Поки весь світ стежить за всіма космічними планами Ілона Маска, Україна також має власні можливості розвивати космічну сферу. Проте для цього нашій державі потрібно прийняти такий виклик і продовжити працювати у цьому напрямі.
Як розвивають космічну галузь у США і як налагодити цей процес в Україні, розповіла Mind CEO Innovation Kitchen, резидентка Reactor.ua Марія Яроцька.
Україна – це одна з декількох держав, де можна повністю з нуля спроєктувати й побудувати ракету. Але є нюанс. Річ у тому, що підприємства космічного напряму будували ще за радянських часів. Це означає, що весь комплекс мав працювати над держзамовленнями та в рамках планової економіки. А ще це був повний менеджерський і логістичний фейл, якщо оцінювати об’єктивно. У нас було 30 років, щоб, як то кажуть, use it or lose it (використати або втратити), і мені здається, що ми непогано впорались.
За весь цей час в України з’явився тільки один астронавт, ми втратили купу обладнання та інженерів, ми не побудували власний космодром і не запустили супутник. Але космічна індустрія живе, виконує замовлення й навчає сотні унікальних спеціалістів щороку. Ми навіть маємо свою космічну агенцію. То чого ж нам бракує?
Вже майже 10 років NASA щороку проводить хакатон Space Apps. Агентство шукає талановиті команди, які здатні впоратись із завданнями космічного масштабу – від видобування корисних копалин на астероїдах до дослідження віддалених галактик. NASA це робить для того, щоб розвивати навколо себе екосистему стартапів і завжди мати доступ до інноваційних продуктів, які можна недорого та швидко масштабувати.
2015 року в Києві вперше відбувся хакатон NASA Space Apps, у якому ми з друзями взяли участь. Із завдань, що запропонувало NASA, ми обрали VR-симулятор колонізації Марсу, та за 48 годин презентували інтерактивний прототип. Це був перший наш хакатон, ми не дуже розрахували власні сили та час, тому ніяких призових місць не посіли, але драйв від міжнародного космічного івенту й диплом, підписаний самим Леонідом Каденюком, надихнули мене на подальшу працю.
[INSERT_BLOCK_PROMO_REACTOR]
Наступні 3 роки я проводила хакатони NASA в Одесі. Щоразу ми збирали більше сотні учасників, на фінальні пітчі виходили до 20 крутезних проєктів.
На жаль, екосистема, у якій стартапи не тільки виникають, а й розвиваються з подальшою підтримкою інвесторів, не може складатися з одного лише хакатону.
Ми отримували десятки проєктів, яким не могли запропонувати жодних ресурсів, крім публічності: ані кваліфікованих менторів, що знаються на космічних даних і технологіях, ані матеріальної та фінансової підтримки, ані юридичного супроводу. Потрібен був стратегічний партнер, який до того ж був би зацікавлений у розвитку космічної індустрії. І мені здавалось очевидним, що таким партнером має стати Державне космічне агентство України (ДКАУ).
Рік тому я стала радницею голови ДКАУ та розробилапреакселераційну програму для space tech-стартапів без копійки державних коштів.
Я була впевнена, що агентство надасть усі можливі ресурси, і наші стартапи нарешті отримають шанс розвинутися далі посівної стадії.
Наша нова та амбітна команда радників була сповнена оптимізму, і ніщо не псувало настрою, навіть зауваження від старожилів та бюрократичні перешкоди. Ми працювали на громадських засадах, і я, як і багато хто ще, намагалася поєднувати фултайм в агентстві з оплачуваною роботою. Тиждень за тижнем ми чекали, що от-от погодять бюджет або знайдеться спонсор, який дозволить зосередитися на справі державного значення.
Як і у більшості людей, карантин змінив наші плани. Ми сподівалися, що це ненадовго, але без можливості проводити зустрічі офлайн та збирати команду в одному місці проєкт забуксував. Я повернулася до Одеси, провела тиждень у роздумах та попри всі ускладнення вирішила стартувати за будь-яких умов.
