Оцінки бізнесу щодо економічного зростання та власного розвитку погіршились, а інфляційні та девальваційні очікування на наступні 12 місяців зросли на тлі посилення карантинних заходів. Такі результати опитування керівників компаній за IV квартал 2020 року оприлюднив днями Національний банк.
Попри дещо песимістичні настрої не варто вдаватися до песимізму. Експерти наголошують, що варіанти для заробітку можна знайти дослідним шляхом. Як здійснювати такий пошук і навіщо компаніям відділи R&D (Research and Development), розповів Mind провідний фахівець з R&D компанії «Біокор Текнолоджі» Дмитро Пігіда.
У бізнес-контексті R&D – це діяльність, якою компанії займаються з метою розроблення нових продуктів, процесів, технологій чи послуг або вдосконалення вже наявних.
Зазвичай, цю діяльність вважають розкішшю, яку можуть собі дозволити технологічні гіганти, що витрачають значні суми коштів і мають штат юристів для захисту своїх напрацювань.
У нових реаліях карантинних обмежень малий і середній бізнес (МСБ) мусить переорієнтовуватися відповідно до змін на ринку, шукати нові ніші для розвитку своєї справи та пропонувати цікаві продукти. І звільнитися від підходу «проб і помилок» може допомогти R&D.
Робота відділу R&D, зазвичай, має проєктний характер. Вона починається із запиту на ідею продукту, і закінчується, коли вдається подолати елементи невизначеності. Головне – це знайти робоче рішення поставленої задачі.
Що не входить до зони компетенції R&D? Відділ не вирішує питання щодо зниження собівартості. У вирішенні цієї задачі допоможуть постачальники й відділ закупівель. Також він не займається тестуванням нового продукту й опитуваннями користувачів, адже цю роботу виконує відділ маркетингу або продажів.
Поняття інновацій (яким в Україні неабияк зловживають) часто ототожнюють з R&D, хоча насправді воно значно ширше й охоплює культуру компанії загалом.
Різні конфігурації R&D-підрозділу можуть бути створені в компаніях будь-якого розміру і галузі. МСБ може створювати тимчасові чи постійні команди або ж ухвалити рішення передавати цей функціонал на аутсорсинг. Обидві стратегії мають право на життя.
Власна команда краще розуміє галузь і продукт, з нею простіше працювати з погляду конфіденційності. Аутсорсинг дає доступ до великої бази спеціалістів із нішевим досвідом і може допомогти заощадити кошти, якщо ви маєте на меті реалізовувати проєкти, не схожі на те, що ви робили раніше, або якщо ваша компанія вперше інвестує в R&D.
На практиці можуть використовуватися дві схеми – «ззовні-всередину» або «зсередини-назовні».
Перша передбачає виявлення потенційних прогалин і можливостей на наявному або потенційному ринках. Запит на R&D може приходити від клієнтів, бути викликаний діями конкурентів, змінами в законодавчій базі, підвищенням технологічних стандартів галузі, реалізацією міжнародних договорів та угод.
Згідно з другим підходом, R&D-відділ пропонує можливі варіанти майбутніх продуктів, а відділи продажу й маркетингу перевіряють їх затребуваність на ринку.
У деяких компаніях витрати на R&D можуть бути одними з найбільших статей витрат. Проте правило «гроші роблять гроші» в цьому випадку не працює, адже прямої залежності між витратами на дослідження й розробки та фінансовими показниками не існує. Інтенсивність розробок різко відрізняється між галузями та окремими компаніями.
А яка ж сума інвестицій буде «правильною»? Це повністю залежить від характеру бізнесу. Наприклад, важливо на якій глибині наукового спектру розташовується ваша компанія. Так, адаптація наявних продуктів і технологій зазвичай менш витратна ніж створення продуктів з унікальними характеристиками.
Крім того, важливо, який у компанії цикл розроблення продукту, адже в деяких галузях новинку можна вивести на ринок через 5–6 місяців роботи, в інших на це піде 5–6 років. Багато успішних підприємств витрачають на розроблення 1–5% своїх прибутків.
Методи вимірювання віддачі зусиль теж підпорядковуються правилам гри ринку, на якому працює ваше підприємство. Метрика зв'язку між витратами на R&D та результатами може базуватися на показниках прибутку, частки ринку, обсягу реалізованих одиниць продукції, кількості патентів, рівнем задоволеності клієнтів.
Деякі підприємства, що мають ширший портфель розроблень, можуть використовувати індекс життєздатності (відсоток доходів, що надходять від нових продуктів) або коефіцієнт досліджень (відсоткове збільшення доходу від 1% збільшення R&D).
Закордонні компанії, що активні в дослідженнях та розробленнях, можуть розраховувати на податкові кредити та зниження оподаткування прибутку у своїх країнах. В Україні поки не прийшли до бачення, що R&D – це інвестиція не лише у власний бізнес, а й у конкурентоздатну національну економіку.
В Україні патенти в комерційному секторі не користуються популярністю через слабкість вітчизняного законодавства в питаннях захисту від порушень. Навіть сама подача заявки на патент викликає занепокоєння, адже вимагає надання як опису, так і креслень винаходу.
Тож можна не дивуватися, що компанії не діляться, над якими дослідженнями й розробленнями вони працюють, оскільки кожне підприємство прагне, щоб його продукти давали клієнтові більшу цінність за кожну витрачену на R&D гривню у порівнянні з товарами конкурентів.
Тому можна виправдати те, що ніхто не знає, що саме R&D-спеціалісти роблять у своєму «підпіллі». Знаючи над чим ви працюєте та коли продукт вийде на ринок, фірми-суперники отримують кращу перспективу того, де потрібно докласти більше зусиль і ресурсів для власних досліджень і розроблень. У нашій країні концепція «open innovation» поки що більше лишається на папері.
У цієї таємничості є й другий бік. Ще Леонардо да Вінчі спеціально робив помилки у своїх кресленнях, щоб протидіяти промисловому шпигунству. Такий закритий підхід залишається й на сьогодні. Хоча видається все більше публікацій, загальний обсяг практичної та корисної інформації для R&D-фахівців, розширюється дуже слабко.
Тому саме дослідження можуть займати левову частку загального часу створення нового продукту, адже потрібно вести «розкопки» даних, розшифровувати статті, перевіряти адекватність моделей і розраховувати формули наново.
На етапах виробництва, створення маркетингової стратегії, прийняття рішень щодо каналів дистрибуції, також можна закласти альтернативні механізми захисту своєї інтелектуальної власності.
Навіть якщо конкурент зможе вкрасти інформацію про новостворений продукт чи технологію, скопіювати особливості виробничого процесу та наслідувати певну бізнес-модель може бути складно або й зовсім неможливо.
Не обмежуючись світом великих корпорацій, дослідження та розроблення можуть ефективно використовуватися МСБ як спосіб підвищити власну конкурентоздатність на своєму ринку. На тлі пандемії COVID-19 і порушення ланцюгів постачання на локальних виробників починають звертати більше уваги.
В Україні ще багато вільних ніш і нових товарів, яких потребує ринок. Тому зараз не варто економити на R&D, адже ті компанії, що активно інвестували в нові продукти й технології в часи кризи 2008 року змогли завоювати ринок за кілька років.