Кредити перед контрагентами у рф та рб: чи платити українському бізнесу
Борги не списуються, а ставляться на паузу
Із початком повномасштабного військового вторгнення на територію України частину підприємців почало хвилювати питання – чи виконувати зобов’язання перед контрагентами, які мають певний зв'язок із російською федерацією та/або республікою білорусь, у тому числі розуміючи певну безальтернативність економічних зв'язків у той момент? Якщо не виконувати – то як і як довго? Інша частина бізнесу, особливо не заглиблюючись у деталі, ухвалила для себе однозначне рішення – не допускати виконання жодних зобов’язань на користь кредиторів із рф/рб. Не зважаючи на те, що з моменту початку військової агресії минуло більше року і більшість компаній із рф/рб контрагентами вже прийняли ту чи іншу модель поведінки, дані питання не втрачають актуальності. Чи дійсно наявні підстави не платити? Якщо не платити – як це зафіксувати? Чи це тимчасове зупинення оплати боргів чи їх «прощення»? Які негативні наслідки можуть бути за сплату/несплату таких боргів? Що робити в ситуації, коли у вас наявна реальна заборгованість перед компаніями з рф/рб, розповіли Mind радник Arzinger, к.ю.н., адвокат Євген Дядюк і юрист компанії, адвокат Іван Залізняк.
З початком війни змінилося все...
Змінилося все, як в Україні, так і у світі. Тому задля забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи ще в перший день повномасштабного вторгнення Національний банк України прийняв постанову «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24 лютого 2022 року №18.
З-поміж іншого, пунктом 18 постанови №18 НБУ вирішив зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації / республіки білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації / республіки білорусь, окрім кількох винятків.
Тобто для банків встановлено повну заборону на проведення будь-яких видаткових операцій із рахунків юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками (фактичними контролерами) яких є резиденти рф/рб.
Згодом Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 3 березня 2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією російської федерації».
Пунктом 1 постанови №187 запроваджено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи:
- громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;
- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;
- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.
Читайте також: Складний відсоток: як бізнес повертає кредити за умов війни
Постанова НБУ не скасовує боргові зобов'язання
Деякі боржники, не бажаючи розлучатися з власними коштами на користь компаній, у яких простежується слід рф/рб, посилаються на заборону, встановлену постановою №18.
Такі міркування боржників є не зовсім правильними, оскільки в постанові №18 йдеться лише про видаткові операції самих суб’єктів господарювання рф/рб, а положення постанови № 18 є обов'язковими для виконання лише для банків.
Видаткова операція – це фінансова операція, яка призводить до зменшення активів на рахунку клієнта – власника активів. А перерахування коштів на користь «російського» кредитора – навпаки, призводить до збільшення активів.
Якщо ж ви з'ясували, що ваш кредитор однозначно є резидентом рф/рб або його кінцевий бенефіціарний власник (член або учасник (акціонер) є громадянином рф/рб), то неможливість виконання власних зобов'язань варто обґрунтовувати наявністю мораторію, запровадженого п. 1 постанови №187.
Розуміючи, що мораторій – це не прощення назавжди, варто направити такому контрагенту повідомлення (зазвичай, засобами електронного зв'язку) про такий мораторій і несплату грошових зобов’язань до кінця дії мораторію та зберегти докази такого направлення.
Контрагенти з білорусі поки на паузі
Наразі чинне законодавство не визначає республіку білорусь як державу-агресора (Україна зберігає дипломатичні відносини з Мінськом), однак, зважаючи на використання рф території білорусі для здійснення військової агресії проти України, запровадження розрахункових обмежень на господарській операції з компаніями-резидентами рб або серед учасників яких є резиденти рб, є виправданим і слушним. Тому варто бути уважним в обох випадках – встановлення зв'язку з рф та/або рб.
Отже, навіть уклавши договір із суб’єктом господарювання з рб, розрахуватися напряму буде неможливо. Ба більше, міжнародні системи валютних платежів також мають застереження щодо подібних платежів.
Використання різного роду схем у відносинах із компаніями з рб не тільки значно підвищують витрати на їхню реалізацією, а й мають вплив на імідж компанії.
Борги перед фізичними особами платити потрібно
Мораторій не діє, якщо кінцевим бенефіціарним власником (членом або учасником (акціонером) вашого кредитора є громадянин рф/рб, який проживає на території України на законних підставах.
Найчастіше такою підставою буде наявність посвідки на тимчасове або постійне проживання. За наявності в учасників вашого кредитора відповідного дійсного документа сплачувати борги все-таки доведеться.
Чи допоможе український суд «російським» кредиторам?
Наявність мораторію – не звільняє боржників від виконання зобов'язання та не означає його припинення (прощення)
Тому кредитор із рф/рб, незважаючи на дію мораторію згідно з постановою №187, має всі законні підстави для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Як свідчить судова практика, такий позов буде задоволено, оскільки мораторій розповсюджується лише на виконання (примусове виконання) зобов'язань, кредиторами за якими є особи, пов'язані з рф/рб. Проблеми в «російського» кредитора виникнуть лише на етапі примусового виконання такого рішення суду.
Пунктом 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії зупиняються, а заміна стягувачів (які пов'язані з росією) забороняється у виконавчих провадженнях з виконання рішень, які фактично підпадають під дію мораторію, запровадженого постановою №187.
Тобто отримати необхідне для себе рішення суду рф/рб кредитор зможе, але забезпечити його примусове виконання – ні.
Наслідки добровільного погашення заборгованості боржником
Постановою №187 введено мораторій як на примусове, так і на добровільне виконання зобов'язань перед «російськими» кредиторами.
Щодо примусового виконання, то це зона відповідальності органів стягнення.
Що може чекати на боржника, який вирішив добровільно сплатити заборгованість на користь кредитора, пов'язаного з рф/рб?
Така ситуація можлива внаслідок необізнаності боржника щодо наявності мораторію або внаслідок наявності в нього свідомого бажання виконати власні зобов'язання.
Чинне законодавство України прямо не передбачає відповідальності за виконання господарських зобов'язань на користь «російських» кредиторів. Однак, навіть якщо ваш контрагент не перебуває у санкційних списках, не варто забувати не лише про іміджеві, податкові, санкційні наслідки, а й про цілий «букет» статей Кримінального кодексу України, якими можуть скористатися правоохоронні органи в разі прояву зацікавленості до такого роду операцій, а саме: колабораціонізм (ст. 111-1), фінансування тероризму (ст. 258-5) тощо.
Не варто забувати також і про екстериторіальну дію міжнародних норм, особливо у сфері дотримання секторальних санкцій тощо, за порушення яких передбачена цілком реальна відповідальність для українських суб’єктів господарювання.
Наслідки порушення мораторію «російським» кредитором
Окрім заборони на виконання зобов'язань перед «російськими» кредиторами, п. 1 постанови №187 також встановлено заборону на вчинення будь-яких дій, спрямованих на відчуження майна, яке належить кредиторам, пов'язаним із рф/рб.
Пунктом 2 постанови №187 встановлено, що всі правочини, спрямовані на таке відчуження, є нікчемними – тобто не мають породжувати жодних юридичних наслідків (усе майно залишається у власності кредитора).
Проте ці положення постанови №187 суперечать нормі ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, згідно з якою підстави недійсності нікчемного правочину мають встановлюватися законом.
Оскільки постанова №187 є підзаконним нормативно-правовим актом, а не законом, то питання щодо реальної нікчемності правочинів із порушенням мораторію є доволі дискусійним. Відповідь на це питання зможе надати лише усталена судова практика, яка наразі тільки формується.