Акселератор, який на той час вже отримав назву Yangel Space Tech (на честь Михайла Янгеля), дуже гарний логотип та лендинг на двох мовах, мав перейти в онлайн. Ми оголосили open call для космічних стартапів на предпосівній стадії та запропонували їм пройти онлайн преакселераційну програму. Чотири тижні уроків бізнес-англійської, лекцій, воркшопів і менторських сесій мали підготувати учасників до наступного етапу – офлайн-акселерації в Києві.
Процедура відбору передбачала заповнення кандидатами форми та проходження онлайн-інтерв’ю – так ми могли вибрати тих, хто має сталу ідею, може її втілити та готовий слухати наших менторів.
Попри побоювання, що до нас ніхто не прийде, Yangel отримав 46 заявок за два тижні – від астрономів, програмістів, інженерів, біологів і навіть юристів. Після інтерв’ю залишилося 16 команд, і ми почали роботу. Ми були на підйомі, і це було дуже заразно: команди працювали день і ніч, прогрес можна було побачити наживо. Наприкінці чотирьох тижнів ми зібрали декілька менторів у ДКАУ та провели онлайн-пітчинг, щоб кожний міг отримати фідбек від тодішнього голови ДКАУ Володимира Усова. Мені щодня дзвонили журналісти, звідусіль надсилали подяки та вітання, успіх Yangel здавався дуже близьким і реальним. А потім настала тиша.
Кошторис і детальний план акселераційної програми були готові вже декілька місяців. Ми зробили гарні презентації українською та англійською, щоб надсилати потенційним партнерам. Провели безліч зустрічей, навіть одну в Кабміні. Після кожної я сподівалася, що от-от програма отримає необхідні ресурси.
Нагадаю: увесь цей час я працювала на двух фултаймах – в агентстві та на оплачуваній роботі. Але, коли настала осінь, я зрозуміла, що сил більше не залишилось. Пан Усов дізнався, що я звільнилася та передала напрацювання по проєкту колегам.
Минуло три місяці, як я повернулася до життя в Одесі. За цей час Володимир Усов був звільнений з поста голови ДКАУ (наразі він намагається відновитися через суд), дехто з учасників Yangel Space Tech продовжили працювати над проєктами й досягли успіхів. Мене запросили стати ментором на хакатоні ESA Act In Space та увійти до команди нової космічної програми з грантовим фінансуванням. Як резидентка, Reactor.ua я керую проєктом Innovation Kitchen – це унікальна екосистема для інноваційних проєктів, де ми плануємо відкрити фаблаб, коворкінг та безліч інших крутих речей. Раз-два на тиждень мені пишуть журналісти, щоб отримати коментар або контакти когось із космічної «тусовки».
Наскільки мені відомо, Yangel Space Tech продовжує перебувати в заморозці. Попри значні результати й готові плани на подальшу роботу, в агентстві не знайшлося людей, які б могли перехопити проєкт та запустити хоча б другий трек преакселерації.
В умовах невизначеності та без системної підтримки я буду розвивати екосистему стартапів тими засобами, що доступні особисто мені, а це:
Днями ДКАУ отримало нового голову. У нього немає профіля на фейсбуці та публічного портфоліо успішних проєктів. Але, якщо ця людина – чи будь-хто на його місці в майбутньому – захоче розвивати програму для стартапів, я стрибатиму з радощів.
Адже єдина можливість для космічного агентства займатися саме космосом, а не сидіти, як дракон, на радянських надбаннях, або запускати супутник за розпорядженням президента – це орієнтація на бізнес.
Три логічних кроки, які планував здійснити екс-голова ДКАУ Володимир Усов, допоможуть врятувати ДКАУ від стагнації:
Сподіваюся, ми це ще побачимо.