Український банківський сектор стрімко дрейфує у бік державної монополізації. Замість скорочення ролі держави, що є звичною практикою для країн із розвиненою економікою, українська влада, навпаки, розширює свою присутність, створюючи ще один державний банк на базі «Першого інвестиційного банку» (PINBank). Чи справді така концентрація державного контролю потрібна та чи не повторює Україна російський сценарій домінування держави у фінансовій сфері, спеціально для Mind розповів ексголова НБУ Кирило Шевченко.
На початку 2022 року чотири державні банки (ПриватБанк, Ощадбанк, Укрексімбанк, Укргазбанк) володіли:
Проте за останній рік частка державних банків зросла до 55%. Це сталося через націоналізацію кількох банків, пов’язаних із російськими власниками.
Липень 2023 року – Кабмін націоналізував Сенс Банк (колишній Альфа-Банк), який належав російським олігархам.
Січень 2024 року – Україна націоналізувала PINBank, що належав російському бізнесмену Євгену Гінеру.
Січень 2025 року – Кабмін ухвалив рішення про передачу PINBank «Укрпошті» для створення поштового банку.
Ці дії значно розширили присутність держави в банківському секторі, що суперечить довгостроковій стратегії України щодо приватизації держбанків.
Здавалося б, ініціатива створення банку на базі «Укрпошти» є логічною – особливо з погляду доступу до фінансових послуг у сільській місцевості. Але є кілька серйозних ризиків:
1. Зростання корупції. Державні банки в Україні часто використовують для непрозорих фінансових схем і політичного впливу. Додатковий банк лише підсилить ці загрози.
2. Фінансове навантаження на бюджет. Війна потребує кожної гривні, і вкладати гроші в новий державний банк замість фінансування оборони чи критичної інфраструктури є нелогічним.
3. Зниження конкуренції. Державні банки отримують преференції, витісняючи приватні. Це погіршує якість банківських послуг і створює залежність бізнесу від держави.
4. Відхід від приватизації. Стратегія уряду передбачала скорочення частки держбанків. Натомість ми бачимо зворотну тенденцію – ще більше державного контролю.
У росії держбанки контролюють понад 70% фінансового ринку. На найбільший із них – Сбєрбанк – припадає близько 25% усіх активів банківської системи. Така модель робить ринок жорстко централізованим, де влада має важелі впливу не тільки на фінанси державних підприємств, а й на бізнес загалом.
Україна ризикує опинитися на такому ж шляху. Зростання ролі держави в банківському секторі може спотворити ринок і зробити фінансову систему надмірно залежною від політичних рішень уряду.
Якщо ця тенденція продовжиться, чи не перетвориться українська банківська система на аналог російської? Чи не станемо ми державою, де основні фінансові потоки контролює уряд?
Україні потрібна не посилена роль держави у фінансах, а ринкові реформи та розвиток конкурентного середовища. Саме це дозволить нам інтегруватися в західну економіку, а не наслідувати схеми сусідньої країни, від якої ми прагнемо відірватися.