Верховна Рада 3 червня 2021 року прийняла закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам» (відповідний законопроєкт №4184), який вже назвали законом про «податок на Google». Що передбачає нормативний акт і на кого впливають зазначені зміни, розповіла Mind юрист Stron legal services Владислава Бондарчук.
Основна мета прийняття закону – обкладення ПДВ компаній-нерезидентів, що надають електронні послуги. Для того, щоб зробити це більш комфортним, закон пропонує спрощений порядок реєстрації платником ПДВ, ведення обліку та звітування для тих, хто підпадає під дію документа. Крім того, передбачається окремий порядок адміністративного оскарження рішень контролюючих органів.
З одного боку, це створює додаткові пільги, яких не мають компанії-резиденти. Разом з тим, враховуючи, що в Європі давно функціонує система Mini One Stop Shop (MOSS), яка дозволяє подавати ПДВ-декларації та сплачувати ПДВ лише в одній країні, яка буде визначена як країна ідентифікації (member state of identification), ідея спрощення ведення звітності виглядає не такою поганою.
Оскільки мета прийняття закону – введення податку на е-послуги, виникає питання, чи не призведе це до їхнього пропорційного подорожчання? Автори закону переконують нас у тому, що на кінцевому користувачі це ніяк не відобразиться, що одразу викликає низку питань, оскільки фактично ПДВ сплачує саме кінцевий споживач.
Рік тому голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетьманцев у своїх інтерв’ю розповідав про зустрічі з представниками компаній Facebook та Viber, які запевняли про готовність сплачувати ПДВ на території України. Разом з тим великі ІТ-компанії регулярно опиняються в центрі скандалів через несплату податків. Наприклад, той самий Facebook 2013 року опинився в центрі подій через оприлюднення подвійної ірландської схеми уникнення сплати податків.
Відійдемо від питання ПДВ і згадаємо, як часто компанія Apple потрапляє на «радари» антимонопольного комітету щоразу з різних причин, як-от:
Насправді цей список можна продовжувати досить довго. До чого взагалі ця аналогія? Чим більші прибутки генерує компанія, тим вище імовірність того, що вона шукатиме шляхи до оптимізації податків та способи підвищити прибутки, зокрема незаконні.
Не варто забувати про те, що відтепер постачальники е-послуг будуть зобов’язані встановлювати місце постачання послуг, здійснювати облік доходів, подавати ПДВ-звітність та сплачувати ПДВ на території України. Це додаткові витрати, які безпосередньо впливають на ціноутворення.
Разом із тим на вартість послуги впливає також і платоспроможність ринку. Як приклад наведемо вартість за підписку Spotify станом на 2020 рік по окремих країнах: Єгипет – $3,18 на місяць, ОАЕ – $5,44/міс., В’єтнам – $2,55/міс., Австрія – $13,87/міс., Кіпр – $8,27/міс., Франція – $13,87/міс., Росія – $2,20/міс., Україна – $4,99/міс, Бельгія – $11,99/міс. Як бачимо, вартість підписки для українського ринку – одна з мінімальних, відповідно підвищення цін тут сприйматиметься особливо негативно.
До того ж було б правильно враховувати менталітет кінцевого споживача. На жаль, в Україні як ніде процвітають піратські сайти, а до платних підписок дуже часто звертаються тоді, коли інакшого способу скористатися продуктом немає. Хоч, за статистикою, попит на користування платними підписками плавно зростає, підвищення її вартості, вочевидь, загальмує ці процеси.
Найімовірніше, не варто сподіватися, що прийняття закону не вплине на підвищення вартості електронних послуг. Як потенційне підвищення цін вплине на українських споживачів? Найбільш очікуваний варіант – пошук останніми більш дешевих аналогів популярних сервісів, як-от Youtube, Google, Apple, Adobe, Netflix тощо.