Актуальність теми спорів між інвесторами та забудовниками в Україні зростає через відсутність досконалого механізму залучення коштів у нове будівництво. Інвестування в нерухомість часто передбачає використання правових механізмів, які мають свої особливості й ризики. Проведення ретельного аналізу ризиків і перевірка забудовника перед підписанням угод може значно збільшити шанси на успішне отримання права власності на новозбудоване житло, але це не гарантує повного захисту інвесторів.
У випадках, коли інвестори не отримують свою нерухомість і переговори із забудовником не приносять результату, виникає необхідність звернення до суду. Загалом судова практика демонструє позитивні тенденції для інвесторів, однак результати можуть варіюватися залежно від конкретного випадку й обставин.
Різноманітність схем фінансування та постійні зміни в судовій практиці ускладнюють надання однозначної відповіді на запитання: на чиєму боці найчастіше стає суд? Анна Василенко, адвокатка практики вирішення спорів Юридичної компанії Міллер спеціально для Mind розповіла про тенденції на прикладах судових справ.
Одним із найпоширеніших способів залучення коштів інвесторів у будівництво є механізм Фонду фінансування будівництва (ФФБ), у якому беруть участь забудовник (виконувач функцій замовника будівництва), управитель фонду (банк або інша фінансова установа з відповідною ліцензією) та довіритель (інвестор, який купує майнові права).
Управитель укладає договір із забудовником, за яким останній зобов’язується збудувати один або декілька об’єктів і забезпечити їх введення в експлуатацію. Своєю чергою управитель укладає договір із довірителем щодо участі у ФФБ. Після завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію забудовник реєструє майнові права на нерухомість на довірителя.
Якщо забудовник порушує умови договору, наприклад не завершує будівництво вчасно або зовсім його не завершує, інвестор має право звернутися до суду з метою повернення вкладених коштів. Зазвичай такі справи вирішуються на користь інвесторів, за умови належного виконання ними всіх договірних зобов’язань і наявності підтверджувальних документів. Прикладом такого рішення є постанова Великої палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №712/21651/12.
Також перспективними для інвесторів є судові спори щодо визнання права власності або майнових прав на проінвестований об'єкт, якщо він уже фізично існує (збудований), але забудовник не подає документи до державних органів. Суди неодноразово визнавали майнові права інвесторів на таку нерухомість. Про актуальність такого способу захисту прав інвестора, коли об'єкт будівництва ще не завершений, йдеться у справі №487/7152/21 (Постанова Верховного Суду від 24 січня 2024 року), де позивачка зверталася до суду з позовом про визнання майнових прав на об'єкт нерухомого майна та зобов'язання вчинити певні дії (передати у власність) щодо збудованої квартири.
Існує також стала судова практика визнання права власності на об'єкти нерухомості, розташовані в уже введених в експлуатацію будинках, коли позивачі не можуть оформити право власності в позасудовому порядку. Ефективність такого способу захисту була підтримана Великою палатою Верховного Суду в низці постанов: від 27 лютого 2019 року у справі №761/32696/13-ц, від 3 квітня 2019 року у справі №1609/6643/12, від 29 травня 2019 року у справі №1609/6645/12 та від 26 червня 2019 року у справі №761/3428/15-ц
Залучення коштів інвесторів через ЖБК здійснюється за участі інвесторів (покупців, які стають асоційованими членами кооперативу) та самого кооперативу, який може також виступати замовником будівництва. Між покупцем і ЖБК укладається договір про пайову участь у кооперативі. Після завершення будівництва право власності спочатку реєструється на ЖБК, а потім на покупця-пайовика.
У разі порушення прав покупця-пайовика суди зазвичай стають на його бік, визнаючи за ним майнові права на квартиру, як це сталося у справі №569/5399/20, де Верховний Суд виніс постанову 21 грудня 2022 року.
Судова практика наголошує на необхідності вибору правильного способу захисту прав, залежно від стану готовності об'єкта будівництва. Якщо забудовник не виконує зобов’язання, а будинок ще не введений в експлуатацію, то за умови повної та своєчасної сплати пайових внесків учасником будівництва ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об’єкт інвестування. Відповідні правові висновки викладені в постанові Великої палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17.
Попередній договір купівлі-продажу – це домовленість між сторонами про укладення основного договору купівлі-продажу квартири в майбутньому, він підлягає нотаріальному посвідченню. У разі порушення умов забудовником суди зазвичай стають на бік майбутніх покупців і ухвалюють рішення про повернення безпідставно отриманих коштів.
Негативні судові рішення в таких спорах зазвичай стосуються випадків, коли сторони не виконували вимоги щодо нотаріального посвідчення договору, не зазначали строки укладення основного договору або неправильно обирали спосіб захисту прав.
Наприклад, у справі №727/11573/22 застосовано нестандартний підхід до захисту прав, але він не призвів до бажаного результату. Суд не визнав непосвідчений нотаріально попередній договір купівлі-продажу інвестиційним договором, однак у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року розмежував правове регулювання таких договорів.
Наразі існує дещо негативна тенденція щодо реального виконання позитивних судових рішень на користь інвесторів. Різноманітність способів залучення коштів і ще більша варіація фактичних обставин кожної ситуації призводять до того, що суди ухвалюють рішення на кшталт «зобов'язати завершити будівництво» або «передати документи для подальшого оформлення права власності», але такі рішення потім виконати практично неможливо.
Наразі в Україні немає єдиного дієвого механізму залучення коштів інвесторів у нове будівництво, хоча поступово впроваджуються більш уніфіковані нормативні акти, наприклад революційний Закон України «Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому».
У разі купівлі житла за будь-якою схемою залучення коштів варто проявити належну обачність і зробити таке:
Звісно, жодні запобіжні заходи не дають стовідсоткової гарантії розв'язання проблем, але значно збільшують імовірність успішного захисту інтересів інвесторів.