Встоявши в короткочасну кризу, спричинену наслідками глобальної пандемії, ІТ-індустрія не тільки змогла повернутися до попередніх темпів зростання, а й значно випередити їх. Так, за різними оцінками аналітиків, зростання галузі у 2021–2026 роках становитиме 8–10% на рік – і глобальний попит на цифрові рішення не вщухає. Разом із активним зростанням індустрії цифрових технологій збільшується й попит на ключовий її капітал – таланти. Тема дефіциту кваліфікованих кадрів для ІТ сьогодні – одна з найбільш обговорюваних у професійних колах не тільки в Україні, а й в усьому світі, яка точно буде актуальною найближчі п’ять років. Та чи зможемо ми хоча б трохи вплинути на ситуацію та пришвидшити притік нових талантів у галузь, розповів Mind віцепрезидент, очільник EPAM у Центральній та Східній Європі Юрій Антонюк.
Інформаційні технології сьогодні – мільярдна індустрія, яка формує помітну частину валютної виручки для України, створює високооплачувані робочі місця та середній клас, який задає темпи розвитку економіки країни.
Цифри, які ми бачимо зараз, – понад $5 млрд виручки за підсумками 2020 року та 25% зростання – далеко не межа для українського сектору високих технологій.
Нестача талантів – чи не головний бар’єр для подальшого розвитку галузі. За різними підрахунками, сьогодні в Україні налічується близько 200 000 ІТ-фахівців. Здається, це не так уже й мало, однак, якщо ми порівняємо цей показник із іншими країнами, стане зрозуміло, що Україні є на кого рівнятися.
Так, за даними Eurostat, станом на 2020 рік кількість ІТ-спеціалістів у Фінляндії, у якій проживає близько 5,5 млн людей, становить 191 500 – це майже 8% від усього працевлаштованого населення; схожі цифри демонструє Швеція, а у Бельгії, Нідерландах, Ірландії у сфері інформаційних технологій та телекомунікацій працює чи не кожен 20-тий громадянин.
За оцінками Офісу ефективного регулювання (BRDO), щороку на ринок праці виходить близько 30 000 нових ІТ-фахівців. Водночас, за найскромнішими оцінками, ринок потребує близько 50 000 талановитих розробників на рік.
Ми можемо скільки завгодно кивати у бік неідеальної, подекуди архаїчної системи освіти, експертизи викладачів, яка не встигає за ринком, слабкої матеріально-технічної бази вищих учбових закладів, однак варто розуміти, що залучення талантів у галузь – результат синергії дій із боку бізнесу, освітян та влади.
Популяризація індустрії серед юного покоління, створення ефективної системи освіти на всіх рівнях (а не тільки у вишах), забезпечення привабливих умов для розвитку галузі та роботи в ній – ось ключові вектори для об'єднання зусиль. І цю тезу підтверджує досвід уже згаданих вище країн.
Безумовно, освітня екосистема – чи не найважливіший елемент для успішного розвитку індустрії інформаційних технологій. Разом із тим ми маємо усвідомлювати, що суть виклику дефіциту кадрів не в тому, що система освіти дає мало випускників, а в недостатній популяризації фаху, часом занадто високому порозі входження у фах пересічної людини, яка б теоретично могла розпочати кар’єру в ІТ.
Уже сьогодні ми маємо низку успішних ініціатив і прикладів партнерства у сфері освіти, її популяризації та забезпечення доступності як із боку освітян, так і з боку бізнесу.
Це лише декілька прикладів, як окремі ініціативи або ж спільні зусилля можуть допомогти зростати величезній індустрії. Успішних прикладів – десятки, про більшість із них ми разом із владою, IT-індустрією та провайдерами освітніх послуг зможемо поговорити вже 16 грудня на конференції Synergy: IT Business & IT Education. І, я переконаний, нам є що поліпшувати.
Також ми маємо й доволі означені точки для росту.
По-перше, це проєкти у сфері дуальної освіти – поєднання навчання з реальними практичними завданнями. Використання такого підходу є більш ніж доцільним для ІТ-сфери, де набуті теоретичні знання можуть застарівати ще до завершення навчання. Мікс із теорії та практики допоможе студентам швидше поринути в професію, а отже, раніше реалізовувати свій потенціал.
По-друге, варто пам’ятати, що з приходом пандемії та тотального проникнення онлайн-складової в наше життя, світові кордони стали ще більш умовними.
Чому у світі, де спеціаліст із Тернополя, може співпрацювати з провідними світовими корпораціями, не можна реалізувати освітні проєкти, доступні з будь-якої точки світу? Можна. І низка вишів уже це зробили: Гарвард, Массачусетський технологічний інститут, Каліфорнійський університет, Інститут технологій Джорджії, Політехнічна школа у Франції, Гонконгський університет науки та технологій – усі вони мають онлайн-програми, доступні кожному.
Переконаний, якщо українські виші виявлять бажання створити масштабні програми з дистанційного опанування ІТ-спеціальностей, це точно знайде відгук серед представників індустрії.
Так, ми не зможемо швидко подолати дефіцит кадрів у галузі. Однак разом ми однозначно зможемо мінімізувати його вплив. Інструментів і можливостей безліч. Головне – правильно їх використати.