Кожен з учасників будь-якої команди вносить у спільну справу свою лепту. Це знання, досвід, уміння або навпаки – помилки, які також є невід'ємною частиною будь-якого проєкту. При цьому реальні успіхи можливі тоді, коли команду очолює лідер, готовий вести за собою. Характери в таких лідерів бувають різні, але кожен із них може істотно вплинути на результати роботи всього колективу. Хто такий «добрий бос» або як об'єднати людей у прагненні до загальної мети, розповів Mind головний редактор порталу Pravo.ua Сергій Саченко.
Чи пригадуєте ви час від часу своїх колишніх? Тих самих, зустріч з якими так сильно вплинула на вашу подальшу долю. Стривайте, я зараз про роботу... А ви про що подумали?
Йдеться про колишніх начальників, яких ви зустріли на кар'єрному шляху, які стали поводирями, що вказали вам правильну дорогу. Можливо, оступившись, ви могли спертися на їхню тверду руку. А може бути, все склалося інакше, і свого колишнього наставника ви згадуєте неохоче, радіючи, що ваші шляхи давно розійшлися?
Напевно у вас є своя історія та власні критерії, за якими ви оцінюєте внесок колишнього керівника у своє професійне становлення, як спортсмен оцінює внесок тренера в особисті перемоги.
Але я б хотів поділитися своїми роздумами про феномен поганих і добрих керівників. Бо часом так приємно впасти в ностальгію та згадати старих вчителів, з якими ти не лише ладив, а й воював. Саме завдяки їм ти формуєшся як особистість, як наставник, що передає свої знання наступному поколінню.
Чи замислювалися ви над тим, чого саме чекають від хорошого боса підлеглі? Яких слів або дій? Численні бізнес-тренери неодноразово повторюють, що головне завдання лідера – сформулювати ідею, організувати й надихнути персонал на її реалізацію. Адже хороших ідей може бути багато, проте небагатьом під силу організувати процес і згуртувати колектив для втілення ідеї в життя.
«Мало хто може відірватися від рутини і подумати про велике», – говорив колись Олег Рябоконь, один із кращих управлінців українського юридичного бізнесу. Дійсно, робота справжнього лідера – це творчість, яка не до снаги простим «олов'яним солдатикам».
Однак найважливіший критерій, який виділяє кращого керівника серед інших, – це готовність створювати умови для розвитку підлеглих.
Добрий бос ніколи не буде підносити себе на п'єдестал і виділяти з натовпу, ніколи не буде самотужки збирати вершки, побоюючись, що найближче оточення також претендує на його успіх.
Лідер не відчуває конкуренції зі своїми підлеглими, а навпаки – створює умови для їхнього росту, не стримуючи цей логічний процес. Інше питання – як багато підлеглих готові скористатися можливістю для свого професійного розвитку?
У вашому житті однозначно була людина, яка прийняла вас немов сиру глину після закінчення інституту, яка допомагала сформуватися та професійно «затвердіти», обдаючи жаром.
Упевнений, щоб бути хорошим керівником, необхідно володіти особливою енергетикою, якої справжньому лідерові вистачає не лише на себе, а й на оточення. Ця енергія запускає роботу колективу, немов двигун авто, однак будь-який вогонь легко може вийти з-під контролю.
Саме за таким критерієм більшість із нас оцінюють керівництво. Кричить – значить, поганий бос! Але чи так це насправді?
Цілком природно, що керівники з гарячим темпераментом часом дають волю емоціям. До цього потрібно ставитися з розумінням. У розумних межах, звичайно.
Набагато гірше, коли сильної енергетики в керівника зовсім не відчувається. Це означає, що людина професійно перегоріла або перебуває не на своєму місці. Добрий керівник повинен вміти заряджати та ділитися своєю енергією з іншими.
Погодьтеся, середньостатистичний працівник, як правило, безініціативний і працює радше заради процесу, а не на результат. Адже, на його глибоке переконання, за результат у колективі є відповідальним лише керівник.
Людей, які вимагають зробити більше та краще, як правило, на роботі недолюблюють.
Найчастіше саме начальник із поганим характером може стати тим самим Х-фактором, який дозволить вам вирости і стати кращою версією самого себе! Можливо, без «чарівного копняка» ви б ніколи не змусили себе зробити те, що визначило вашу подальшу кар'єру.
Забавно, але іноді як добра людина може бути досить посереднім директором, так і людину із сумнівними рисами характеру можуть називати хорошим керівником... І це буде правдою!
У якийсь момент життя ви можете переосмислити те, що раніше відбувалося у вашій кар'єрі, і заново подивитися на людей, які її супроводжували. Немов старе кіно, яке ви страшенно не любили в юності, раптом заграє новими барвами і розкриє непомічений раніше глибокий сенс. Так і керівник, який колись здавався вам сущим дияволом, раптом виявиться найкращим наставником.
Оцінюючи те, наскільки добрими лідерами були ваші керівники на попередніх місцях роботи, напевно ви спробуєте не повторювати чужих помилок і створите для своїх підлеглих такі умови, яких самі раніше потребували.
Принаймні непогано буде задуматися, як колеги на роботі сприймають ваше наставництво та які кар'єрні кроки вони можуть зробити в подальшому.
Адже давно не секрет, що на нову роботу людей, як правило, притягує бренд роботодавця. А йдуть... да, йдуть вони від керівника.
Все частіше на HR-конференціях можна почути думку, що власники бізнесу сьогодні сприймають свої робочі кадри як якийсь ресурс або бізнес-активи. Адже за гроші в наш час можна купити все що завгодно, навіть талант, лідерство й досвід в особі найнятих працівників.
У бізнесі немає місця особистому, тому при фінансових труднощах скорочення штату відбувається без зайвих емоцій. А скорочувати «ресурси» набагато легше, ніж скорочувати людей. На щастя, трудове законодавство в Україні поки що не дозволяє здійснювати «трейди» контрактних співробітників з однієї компанії в іншу, як це відбувається в американському спорті між професійними командами NBA, NFL, NHL.
Тепер уже й покоління зумерів все частіше починає ставитися до свого роботодавця як до якогось ресурсу: я перебуваю поруч із тобою рівно доти, доки ти мені вигідний. Теорії про єдину корпоративну сім'ю, цікаві проекти, дружній колектив і безкоштовні смаколики відходять у минуле та просто смішать молодих претендентів, яких насамперед цікавить особистий розвиток.
Як тільки пташеня зміцніє і зможе впевнено змахнути крилом, воно негайно вилітає з гнізда, залишивши назавжди тих, хто його вигодував. У цей момент між різними поколіннями часто відбувається непорозуміння. Те, що молодий співробітник пішов із компанії, старший колега – керівник сприймає досить ревно, а найчастіше як зраду: «Як же так? Я ж тебе виростив». Однак замість запитання «Чому?», відповідь на яке могла би все прояснити, молодий співробітник чує запитання «Куди?». Думаю, що вміння ставити своїм підлеглим правильні запитання в потрібний момент також відрізняє доброго керівника від посереднього.
Але насправді поганий директор – це прекрасний приклад того, що потрібно зробити вам, щоб стати добрим босом. Адже пройдуть роки, і ви спостерігатимете за успіхами тих, хто раніше працював під вашим керівництвом. І напевно будете пишатися, ставлячись до них, як до пташенят, яких ви підготували до великого польоту...