Міноборони днями повідомило про проведення чергового етапу державних випробувань на полігоні «Алібі» в Одеській області комплексу крилатих ракет наземного базування «Нептун».
Які переваги для України надає нова ракета і чим вона небезпечна для противника, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
Після анексії Криму навесні 2014 року і початку війни на Донбасі Україна залишилася сам на сам у протиборстві з Росією. На початковому етапі колективний Захід обмежився тільки політичними заявами і нелетальною військовою допомогою, летальної у 2014–2015 роках Україна так і не дочекалася. Тоді це було незрозуміло і викликало серйозне роздратування.
Однак після виборів 2019 року виявилося, що західні політики дивилися на крок вперед – зараз збільшилася ймовірність того, що більш-менш сучасні зразки озброєння можуть опинитися в руках Росії. Тому поставки окремих зразків до України – типу протитанкових комплексів «Джевелін» – перебувають під таким серйозним контролем, що вірогідність того, що документація або сам комплекс потраплять до ймовірного противника, зведена до мінімуму.
Водночас, коли стало зрозуміло, що «Захід нам не допоможе», військово-політичне керівництво в особі тандему Порошенко – Муженко ухвалило рішення на активізацію власного військово-промислового комплексу. Але тут при досить обмеженому бюджеті та серйозних можливостях Росії треба було робити вкрай неочевидний для більшості вибір пріоритетів.
Такий вибір був зроблений на користь реалізації власної ракетної програми як реальної можливості для нанесення противнику серйозної шкоди. Оскільки ні про яку перемогу і українські танки на Красній площі мови йти не може – надто вже різні у нас потенціали: як людські, так і фінансові.
Військові поставили перед промисловістю одне-єдине завдання: створити ракетні комплекси, які зможуть завдати серйозної шкоди не тільки атакуючому угрупованню, а й об'єктам на прифронтовій території. Причому такої шкоди, яка змусить задуматися про доцільність продовження агресивних дій.
У рамках реалізації ракетної програми розпочалося фінансування відразу кількох програм: 300-мм коректованого снаряда «Вільха», оперативно-тактичного ракетного комплексу «Грім-2» і берегового протикорабельного комплексу 360 МЦ «Нептун».
Цікаво, що останній повинен був стати реальною альтернативою створенню повноцінного флоту (на яке поки що немає грошей) як основний елемент берегової оборони.
Результат був досягнутий досить швидко – буквально днями на полігоні «Аджибей» у рамках чергових випробувань відпрацьований і одночасний (з зазором в 4–5 секунд) запуск двох ракет по різних морських цілях на дальності 85 і 110 км. Для проекту, масштабне фінансування якого почалося тільки у 2017 році, це серйозне досягнення. Звичайно, говорити про те, що «Нептун» буде прийнятий на озброєння вже цьогоріч, не доводиться. Однак друга половина 2021 року може виявитися цілком реальним терміном, за умови додержання заданого темпу випробувань і фінансування.
Зрозуміло, що така швидкість у розробці новітньої зброї багато в чому визначається попередніми напрацюваннями. Так, «Нептун» являє собою доведений до розуму в Україні радянський проект крилатої ракети Х-35. Її розробка почалася буквально перед розпадом СРСР і згодом росіяни на її основі створили свій «Уран».
Україні ж довелося йти набагато більш довгим і складним шляхом. На той час у нас залишилися тільки елементи, необхідні для виробництва корпусів цієї ракети. Про голівку самонаведення годі було й говорити. Тому фахівцям з київського КБ «Луч» її довелося робити самостійно, що було непросто і витратно. З нуля довелося робити і всі машини комплексу – від пускової установки до рухомого командного пункту. В результаті вийшов національний проект, повністю незалежний від російських комплектуючих, вузлів і агрегатів.
Найближчим часом українська армія може отримати дозвукову крилату ракету, здатну вражати цілі на відстанях 280–300 км – у листопаді 2019 року під час чергових випробувань ракета змогла пролетіти 250 км. При цьому в системі наведення використовується такий вкрай ефективний спосіб, як підлітання до цілі на висоті 4–5 м над рівнем моря, що дуже ускладнює її виявлення комплексами ППО.
Зараз закінчується основний цикл випробувань і починається етап підготування до остаточних державних, а також початку робіт із серійного виробництва ракет і комплексів. Відповідно до початкових планів (до 2019 року), планувалася закупівля армією двох дивізіонів (вісім пускових установок) і необхідної кількості ракет (тут інформація різниться – від 72 до 96) для організації ракетної бригади.
Крім того, доведення «Нептуна» до серійного виробництва дозволить говорити і про інші варіанти. Адже за аналогією з тим самим «Ураном» це цілком можуть бути вертолітний, літаковий і катерний варіанти застосування. Тим більше що в Україні у 2017–2019 роках велися підготовчі роботи щодо носіїв.
Так, відомо про опрацювання варіантів використання «Нептуна» з борту фронтових бомбардувальників Су-24, а також про те, що саме ця ракета повинна стати основою для проекту ракетного катера типу «Лань». На якому етапі знаходяться ці роботи зараз, сказати складно як з огляду на загальну секретність, так і перекидання державного фінансування між різними проектами в рамках бюджету Міністерства оборони.
Поява на озброєнні ЗСУ протикорабельного комплексу з вкрай ефективною (судячи з випробувань) ракетою може стати холодним душем для російських амбіцій у Азовско-Чорноморському регіоні.
Дальність застосування ракети дозволяє повністю перекривати Азовське море і велику частину Чорного.
Також необхідно відзначити і великий експортний потенціал комплексу – адже в підсумку «Нептун» вийшов набагато дешевшим за західні аналоги, і може закуповуватися країнами, які з політичних причин не можуть купувати російське озброєння.
Однак поки про конкретні контракти говорити рано – зараз перед розробниками стоїть завдання відпрацювати основні елементи комплексу. Адже, наприклад, крім ракети необхідна і потужна радіолокаційна станція, відпрацьовані моменти управління вогнем на рівні дивізіону і бригади і багато іншого, що зазвичай залишається за кадром успішних пусків і ефектного ураження цілей.
З іншого боку, наразі вже зрозуміло, що необхідне коригування подальших планів і що без розвитку системи ППО і флоту говорити про «Нептун» як певний безпрограшний варіант прикриття нашого узбережжя не доводиться. Берегові комплекси повинні бути вписані в загальну систему оборони і бути важливим, але далеко не єдиним елементом.