З часом кожна логістична компанія, велика чи маленька, стикається з потребою виходу на нові ринки. Враховуючи нинішній контекст України, кількість охочих зробити це тільки зростає. За дослідженням Американської торговельної палати, 27% українських компаній розглядають можливість виходу на нові ринки, попри численні виклики, зокрема логістичні. Про те, які саме труднощі є на цьому шляху і як їх подолати, Mind розповів Сергій Кочергін, бізнесмен, інвестор, власник компанії з логістичного консалтингу для середнього та великого бізнесу «SKL Consulting».
Зараз в Україні дійсно спостерігається криза через нестачу спеціалістів у всіх галузях економіки. Станом на 2024 рік 74% підприємців заявляли про те, що відчувають дефіцит кадрів.
Особливо це помітно у сферах, де традиційно працювало більше чоловіків – зокрема в логістиці. Зокрема для компаній, що планують вихід на міжнародні ринки, ситуація ускладнюється тим, що через повномасштабне вторгнення дефіцит водіїв вантажного транспорту на приватних підприємствах сягнув близько 30%. Отже, стало важче організувати міжнародні перевезення.
Розв'язанням цього питання може стати залучення та навчання жінок професіям, які вважаються «традиційно чоловічими». Наприклад, в уряді вже запустили пілотний проєкт із підготовки та працевлаштування водійок вантажівок. У межах ініціативи заплановано навчання 100 жінок.
Наступною проблемою може стати транспортна інфраструктура. Якщо говорити про залізничний транспорт, то в нас різна з Європою ширина колій – там вони вужчі. Зараз колісні пари змінюються протягом двох-чотирьох годин, а іноді на це потрібно пів доби. А час – це гроші.
Уже реалізуються проєкти з розвитку залізничного сполучення між Україною та Словаччиною. Тривають підготовчі роботи для будівництва нових залізничних сполучень без зміни колісних пар або з можливістю перевантаження між Польщею та Україною. У планах зробити те саме в напрямку Румунії та Угорщини. Потрібно продовжувати цю інтеграцію, збільшувати кількість маршрутів для прямих вантажних перевезень із Європою та кількість терміналів на кордоні з Україною.
Повне відновлення роботи морських портів і морських терміналів у Чорному морі теж відіграє чи не найважливішу роль у розвитку логістичної інфраструктури України.
Чим швидше все це буде впроваджено, тим краще. На жаль, почали приділяти більше уваги цьому саме через повномасштабне вторгнення.
Станом на початок 2024 року збитки, завдані українській промисловості та підприємствам внаслідок російського повномасштабного вторгнення, сягають $13,1 млрд. Внаслідок російських обстрілів зруйновано або пошкоджено 78 приватних бізнесів, а також 348 держпідприємств. Тож при подальшій побудові та перебудові інфраструктури, зокрема логістичної, важливо враховувати ці ризики.
Якщо ми енергетику вже розміщуємо під землею, створюємо підземні відділення банків, школи будуємо з укриттями, то те саме має стосуватися й логістичних складів і хабів. Вони мають бути більш захищені або швидко відновлювальні.
Крім того, важливо розвивати програми страхування від воєнних ризиків для бізнесу. Щонайменше один такий кейс в Україні вже є – Alterra Group застрахувала від воєнних ризиків новий логістичний хаб.
Щодо планів вкладень фінансів, то не треба ні на кого сподіватись: іноземних партнерів, державу тощо. Наразі іноземні інвестори бояться вкладати кошти навіть у Київ, не кажучи вже про Сумську, Харківську, Херсонську, Чернігівську області й тим паче Запорізьку, Донецьку та Луганську. Тож наш бізнес не має чекати кращих часів. Потрібно працювати й інвестувати зараз: у розвиток, активи, інфраструктурні об'єкти.
Особливо показовий приклад такого підходу – історія південнокорейської Hyundai. У 1946 році, після звільнення Кореї від японської окупації, Чон Чжу-йон створив автосервіс Hyundai Auto Service та будівельну компанію Hyundai Engineering and Construction. Під час Корейської війни 1950–1953 років, він вимушено поставив на паузу свій автобізнес, але все ж продовжував розвивати будівельну справу, співпрацюючи з американськими військовими. А вже після війни активно долучився до відбудови країни, відновив автобізнес і заснував Hyundai Motor.
Попри всі виклики підприємець активно інвестував у розвиток технологій. Завдяки такій стратегії сьогодні Hyundai Motor Group є одним із найбільших автовиробників світу. Цей приклад демонструє: компанії, які мають сміливість інвестувати у складні часи, отримують стратегічну перевагу згодом.
Україна взяла курс на євроінтеграцію. Отже, після завершення війни ми стикнемося з високою конкуренцією через те, що в країну зайдуть міжнародні логістичні компанії. Уже сьогодні вони мають перевагу, адже в них вистачає людей, є більше ресурсів, активів, дешевші гроші та довготривалі умови оплати. Наприклад, перевезення з відтермінуванням платежу в 60–90 днів – норма в Європі. У нас немає такої культури.
Щоб витримати конкуренцію, уже зараз потрібно працювати над розвитком логістичного сектору в Україні. Це й кількість та якість транспортних засобів, їх оновлення, якість логістичної інфраструктури (доріг, логістичних хабів, складів, митних терміналів, пунктів пропуску), робота державних і недержавних інституцій, що пов'язані з логістикою (митної, прикордонної, ветеринарної, фітосанітарної служб). Необхідні рішення на всіх рівнях: і держави, і бізнесу. Також зростає потреба в автоматизації та диджиталізації логістики – в умовах дефіциту кадрів і поготів.
Загалом логістика зараз – більше, ніж просто перевезення. Це мистецтво контролю ризиків, комунікації й ефективної взаємодії. Спосіб впливати на розвиток бізнесу та формувати нові можливості. А міжнародна логістика ще й про постійну зміну умов: ринків, тарифів, політичної ситуації тощо. І секрет успіху тут – у швидкій адаптації до нових реалій і потреб ринку.