Альберт Ейнштейн колись сказав: «Той, хто ніколи не помилявся, ніколи і не відчував нічого нового». Цим виразом вчений підкреслив, що людство зростає лише шляхом здійснення помилок і усвідомленими висновками. Чи варто припускатися помилок, як їх аналізувати та вчити цьому дітей розповіла Mind практичний психолог у школі повного дня КМДШ Маріанна Актаєва.
Помилка – це щось, що ми зробили неправильно: рішення, справу, дію. Помилка – це те, що ви не захотіли б повторити знову. Наприклад, ви купили йогурт, у якого скінчився термін придатності, адже не подивилися на дату. Ця помилка вас вразить чи мотивує наступного разу при покупках звернути увагу на дату виробництва?
Кетрін Шульц, «помилкознавець» нашого часу, у своїй книзі Being wrong: Adventures in the Margin of Error зазначає, що варто тренувати сприйняття помилок, а не впадати у відчай: «Ми ставимося до невдач практично так само, як і до смерті: розуміємо, що рано чи пізно це станеться з кожним, але не знаємо, як і коли. У нашій свідомості вкоренилося помилкове уявлення про те, що помилка – це щось настільки рідкісне й аномальне, що при кожному її виникненні ми впадаємо в глибокий відчай. Насправді помилка – це доказ нашого вміння пристосовуватися до мінливого навколишнього середовища, а не свідчення розумової і психічної неповноцінності».
Коли ми припускаємося помилок, наш мозок починає працювати активніше, і ми краще засвоюємо інформацію. Це довів американський психолог Ханс Шредер під час свого експерименту. Для цього він обрав 123 першокласника й запропонував дітям зіграти в комп'ютерну гру. Під час гри на учнів тричі чекала навмисна провокація, яка могла призвести до тієї самої помилки. Під час експерименту з’ясувалося, що при повторній зустрічі з несподіваним поворотом подій мозок деяких учасників брав більший «тайм-аут», перед тим як ухвалити рішення, а це означає, що мозок дітей аналізував і навчався.
Помилка – це обов'язкова частина освітнього процесу. У КМДШ ми чітко простежуємо взаємозв’язок між розвитком емоційного інтелекту учнів та вмінням дозволяти собі помилку. В усвідомленні власної недосконалості прихований величезний потенціал: співчутливе ставлення до своїх невдач чи поразок спонукає дітей на нові звершення куди ефективніше, ніж почуття провини чи самокритика.
«Я не терпів поразок. Я просто знайшов 10 000 способів, які не працюють» (Томас Едісон, винахідник лампочки).
Коли ви чи ваша дитина, подібно Едісону, стикаєтеся з помилкою, спробуйте поставити собі наступні запитання:
Така проста звичка, знаходити правильні відповіді на правильні запитання, допоможе вам розвинути критичне мислення й наблизитися до успіху.
Для наснаги й віри у власні сили пропоную декілька цікавинок, які педагоги КМДШ застосовують, щоб налаштувати учнів вчитися на власних помилках: