«Я на вас подам до суду!» – поширена погроза ЗМІ, якщо користувач не згоден із розміщеною інформацією про себе чи якісь події. Подальший розвиток у таких ситуаціях донедавна міг бути досить різноманітним, але основною і головною можливістю захистити власну репутацію як у ЗМІ, так і в героїв певних публікацій чи сюжетів, залишався суд. Проте цей довгий і складний шлях не завжди міг вирішити суперечку між сторонами. Тому законодавець спробував значно скоротити процедуру оскарження недостовірних публікацій у медіа. Верховна Рада 13 грудня 2022 року ухвалила Закон «Про медіа», який 15 декабря направлено на підпис Президенту України. Однією з новел закону є визначена процедура позасудового захисту особи від поширених у медіа відомостей, які не відповідають дійсності (що викладені неповно чи неточно) і принижують честь, гідність або ділову репутацію такої особи. Як відстоювання репутації можна буде здійснити на практиці, розповів Mind адвокат Ігор Тетеря.
Раніше особа, стосовно якої було поширено недостовірну інформацію, що принижує її честь, гідність чи ділову репутацію також могла захищати свої права в позасудовому, а також у судовому порядку. Однак порядок позасудового захисту не було належним чином прописано в законодавстві, і засоби масової інформації (ЗМІ) часто ігнорували звернення громадян щодо таких питань, залишаючи їх без відповіді або безпідставно відмовляючи в їх задоволенні.
Тому особа, права якої було порушено, була змушена звертатися до суду з відповідним позовом, що не завжди було ефективно, оскільки розгляд справи міг тягнутися роками й до винесення рішення судом споживачі інформації могли утвердитися в її правдивості та взагалі забути про існування відповідної публікації чи сюжету, де інформацію було поширено.
У ст. 43 новоприйнятого закону законодавець досить детально прописав позасудовий порядок захисту від недостовірної інформації в медіа.
Якщо поширена інформація принижує честь, гідність чи ділову репутацію особи і при цьому не відповідає дійсності, така особа може протягом 20 днів з моменту поширення вказаної інформації звернутися до відповідного суб’єкта у сфері медіа із заявою про її спростування або реалізацію права на відповідь стосовно цієї інформації (викласти свою версію подій).
Така заява повинна містити:
Крім того, до такої заяви мають бути додані спростування або відповідь залежно від того, про що просить заявник.
Відповідна заява направляється за підписом заявника за адресою місцезнаходження суб’єкта у сфері медіа, що поширив недостовірну інформацію та яка зазначена в реєстрі суб’єктів у сфері медіа (державна інформаційно-комунікаційна система, що забезпечуватиме збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про суб’єктів у сфері медіа), або за кваліфікованим електронним підписом заявника на електронну адресу суб’єкта у сфері медіа, яка зазначатиметься в тому ж реєстрі.
При цьому законодавець передбачив, що обсяг спростування або відповіді має бути достатнім для донесення позиції заявника і не може перевищувати обсяг поширеної інформації. Якщо така вимога не буде дотримана заявником або якщо спростування чи відповідь не обмежиться коментуванням інформації, яку заявник вважає недостовірною, суб’єкт у сфері медіа має запропонувати заявнику скоротити або змінити спростування або відповідь. Скорочення чи інші зміни у спростуванні або відповіді без згоди заявника не дозволяються.
Суб’єкт у сфері медіа зобов’язаний розглянути заяву та повідомити заявника про ухвалене ним рішення упродовж 14 днів з дня її отримання. При цьому для суб’єктів у сфері онлайн-медіа передбачено скорочений строк для відповіді: невідкладно, але не пізніше п’яти робочих днів із дня отримання заяви.
Підставами для відмови в задоволенні заяви та відповідно в поширенні спростування або відповіді наданого заявником є:
У випадку відсутності описаних підстав для відмови, суб’єкт у сфері медіа зобов’язаний задовольнити заяву та поширити спростування або відповідь у такі строки:
При цьому поширення спростування або відповіді у відповідному медіа має відбуватися у спосіб, максимально наближений до способу поширення недостовірної інформації.
На жаль, як часто буває, законодавець зіпсував цілу «бочку меду» однією «ложкою дьогтю» у вигляді відсутності передбаченої в законі відповідальності медіа за неналежний розгляд заяв про спростування або відповідь.
Разом із тим у законі передбачено, що користувачі медіа можуть звертатися зі скаргами щодо порушень цього закону до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, яка здійснює контроль за діяльністю медіа та має реагувати на скарги їх користувачів шляхом здійснення перевірок і застосовування до медіа, що порушили цей закон, різного роду заходів впливу.
Однак закон чітко передбачає, що незаконна відмова суб’єкта у сфері медіа поширити спростування або відповідь може бути оскаржена до суду.
Отже, чи буде Національна рада реагувати на такі скарги та притягати недобросовісні медіа до відповідальності за неналежний розгляд заяв, а не відмовляти на тій підставі, що розгляд таких питань віднесено законом до компетенції суду, покаже час.
Якщо відбудеться так, то описаний позасудовий захист прав осіб від поширеної щодо них недостовірної інформації не буде мати високої ефективності, оскільки в переважній більшості випадків матиме своє продовження в суді, де, як уже було зазначено вище, відбуватиметься тривалий час.