Війна в Україні та Афганістані на перший погляд дуже відрізняються одна від одної, але їх можна порівняти зі статистичного боку. Це дозволить побачити набагато більше спільного у відновленні та витратах, ніж здається спочатку. Які спільності можна знайти між відбудовою України та Афганістану та що Україна може взяти за приклад, розповіла Mind комунікаційна менеджерка Інституту аналітики та адвокації Марія Мигаль.
У відповідь на терористичні атаки 11 вересня 2001 року США ввели війська до Афганістану з метою притягнути терористів до відповідальності, зокрема Усама Бен Ладена, який отримав прихисток у руху «Талібан». Внаслідок війни 55% домогосподарств Афганістану потребували ремонту або відновлення, а близько 11 млн людей – допомоги з житлом.
Так, після повалення режиму «Талібану» у 2001 році міжнародні партнери розпочали масштабну програму повернення біженців і внутрішньо переміщених осіб. Більш ніж пів мільйона переселенців із Пакистану, Ірану та країн Центральної Азії, а також понад 150 000 ВПО змогли повернутися до своїх сіл.
Станом на середину 2002 року Управління верховного комісара ООН з питань біженців виділило $23,5 млн на закупівлю матеріалів для відновлення будинків біженців і ВПО. Така підтримка дозволила афганцям, що поверталися, отримати пластикові намети.
Також Агентство ООН у справах біженців надавало будівельні матеріали для афганських переселенців, які були зареєстровані в програмі забезпечення житлом, проте відбудову будинків вони мали здійснювати самостійно.
Станом на жовтень 2002 року понад 1,7 млн біженців і понад 200 000 ВПО зуміли повернутися додому завдяки програмі УВКБ ООН та урядові Афганістану. Водночас близько 60% афганців тривалий час продовжували жити в наметах, тимчасових притулках чи занедбаних будинках.
Читайте також: Хто відбудовуватиме Україну: ключові рекомендації Німецького фонду Маршалла
Оскільки національна влада не мала можливості самостійно здійснити процес відбудови, це питання здебільшого вирішували міжнародні партнери.
Певних кроків для розв’язання проблеми дефіциту житла вжив і уряд Афганістану, це, зокрема:
Політика уряду щодо ВПО забезпечувала підґрунтя для запобігання переміщенню та досягнення місцевої інтеграції і сталих рішень для переселенців. Також були затверджені державні житлові програми:
Також під керівництвом уряду в Кабулі в період з 2001 до 2012 року реалізували 13 житлових проєктів, у межах яких донори планували побудувати 19 747 квартир, але лише 4117 із них були завершені.
Квартири, побудовані урядом, були розподілені переважно між держслужбовцями та іншими привілейованими особами. Отримувачі житла були зобов’язані виплатити його вартість із допомогою 15-річної іпотеки, однак ставки були нижчими за ринкові.
Попри запуск вищезазначених програм, уряд, як констатували експерти, не зміг задовольнити попит на житло, а також не мав фінансової спроможності надавати субсидоване житло малозабезпеченим верствам населення в широких масштабах.
Читайте також: Від кризи до розвитку: Індонезія як приклад відновлення для України
Загалом експерти виділяють такі ключові недоліки житлової політики розбудови Афганістану:
На реконструкцію Афганістану Сполучені Штати витратили приблизно $145 млрд з 2002 до 2021 року. Ще приблизно $12,6 млрд було внесено до трастового фонду міжнародними партнерами-донорами.
Станом на вересень 2021 року Трастовий фонд відновлення Афганістану реконструював понад 45 000 будинків. Однак це не дозволило досягти масштабних якісних змін: реконструкція житла мала розв’язати нагальну проблему із забезпечення житлом населення, яке постраждало внаслідок війни, і не мала на меті розвиток й осучаснення країни.
Загалом житлові умови в Афганістані дуже погані, що не дивно, враховуючи десятліття війни та внутрішніх конфліктів, які пережила країна. Станом на кінець 2022 року близько 2 млн ВПО продовжують жити в понад 1000 великих розлогих неформальних поселень у майже 30 провінціях Афганістану, зазвичай у жахливих умовах і часто залежать від гуманітарної допомоги, яка доповнює їхні мізерні заробітки.
Читайте також: У Рейк'явіку презентували міжнародний Реєстр збитків від російсько-української війни. Як українцям ним скористатися?
Так, досвід Афганістану не є релевантним для України. Відбудовою Афганістану здебільшого керували міжнародні партнери, а не внутрішня влада. Однак одним із найбільших викликів відбудови в Україні може стати корупція, як і трапилося в Афганістані.
Для ефективного впровадження антикорупційної політики необхідно завершити реформи у правоохоронній та судовій системах. До того ж з урахуванням нових ризиків, пов’язаних із процесами відновлення, необхідно переглянути стратегічні документи, які стосуються антикорупційної політики як загалом, так і на місцевому рівні.
Крім того, важливо не лише залучати фінансові ресурси на відбудову зруйнованих об’єктів, а й започатковувати нові проєкти, будувати нові споруди, вкладати кошти в майбутнє, впроваджуючи принцип «відбудувати краще, ніж було».
Звісно, міжнародні партнери, які фінансуватимуть відбудову, здійснюватимуть власний нагляд за використанням коштів і вимагатимуть прозорості та підзвітності від української сторони. Тому Україна має забезпечити належний рівень контролю та моніторингу витрат донорського фінансування, адже без зовнішньої підтримки країна не зможе самостійно профінансувати потреби відновлення.