Віцепрем'єр України з питань євроінтеграції Дмитро Кулеба днями розповів про пріоритети, які країна буде відстоювати під час засідання Ради асоціації в Брюсселі, сьогодні, 28 січня. За його словами, багато устремлінь 2014 року були переглянуті новою владою України. Зокрема, було вирішено відмовитися від ідеї Митного союзу з Євросоюзом.
Керуючий партнер АО «Богатир і партнери», адвокат в Україні, Росії та Польщі, заступник міністра юстиції України у 2007–2011 роках, заслужений юрист України, к.ю.н. Володимир Богатир розмірковує у колонці для Mind, про що насправді говорить таке бажання нової української влади.
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я…»
Тарас Шевченко
Перегляд урядом економічної доцільності участі в тих чи інших торговельних угодах і митних союзах є цілком нормальною практикою.
Уряд має проводити виважену і обґрунтовану економічну політику щодо налагодження співпраці як з країнами ЄС, так і в інших важливих для України напрямках. Співпраця з Європейським Союзом має декілька векторів і значень. Це в першу чергу геополітичний вибір зближення з ЄС та торговельно-економічна співпраця, до якої входить спрощення митних та торговельних процедур. Які здобутки за цими напрямками у діючого та попередніх урядів?
Сьогодні віцепрем’єр відмовляється від Митного союзу з ЄС – і не збираються майдани, не чуємо й гучних протестів. З політичної точки зору будь-яка відмова від співпраці з ЄС раніше викликала гостре суспільне несприйняття. Згадайте лише акції протесту – Євромайдан.
Вже звикли до звинувачень антикорупційними органами постмайданних чиновників Мін’юсту та народного депутата – у заволодінні багатомільйонними коштами держбюджету з використанням механізму звернення до ЄСПЛ.
Україна стала найбільш корумпованою країною, українці мільйонами їдуть за кордон, збільшується злочинність, фактично відсутні правоохоронні органи та доступ до правосуддя, занепадає і знищується система охорони здоров’я та освіта.
Ніхто не буде чекати країну в такому стані в ЄС та Митному союзі.
Треба відверто говорити, що не Україна відмовляється, а нашу країну не беруть внаслідок провалу на європейському напрямку.
З геополітичної точки зору потрібно також зважати, кому може бути вигідним обмежене співробітництво України і ЄС. Це питання особливо риторичне, враховуючи те, що більша частина сьогоднішніх урядовців є маріонетками колишнього політичного керівництва США і різного роду донорських програм.
Тому заява віцепрем'єра з питань європейської інтеграції про відмову від курсу на входження до Митного союзу із Євросоюзом, а по суті відмову від подальшої інтеграції з ЄС, не викликає жодного подиву.
У мене, як в юриста, виникає тільки одне питання: де економічні обрахунки щодо доцільності або недоцільності участі в тих чи інших митних союзах?
Останні десятиліття різні уряди намагались вести Україну в різні економічні союзи та угоди, не маючи жодних розрахунків.
Чому збільшується імпорт, програючи експорту, та збільшується негативне сальдо платіжного балансу?
Перегляд урядом економічної доцільності участі в тих чи інших торговельних угодах і митних союзах має ґрунтуватись виключно на інтересах України та українців.
Що ми маємо у відносинах з ЄС? Не дружнє ставлення до українських експортерів аграрної продукції та квотування на безмитний експорт до Європейського Союзу. Це в першу чергу мед, цукор, крупи і борошно, крохмаль, томати, виноградний і яблучний соки, пшениця, кукурудза, вершкове масло, ячмінь, м’ясо птиці.
Практика останніх років вказує на те, що урядовців влаштовує такий стан і вони безпорадні у відстоюванні державних інтересів у європейських структурах. Ще в серпні 2019 року новообраний президент пропонував правоохоронцям перевірити дотації та дивіденди в одному з найбільших агрохолдингів, що виробляє курятину. А вже минулого тижня власник цього агрохолдингу дає поради «слугами народу» в Давосі.
Необхідно виходити за межі стандартної доктрини про вибір торговельних партнерів між ЄС, РФ та США і приділяти більше уваги азійському ринку та країнам Близького Сходу. Чому не розвивається українська частина Великого шовкового шляху та інші проєкти, в які готовий був інвестувати Китай?
Сьогодні найбільшими торговельними партнерами нашої країни є Російська Федерація, Китай, Німеччина, Білорусь та Польща. Цифри вказують, що товарообіг України з країнами – членами Митного союзу ЄАЕС більший, ніж з країнами Митного союзу ЄС, і все це на фоні зростання товарообігу з Російською Федерацією.
Ці цифри вказують на реальні результати роботи останніх урядів, вектори і орієнтири, які вони ставили перед собою. Якщо обрана політика була невдалою або помилковою, то необхідно йти у відставку, а не розмірковувати про доцільність участі в тих чи інших союзах.
Сумно констатувати, але наша країна стрімко втрачає ознаки державності, що віддаляє її від європейських цінностей, які замінили недолугі лозунги.
Що ми маємо:
За таких умов зрозумілим стає, чому черговий президент України виступає перед порожнім залом у Давосі, що є реальним показником повної незацікавленості в Україні ані з боку інвесторів, ані колишніх партнерів-романтиків у ЄС. Не було навіть «слуг народу» зі зневіреної президентської фракції, яку повезли на гроші одного олігарха-мецената слухати виступи інших олігархів та чиновників.
Система державної влади, яка не відповідає інтересам українського суспільства, не може відповідати стандартам Європейського Союзу.