 22 травня 2015 року з Європейським союзом і плюс відсотки за зобов'язаннями перед МВФ і за євробондами.
Загалом за півтора року в Мінфіну налічується зобов'язань до погашення на суму трохи більше $8 млрд, що вимагає взяття зовнішніх позик приблизно по $2 млрд кожні чотири місяці. Автор склав приблизний графік можливого взяття позик, необхідних для покриття потреби Мінфіну у валюті.
Крім офіційних виплат Мінфіну, є ще гарантований державою борг на рівні $10 млрд, 75% якого – борг НБУ перед МВФ, який уже врахований у розділі, присвяченому Нацбанку, а також борг перед КНР у розмірі $1,3 млрд. Його Україна виплачує по $150 млн на рік – двома рівними траншами в січні та липні.
За рештою боргів (близько $1,2 млрд) господарюючі суб'єкти проводять виплати самостійно.
Отже, потреба Мінфіну на 2020 рік у валюті оцінюється на рівні $6 млрд, які необхідно залучити на зовнішньому ринку.
Джерела фінансування без МВФ
Як ми з'ясували раніше, МВФ насправді не допомагає вирішувати потреби Мінфіну у фінансуванні, якщо транші йдуть на баланс НБУ. Якби в грудні 2018 року наша держава взяла позику на Мінфін, то вже зараз мала б гарантовано закриті зобов'язання по 2019 року. Але транш МВФ пішов у резерви НБУ, і Мінфін не може на нього розраховувати: гроші фактично використовуються лише для виплат тіла кредиту того ж МВФ і дозволяють поліпшувати платіжний баланс країни.
Водночас у держави є великий спектр альтернативних замінників грошей фонду, який вона може використовувати:
- Адміністрація Трампа. US Aid 1 млрд на рік. Президент Петро Порошенко отримував 1 млрд на п'ять років протягом 2014, 2015, 2016 років під 1,84%, 1,85% і 1,47% річних в USD відповідно. Для їхнього отримання потрібні переговори з Адміністрацією президента США.
- Китайські кредити під проекти співпраці (інфраструктурні – з китайськими компаніями або спільні підприємства з бізнесом із КНР; суми обмежені проектами). Зазвичай ставки таких кредитів коливаються в межах 3–5%. Щоб отримувати такі гроші, Україні необхідно залучити великі китайські держкорпорації, стати учасником Інфраструктурного банку.
- Євробонди. 13 червня Україна залучила 1 млрд євро за ставкою 6,75%. Це може розвіяти міф про те, що країні, крім МВФ, грошей ніхто не дасть. Попит перевищував пропозицію в шість разів. Таким чином можна покрити потребу у валюті навіть з одного цього джерела.
- Валютні ОВДП на українському ринку – для виплат на зовнішньому. Ставка 4–5% у євро, 5–7,5% у доларах. Для мінімізації девальваційного ефекту слід залучати не більше $0,5–1 млрд на рік. Але якщо потік приватних іноземних інвестицій збільшиться з $2 до $5–7 млрд на рік (що реально і над чим потрібно працювати), то цей інструмент може бути розширений до $1–2 млрд на рік без девальваційного ефекту.
- Кредитні ноти в населення. Володимир Зеленський може попросити населення підтримати державу, випустивши кредитні ноти. Наприклад, за ставкою 5–6% у валюті. Можливе залучення декількох млрд доларів – на тому рівні довіри, який зараз є у нового президента.
- Скорочення витрат держбюджету. Резервів багато. М'який варіант – стримування зростання державних витрат нижче зростання ВВП. Це дозволяє не лише проводити лібералізацію економіки, а й зменшувати дефіцит бюджету разом ііз потребою його фінансувати.
Отже, Україна має всі можливості самостійно пройти пік виплат у 2020 році. Але для цього їх необхідно сповна використовувати, зосередившись на стратегії прискореного економічного зростання, а не на стратегії виживання.