Верховна Рада 12 листопада затвердила у першому читанні законопроєкт щодо доступу до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики №2042. Раніше Mind розбирався з тим, що передбачає зазначена ініціатива. Детальніше про це – у матеріалі «Держава в смартфоні – стоп»: як муніципалітети та депутати підставляють Зеленського».
Що саме затвердили народні обранці під час голосування у Раді та як цей документ вплине на окремі ринки, зокрема телекомунікацій, пояснив Mind директор департаменту регуляторного забезпечення ПАТ «Укртелеком» Андрій Каленський.
Тема врегулювання доступу до об'єктів інфраструктури досить складна, ґрунтовна і багатогранна. Ринок давно обговорював її проблеми. Законопроєкт №2042 зрештою засвідчив, що його автори почули гравців ринку і намагаються їм допомогти. Він на часі.
Законодавство про доступ до інфраструктури порівняно молоде і практику його ефективного застосування ще не вироблено.
До того ж були (поки що все ще є) певні колізії, невизначеності, недомовки і ще низка «не…». Як от, наприклад: через відсутність у законі чіткого розмежування між власником і балансоутримувачем, керуючі компанії (ОСББ та ін.), що не були фактичними власниками об'єктів, мали можливість ухилятися від підписання відповідних договорів з операторами телекомунікацій, обмежуючи таким чином права мешканців на доступ до телекомунікаційних послуг, наприклад, оптичного високошвидкісного інтернету, IP-телебачення та інших послуг.
Згідно з ухваленим у першому читанні законопроєктом, відтепер керуюча компанія зобов'язана укладати договір з доступу. Вартість плати за доступ, у свою чергу, не має перевищувати граничного розміру. Відповідно до статті 17 нового закону, така плата має обов'язково враховувати пропорційний розподіл витрат на утримання елементів інфраструктури об'єкта доступу, пов'язаних з наданим власником доступом, між всіма замовниками, що використовують одні й ті самі елементи інфраструктури об'єкта доступу.
Для «Укртелекому» та інших операторів, можливо, він і не врегулює вмить всі суперечливі моменти і спірні питання щодо доступу до інфраструктури, але однозначно – це важливий крок до впорядкування ринку. Вказане, у свою чергу, сприятиме добросовісній конкуренції на ринку телекомунікаційних послуг, подальшому розвитку доступу до них, а зрештою – допоможе і в подоланні цифрової нерівності в нашій країні. До речі, у країні тисячі сіл, навчальних та медичних закладів, як і майже 6 млн українців (понад 40% сільського населення) не мають можливості підключитися до швидкісного інтернету. І щоб це подолати, треба підключити до фіксованого швидкісного інтернету 5300 сіл, де мешкає 3,8 млн українців. Та й чимало містян також хочуть мати вдома високошвидкісний волоконно-оптичний інтернет.
Провайдерам саме час починати розробляти та реалізовувати проєкти. А їм часто доводиться замість того, аби займатися забезпеченням громадян послугами зв’язку, витрачати час, і не тільки, на те, щоб «вибити» доступ до необхідної їм для цього інфраструктури.
Балансоутримувачі, особливо багатоквартирних будинків, полюбляють обмежувати цей доступ. І в результаті – унеможливлюється доступ мешканців цих же будинків до сучасних телекомунікаційних послуг. «Укртелеком», як й інші провайдери, теж стикався з подібними ситуаціями. Витрачав час на їх вирішення. А клієнти все чекали – коли ж у них будуть послуги. Один з нещодавніх прикладів з міста Дніпра, де балансоутримувач багатоквартирного будинку обмежував доступ до інфраструктури, що унеможливило отримання мешканцями телекомунікаційних послуг і порушувало стандарти чесної конкуренції. Отже сподіваємось, що новий закон запобігатиме подальшим «вивертам» з боку обслуговуючих компаній, які працюють на свою кишеню і зневажають інтереси власників квартир у своєчасному отриманні якісних та доступних телекомунікаційних послуг.
Закон встановлює правила ефективного використання наявної інфраструктури. Розбудова інфраструктури – це час та значні кошти. Виконання норм закону – це запорука швидшого та за менший кошт розгортання проводових мереж доступу до інтернету та мереж мобільного зв’язку 4G або 5G у майбутньому. Тобто в першу чергу від виконання вимог закону виграє споживач, який зможе отримувати якісніший інтернет за доступнішою ціною. Звичайно, виграє також і оператор телекомунікацій, який отримує можливість інвестувати в розгортання мереж. Крім того, спільне використання інфраструктури дозволяє зберігати природні ресурси та наявну архітектуру міст. Зрештою, від виконання закону виграє і держава, яка поставила собі за мету швидку діджиталізацію країни та активно впроваджуватиме надання адміністративних послуг через мережу інтернет.