Поки президент Володимир Зеленський намагається «осягнути неосяжне», спеціалісти радять політикам такого рівня сформувати дещо іншу стратегію. Наприклад, зосередитись лише на кількох питаннях і вирішити їх. Кажуть, це і для країни безпечніше, і для лідера корисніше. Зокрема, для його іміджу.
А бізнесу варто придивитись до політики і взяти на озброєння деякі інструменти, які дуже добре там працюють. Мова йде про вміння спілкуватись. Адже в обох сферах і не тільки в них це вміння часто стає основою для досягнення успіху. Так, налагодження правильної комунікації іноді впливає на ситуацію і її вирішення значно ефективніше, ніж будь-які інші інструменти. Вміння налагодити контакт з аудиторією, покупцем або ж партнером чи навіть в родині – те, чому варто приділяти час та увагу.
Як правильно спілкуватись і як комунікації рятують імідж, бізнес та родину, розповіла Mind со-СЕО Асоціації власників сімейного бізнесу FBN Україна, стратегічний експерт з політичних комунікацій, Лариса Мудрак.
80% успіху в політиці – це комунікації. У бізнесі менше, але все одно як мінімум 40%. Існує три закони комунікації, які працюють як в моделі політичних комунікацій, так й в моделі комунікацій сімейного бізнесу.
Якщо немає кінцевої мети, то і комунікаційні плани не потрібні. Президент повинен мати одну-дві великі мети на каденцію. Наприклад, Обама дві каденції займався медичною реформою. Трамп поставив мету підвищити дохід середнього класу та побудувати стіну з Мексикою. Має бути ще 4–5 великих загальнонаціональних завдань, але не можна виконувати 142 завдання одночасно й тим паче не можна їх одночасно комунікувати. Так і в бізнесі – ви або розширюєтеся горизонтально, або ростете вертикально, або працюєте над внутрішніми завданнями компанії тощо.
Один із хороших кейсів one voice policy – Польща, яка у 2004 році проводила загальнонаціональний референдум за її вступ до Європейського Союзу.
За рік кількість поляків, які хотіли стати частиною ЄС, збільшилася з 25 до 77,5%. Президент Олександр Квасневський з командою особисто об’їхав усі гміни та воєводства.
Він вранці підписував документи в офісі, потім сідав у гелікоптер і з невеликою командою летів у міста. Там президент виступав на площі, його заступник зустрічався з місцевим активом та бізнесом, лідери думок розмовляли з інтелігенцією, охоплювались інші цільові аудиторії, це все тривало 2–3 години. І все було націлено на одну мету – вступ країни до ЄС. Я була спостерігачем від України й бачила цей процес.
Якщо в сім’ї немає ладу, то нема чого ходити разом на світські заходи, сказав мені колись політик Іван Плющ. Ще одна цитата – від засновника FBN-Ukraine Владислава Бурди: «Якщо у вас революція в бізнесі, то не треба її розпочинати в родині. Там має бути гармонія».
Так само, якщо у політичній команді внутрішні комунікації не відбудовані, то не «злетять» ані реформи, ані реструктуризації, ані зміни системи. Це закон менеджменту й закон комунікацій високого рівня.
На побудову внутрішніх комунікацій у політиці потрібно півроку. А у сімейному бізнесі це постійний процес, бо діти ростуть, і кожні півроку комунікації потрібно переглядати.
Після внутрішніх комунікацій вже можна говорити про комунікації продуктів:
Особливої уваги потребують комунікації зі спадкоємцями (у сімейному бізнесі) або наступниками (у політиці). Я бачу, як в Україні люди створюють сімейні бізнеси і займаються тільки бізнесом, не приділяючи увагу спадкоємництву й дуже мало приділяючи часу родині.
У політиці також є наступництво. Наприклад, у одного політика були вибрані три особи з молодих політиків, які були призначені «спадкоємцями». Вони мали змогу обіймати високі посади, бачити всю внутрішню кухню, мали самостійні контакти з міжнародними лідерами. У них був шанс спробувати себе і вчитися у великій світовій політиці. Вони не стали президентами, проте є впливовими політиками і до сьогоднішнього дня, хоча їх почали готувати ще у 2002 році.
У сімейному бізнесі подібні технології взаємин батьків зі своїми синами та дочками.
У FBN є методологи, які працюють з дітьми, прораховують таймлайн спадкоємця з раннього дитинства. Консультанти працюють з батьками і дітьми щодо підходів до освіти, працюють з питань розуміння генеалогії роду.
Потім йде власне освіта.
Третій рівень – найважчий для обох сторін. Це входження у бізнес. Там багато обов’язкових і рекомендованих FBN-international методологій. І один з них – почати працювати не в сімейному бізнесі. Діти ображаються, вони вважають що у свої 17 років мають увійти у сімейну справу, але методологи-консультанти радять інше.
Так само в політиці. Спадкоємці мають спочатку попрацювати на різних рівнях у міністерстві або в органі, де є коаліційній розподіл. Тобто у середовищі, де потрібно домовлятися, вміти комунікувати. Якщо політик не вміє працювати з іншими, з «чужими», він ніколи не виросте.
Як бачимо, точок перетину з комунікаціями розвитку сімейного бізнесу дуже багато. Так, і розширювати філософію і культуру сімейного бізнесу, і продовжувати вчитися політичним комунікаціям нам, українцям й Україні, дуже потрібно.