Напередодні президент Володимир Зеленський ветував закон, яким народні обранці залишили для себе обмеження щодо е-декларування. Як наголосив глава держави, відкриття інформації про статки зазначених осіб має бути здійснено вже зараз, а не за рік, як було запропоновано раніше. Проте це не єдина проблема діяльності українських чиновників. Ще одна відома «хвороба» вітчизняного естеблішменту – це зловживання владою і свавілля та корупція на всіх рівнях. Як побороти ці вади системи, Mind розповів засновник українського білетного оператора Karabas.com Максим Плахтій.
Свавілля і бездіяльність чиновників – це точно не те, що має відбуватися під час війни. Народ це бачить і терпить, але терпіння вже на межі. Думаю, ми всі усвідомлюємо, що такий безпринципний внутрішній ворог – не менша загроза, ніж зовнішній. Так, я про наших можновладців і про ті гучні історії, про які ми читаємо останнім часом мало не щодня.
Весь світ шокований масштабами розкрадання бюджетних коштів…
Корупція, хабарі були завжди великою проблемою українців. Знову ж таки обмовлюсь – проблемою для тих, хто живе і заробляє чесно, і «мистецтвом заробітку» для тих, кого «рекомендував на посаду» хороший друг, сват чи впливовий батько.
І тут знову фактор війни став каталізатором для цього національного лиха. Адже, погодьтеся, нам спочатку здавалося, що безвідповідальне ставлення до бомбосховищ по всій країні – це межа. Але ні…
Ще ми думали, що яйця по 17 грн – це межа. Але ні… Як виявилось, і закупівля наручних годинників на 300 тисяч – це ще не межа.
А далі те, від чого навіть циніки розводять руками, – махінації з турнікетами, зимовою формою і бронежилетами. З бронежилетами! – з тим, від чого напряму залежить життя тих, хто, ризикуючи собою, виборює нашу Перемогу. А хтось на цьому наживається. І треба бути свідомими, що корупція вбиває, у цьому випадку – напряму. Вбиває нас усіх…
При цьому з кожного кутка ті самі люди кричать патріотичні промови про те, що в нас одна мета – Перемога. Почніть для початку перемагати себе – свою жадібність і свою впевненість, що війна торкнеться кого завгодно, але тільки не вас і не ваших рідних.
Продовжуватимете так красти – народ терпіти вже не буде, вас винесуть на вилах. Щодо махінацій на медичних турнікетах для військових та їм подібних – я б особисто прирівнював їх до воєнних злочинів із відповідним жорстким покаранням.
Перш ніж розв’язати будь-яке питання, потрібно зрозуміти ситуацію і визначити стратегію, за якою далі рухатися. Ось декілька важливих напрямків, які треба вирішити, щоб допомогти Україні стати європейською державою перш за все за правами, законами, вчинками й рівнем життя.
Сильна економіка – одна з основ країни, яка процвітає. Тому, які б не були часи, підтримка бізнесу є дуже важливою.
У нашому випадку допомоги від держави ніхто не чекає, достатньо хоча б просто не заважати бізнесу. Адже робочі місця не з’являються з повітря, так само і гроші, якими наповнюється бюджет, беруться зі сплачених податків. І щоденні мільйони гривень донатів на допомогу армії – це теж рука бізнесу.
Тому завдання держави – захищати бізнес, менше спати і їсти, постійно думати, як створити комфортні умови для організацій і підприємств.
Накидаю пару очевидних ідей: відсторонити «схематозників», збільшити ліміти для ФОПів, зменшити тиск і кількість безпідставних перевірок, надавати пільги та підтримку для організацій, що розвиваються. А ще – кредитування й остаточне запровадження вільного руху капіталу.
Є чудова приказка «Друг пізнається в біді». Дуже влучна в цей час. Війна показала кожного з нас із середини. І якщо раніше не було зрозумілим, хто справжній друг України, то зараз усе стало на свої місця.
Багато з тих, хто мав би допомагати в першу чергу, ті, хто має для цього можливість і повноваження, роблять зовсім інше. Виїхали за кордон, заробляють, поставляючи неякісні життєво важливі товари, нехтуючи безпекою громадян.
А є інші. Ті, про яких ми майже нічого не чули. Вони не при владі, але роблять для України набагато більше, ніж чиновники: забезпечують армію усім необхідним, постачають продукти, надають фінансову допомогу, допомагають тваринам, евакуюють людей із зон катастрофи.
От їх і потрібно виводити з тіні, підтримувати і давати можливість реалізовувати себе. Нам є ким пишатись. І це далеко не ті, кого ми вважали елітою до лютого 2022 року.
Цей пункт про те, що є нормою у цивілізованому світі, і поки що (!) анекдотом в Україні. Скажу, тільки не смійтесь, – всі люди є рівними перед законом незалежно від їхнього статусу, національності, фінансових можливостей та інших факторів.
Ніхто не має права зловживати посадою і повинен бути притягнутий до відповідальності в разі порушення. Саме цей принцип лежить в основі верховенства права і є фундаментом кожної незалежної демократичної країни.
Важливо тільки нарешті ввести його в дію, щоб покласти край корупції та хабарництву.
Така ситуація має бути припинена, особливо, коли 99% населення особисто відчули на собі наслідки війни, і ще є 1%, який багатіє на крові: відпочинок за кордоном, додатковий заробіток на турнікетах…
Таку кричущу соціальну несправедливість ми вже проходили. І був Майдан…
Президент, спираючись на підтримку народу, має скористатися повнотою влади, взяти на себе повну відповідальність та навести лад в державі. На всіх фронтах.